Рішення № 106846988, 20.10.2022, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3094/22

Провадження № 2/279/1132/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/3094/22 за позовом Акціонерного товаристваКомерційний Банк"ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 03.04.2010 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Цією заявою підтверджується, що відповідач повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений договір про надання банківськиї послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. На підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надано у користування відповідачу кредитну картку. 03.04.2010 року відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універласьна, 55 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1000,00 гривень. Отже, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Проте, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором, що призвело до утворення заборгованості, загальний розмір якої, станом на 30.04.2022року становить25296,20гривень іскладається знаступного:999,10гривень заборгованостіза тіломкредиту;20987,10гривень заборгованостіза нарахованимивідсотками, 3310,00 грнивень нарахованої пені. Просить стягнути з відповідач 22196,20 грн., з яких: 999,10 грн. заборгованостіза тіломкредиту;20987,10гривень заборгованостіза нарахованимивідсотками, 210,00 грнивень нарахованої пені заборгованості за кредитним договором. Одночасно просить стягнути понесені судові витрати.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач належнимчином повідомлявсяпро судовий розгляд справи(направленнясудових повістокза місцемреєстрації,розміщення оголошенняна сайтісуду),відзив напозов таінших заявне подав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з наступних підстав:

На підставі заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.04.2010 року, остання стала клієнтом ПАТ комерційний банк "ПриватБанк", на його її було відкрито картковий рахунок, на який надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.

03.04.2010 року відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універласьна, 55 днів пільгового періоду".

Разом з тим, суд критично відноситься до доводів позивача про ознайомлення відповідача з прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, оскільки підпис відповідача на них датована 26.10.2019 року.

З довідки про зміну умов кредитування (а.с.14) вбачається, що 03.04.2010 року ОСОБА_3 був відкритий картковий рахунок та встановлено кредитний лдіміт в розмірі 1000,00 грн., в подальшому кредитний ліміт не збільшувався та не зменшувався.

З даних довідки (а.с 15) вбачається, що ОСОБА_1 була надана кредитна картка, тип картки "Універсальна", з терміном дії - 01.2014 року.

Дані виписки за договором від 03.04.2010 року вбачається, що Банк свої зобов`язання виконав, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах кредитного ліміту, а ОСОБА_1 в свою чергу користалась кредитними коштами в розмірі 999,10 грн.

Оскільки в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не вживав заходів щодо повернення кредитних коштів, тому станом на 30.04.2022 року утворилась заборгованість,загальний розмірякої зарозрахунком позивачастановить 25296,20гривень іскладається знаступного:999,10гривень заборгованостіза тіломкредиту;20987,10гривень заборгованостіза нарахованимивідсотками, 3310,00 грнивень нарахованої пені.

Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не оспорена та не спростована.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Договором, на якому базуються правовідносини сторін є заява-анкета відповідача про отримання кредитних коштів, в якій відсутні домовленості сторін про сплату відповідачем процентів за користування кредитними коштами, не передбачена його відповідальність за невиконання (неналежне виконання умов договору).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного суду, що висловлені в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) за результатами перегляду судових рішень у справі по аналогічному спору, про те, що підписана відповідачем анкета-заява не може вважатись договором, який підтверджує обов`язок відповідача сплатити позивачеві проценти за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку про те, що оскільки укладений між сторонами спірний кредитний договір у виді заяви-анкети, підписаної сторонами не містить процентної ставки за користування кредитними коштами, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а тому позивач вправі вимагати лише виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд зауважує, що безпосередньо Анкета - заява, підписана сторонами 03.04.2010 року, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Також в анкеті-заяві позичальника сума кредиту та процентна ставка не зазначена.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Також не може бути прийнятий до уваги при вирішенні спірних відносин доданий до позовної заяви приклад розрхунку суми плати за використання кредитних коштів, оскільки фактично цей документ становить собою інформацію, яка надається споживачу до укладення кредитного договору, а тому є очевидним, що цей доказ не підтверджує обставини погодження між сторонами умов кредитного договору.

Окрім того, відповідачем він був підписаниій 26.10.2019 року, тобто більше ніж на майже на 9 років пізніше, аніж виникли кредитні права і обов`язки, що додатково вказує на відсутність юридичної сили цього документу як складової правовідносин.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно платіжного доручення позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481,00 гривень, отже, відповідно до наведеної вище норми закону на користь позивача підлягає стягненню 111,67 гривень.

Керуючись ст.ст.4,12,19,141,258,259,265,268,273,279,354, 355 ЦПК України, ст.ст.549, 625, 626, 629, 1054 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 10 копійок заборгованості за кредитним договором від 03.04.2010 року та 111 (сто одинадцять) гривень 67 копійок судового збору.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, або ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом