Рішення № 106856065, 20.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2022 р. справа № 300/2006/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Окрім того, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідач за наслідками розгляду поданої позивачем заяви, листом від 28.03.2022 року за № 1240-839/Б-02/8-0900/22 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті допомоги, в зв`язку з тим, що Городенківська дитяча музична школа, в якій працює позивач відноситься до закладів системи позашкільної освіти, є комунальним мистецьким закладом, що не належить до сфери відділу освіти. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки її період роботи в Путильській музичній школі та Городенківській музичній школі на посаді викладача по класу скрипки входить до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років як педагогічному працівнику. З урахуванням викладеного просить суд, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.03.2022 року № 1240-839/Б-02/8-0900/22 про відмову ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.31-32).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.06.2022 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 01.08.1984 року по 21.09.1986 року на посаді викладача по класу скрипки Путильської ДМШ, та з 01.09.1987 року по 31.12.2021 року на посаді викладач по класу скрипки в Городенківській дитячій музичній школі. Представник відповідача зазначив, що оскільки Городенківська дитяча музична школа відноситься до закладів системи позашкільної освіти, є комунальним мистецьким закладом, не належить до сфери відділу освіти, посади викладачів, які працюють у позашкільних навчальних закладах, у вказаному переліку № 909 не передбачено, відповідно підстав для зарахування до стажу роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років немає, відтак, відсутні підстави для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячній пенсій.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 06.06.2022 року по 15.07.2022 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, 30-денний строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 05.12.2021 року отримуває пенсію за віком відповідно до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач в період з 01.08.1984 року по 21.09.1986 року працювала на посаді викладача по класу скрипки в Путильській музичній школі, з 28.09.1987 року по даний час працює на посаді викладача по класу скрипки в Городенківській дитячій музичній школі (а.с.14-18).

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За результатом розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, листом від 28.03.2022 року за № 1240-839/Б-02/8-0900/22 повідомило позивача, що оскільки період роботи з 01.09.1987 року по 31.12.2021 року в Городенківській дитячій музичній школі на посаді викладач по класу скрипки не зараховується до спеціального стажу при визначенні права на пенсію за вислугу років, так як, Городенківська дитяча музична школа відноситься до закладів системи позашкільної освіти, є комунальним мистецьким закладом, що не належить до сфери відділу освіти, відповідно відсутні підстави для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій (а.с.20-21).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 7-1 Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З огляду на зазначене, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується законодавцем із вичерпним переліком вимог, а саме: наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до пункту "е"статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуваннямРішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, передбачено, що працівникиосвіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909(у редакції, чинній після внесення змінпостановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) (далі - Перелік №909) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

У відповідності до частини 1статті 10 Закону України "Про освіту"невід`ємними складниками системи освіти є, зокрема, позашкільна освіта.

Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту"та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до пункту 3 розділуVIIIПрикінцевих положень Закону України "Про позашкільну освіту"до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цьогоЗаконувони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Окрім того, на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, який відносить посаду "викладач" до педагогічних посад.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, внаслідок чого, стаж роботи на посаді викладача по класу скрипки в позашкільних закладах освіти з 01 січня 1992 року повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту "е"статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №442/6536/16-а.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач, зокрема, в період з 28.09.1987 року по 31.12.2020 року працювала на посаді викладача по класу скрипки в Городенківській дитячій музичній школі.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, а також висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що посада викладача по класу скрипки, яку ОСОБА_1 займала в Городенківській дитячій музичній школі в період з 28.09.1987 року по 31.12.2021 року, має бути зарахована до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років для виплати грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділуХVПрикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи вищевикладене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у нарахуванні і виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, внаслідок чого, такі дії відповідача підлягають визнанню протиправними, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі пункту 7-1Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 10.05.2022 року підтвердила сплату судового збору на суму 992,40 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Окрім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

При вирішенні даного питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: договір про надання правової допомоги від 06.05.2022 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 06.05.2022 року, акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.05.2022 року, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та квитанцію до прибуткового касового ордера №106 від 10.05.2022 року (а.с.22-27).

Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.05.2022 року, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить 3500 грн., у тому числі: усна консультація 400 грн. (1 год.), вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики 600 гн. (3,5 год.), складання позовної заяви 2500 грн. (4,5 год.) (а.с.26).

У відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера №106 від 10.05.2022 року позивач сплатив адвокату за надання правової допомоги 3500 грн. (а.с.27).

За таких обставин сума коштів 3500 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином.

Згідно із частиною 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Водночас, на переконання суду, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 3500 грн. не є належним чином обгрунтованою, з урахуванням того, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа є справою незначної складності. Підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що сума витрат 3500 грн. на професійну правничу допомогу у справі № 300/2006/22 є непропорційною до: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, на переконання суду, співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 2000,00 грн., відтак, необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій задоволити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі пункту 7-1Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі пункту 7-1Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців,15, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Панікар І.В.