Рішення № 106844229, 19.10.2022, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/585/21

Провадження № 2/396/37/22

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіна А.А.

за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, цивільну справу № 396/585/21 запозовом ОСОБА_1 від імені якого діє представник-адвокат Живиця Олег Олександрович до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Живиця О.О. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача борг у сумі 7490 дол. США, 638,39 доларів США як 3% річних та 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 17 березня 2018 року уклав з відповідачем договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 7 000 доларів США та зобов`язувався повернути 7490 доларів США - 17 квітня 2018 року, про що склав розписку.

17 квітня 2018 року ОСОБА_2 склав розписку про те, що поверне 7490 доларів США 17 травня 2018 року та 17 травня 2018 року склав розписку проте, що зобов`язується повернути 7490 доларів США 17 червня 2018 року.

Однак до цього часу кошти ОСОБА_2 не повернув, на дзвінки не відповідає та всіляко ухиляється від повернення зазначеного боргу, що зумовило позивача звернутися до суду та просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 7490 доларів США, 3% річних та судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 27.05.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.08.2022 року закрито підготовче засідання та призначена справа до розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника на електронну адресу суду 19.10.2022 року надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 14.07.2022 року ухвалою суду його явка визнана обов`язковою. 13.09.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заяву про розгляд справи без його участі та представника, у зв`язку з введення в країнні воєнного стану, надати будь-які пояснення по суті даної розписки не може, оскільки не пам`ятає обставин, при яких вона була написана. При цьому, вказує, що матеріали справи йому знайомі, розписку оглянув та почерк нібито його, однак стверджувати не може.

Представник відповідача адвокат Руденко Г.В. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про те, що в неї відсутні підстави представляти інтереси ОСОБА_2 в даному провадженні, оскільки дія договору про надання правової допомоги, який між ними укладався, та є підставою для представництва, припинена за ініціативою ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Судове засідання проводиться без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 березня 2018 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7000 дол. США та зобов`язався повернути 7490 дол. США 17.04.2018 року, 17 квітня 2018 року відповідач склав розписку, що зобов`язується повернути 7490 дол. США 17 травня 2018 року та 17 травня 2018 року склав розписку, що зобов`язується повернути 7490 дол. США 17 червня 2018 року, про що відповідачем власноруч написано позивачу розписку, оригінал якої до цього часу знаходиться у позивача, а в матеріалах справи її копія ( а.с.4).

До цього часу відповідачем грошові кошти, взяті у борг на загальну суму 7490 дол. США, позивачу не повернуті.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що законом не передбачене обов`язкове нотаріальне посвідчення розписки про передачу коштів, і її дійсність встановлюється письмовою формою, якої сторони дотримались при її написанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Частинами 3, 4 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Згідно з нормами ст.527 ЦК боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Оригінал боргової розписки, складеної відповідачем, перебуває у позивача, що свідчить про те, що отримані відповідачем грошові кошти позивачу не повернуті. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №3 54/416/13-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона -позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16-ц зробила правовий висновок щодо стягнення боргу у іноземній валюті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є звернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а і усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Розрахунок 3 % річних проводиться за наступною формулою: розмір боргу множиться на кількість днів прострочення грошового зобов`язання, множиться на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365 (днів у році).

За розрахунком позивача, наведеного в позовній заяві, три відсотки річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3% х кількість днів прострочення платежу : 365 : 100. За даною формулою в період з 18 червня 2018 року по 19 квітня 2021 року (дата складання позову) 3% річних складає 638,39 доларів США.

Однак відповідно до розрахунку суду, за борговою розпискою від 17 червня 2018 року сума надана в борг становить - 7000 доларів США, період нарахування 3% річних з 18.06.2018 року (перший день порушення строку повернення позики) по 29.04.2021 року (день звернення до суду), тобто сума боргу 7000 доларів США, кількість днів прострочення платежу 1047 дні та з розрахунку 3% річних становить 602,38 доларів США (7000 х 1047 х 3 : 100 : 365).

Тобто, позивач в своєму розрахунку зазначає суму боргу 7490 доларів США та кількість днів заборгованості за період з 18.06.2018 року по 19.04.2021 року (дада складання позову), проте при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що відповідач отримав від позивача в борг суму 7000 доларів США, тому саме з цієї суми слід проводити нарахування 3% річних. Разом з тим позовна заява була складена 29.04.2021 року, тому при розрахунку кількості днів заборгованості, слід враховувати період з 18.06.2018 року по 29.04.2021 року.

Таким чином сума компенсаційної виплати у розмірі 3% річних за борговою розпискою відповідача складає 602,38 доларів США.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, у зв`язку з неповерненням грошей у строки, передбачені змістом розписки, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з відповідача слід стягнути суму заборгованості у розмірі 7490 доларів США та 3 проценти річних за користування позикою в розмірі 602,38 доларів США.

З приводу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПКУкраїни передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПКУкраїни при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПКУкраїни визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі№ 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Адвокат Живиця О.О. який діє в інтересах ОСОБА_1 , в позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

ОСОБА_3 всупереч положенню частини третьої статті 137ЦПКУкраїни до позовної заяви не було надано: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, що позбавляє можливості суд встановити обґрунтованість стягнення правничої допомоги. Натомість адвокатом Живиця О.О. подано лише договір надання правової допомоги укладеного адвокатом з ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру.

У зв`язку з чим позовні вимоги адвоката Живиці О.О. в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. не підлягає до задоволення у зв`язку з неподанням доказів.

Крім того, відповідно до ст.141ЦПК України при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір, рішення прийнято на його користь, тому судовий збір в розмірі 2108,88 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.ст. 625-628, 1046,1049 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 137,141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 7490 дол. США та 602,38 доларів США, як 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі2108(дві тисячі сто вісім)грн 88 коп - отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету22030106.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Суддя: А. А. Русіна