Рішення № 10684173, 05.08.2010, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 2-900/10

Красноградський районний суд Харківської області

=====

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2010 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді – ГУСАРА П.І.

при секретарі - ІВАШКІНІЙ Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краснограді справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про зобов'язання управління Пенсійного фону України в Красноградському районі зробити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1, в позовній заяві зазначив, що він є інвалідом 3 групи та особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії , а тому, відповідно до ст. 50 та ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 Закону, він звертався до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову. В зв’язку з чим просить зробити йому перерахунок та виплату такої пенсії з 24.06.2009 р.

Позивач в запереченнях на заперечення УПФ України в Красноградському районі просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від УПФ України в Красноградському районі надійшли письмові заперечення на позов ОСОБА_1, в яких просить, розглянути справу без участі їх представника з урахуванням наданих ними заперечення.

В своїх запереченнях на позов ОСОБА_1, УПФУ в Красноградському районі просить суд в задоволенні позову відмовити виходячи з того, що позивач отримає пенсію по інвалідності яка призначена за нормами 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 та ч. 4 ст. 54 Закону України де призначення проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком – 19 гривень 91 копійок і відповідає вимогам постанови КМУ від 30.05.1997 року №523. У відповідності до ч. 1, 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовуються виключно для визначення розмірів пенсії, призначених з цим Законом. Таким , чином вимоги, про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинна визначатись згідно із ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та про Державний бюджет України на відповідний рік суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до вимог вказаного законодавства немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених нормативно-правових актів. Доводи позивача про наявність пріоритету Законів України над Постановами КМУ управління ПФУ до уваги та розгляду не приймає, оскільки у даному випадку немає необхідності щодо визначення пріоритетного нормативно-правового акту враховуючи, що позивачем взагалі надано невірне визначення практичного застосування спеціальних Законів, які регулюють спірні відносини. Разом з цим повідомляють, що витрати пов’язані з задоволенням судами позовних заяв одержувачів пільг, компенсацій та гарантій, які виникли внаслідок рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп\2008 року не враховані в Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”. У зв’язку з цим в управління ПФУ в Красноградському районі відсутня можливість забезпечувати проведення відповідних пенсійних виплат, за рішеннями судів, які наберуть законної сили по даним категоріям судових справ, у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування на державному рівні. Крім того, УПФУ в Красноградському районі просить суд звернути увагу на те, , що аналогічні позовні вимоги вже знайшли своє відображення в постанові Красноградського районного суду від 23.06.2010 року № 2-а-322/09.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 3 групи та він був віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів I групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Суд вважає доцільним відмітити, що ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», тобто до 01.01.08 р., передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Зі змісту ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії, які призначені особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%. Отже, питання щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами, законодавчо не визначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому відповідно ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини ( аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія закону).

Таким чином, приймаючи до уваги, що єдиними законами, які регулюють правовідносини щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про Державний бюджет на відповідні роки, виходячи із загальних засад пріоритетних законів над підзаконними нормативними актами щодо встановлення мінімальних пенсій за віком, суд вважає, що до наявних правовідносин необхідно застосовувати закони України, якими врегульовані подібні правовідносини, а не постанови Кабінету Міністрів України.

За таких же підстав призначення та розрахунок додаткової пенсії повинно здійснювати з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, для врегулювання правовідносин з приводу призначення пенсії позивачу мають застосовуватись норми ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після визнання неконституційними положень п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.50 та ч.3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" залишилися в редакції, яка передувала цим змінам тобто, відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Після 22.05.2008р. до ст.ст.50 та 54 Закону № 796-ХІІ ніякі зміни не вносились, тобто в такій же редакції вказані статті залишилися і на 2009 – 2010 роки.

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадяни є недопущення їх скасування (частина друга ст. 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя ст. 22 Конституції України).

Тлумачення словосполучення „звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина” , що міститься в частині третій ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/20005 згідно з яким ”конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга) при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеження. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняттями змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними та загальними”

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта, закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягає застосуванню частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядаються без обмеження строку, за який вони заявлені.

Згідно ст. 50, ст. 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 50, ст. 54 3акону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України , суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені.

При задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд враховує те, що з 22.05.2008 року по 24.06.2009 року позовні вимоги вже знайшли своє відображення в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року № 2-а-322/09/2021.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 152 Конституції України, ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 3, 4, 8, 15, 57-60 ЦПК України, суд , –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити .

Дії УПФ України в Красноградському районі Харківської області, щодо перерахунку та виплати належної державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю ОСОБА_1, відповідно до ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 24.06.2009 року, визнати протиправними .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсії ОСОБА_1, інваліду 3 групи, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67, ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 24.06.2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, постійно на весь час виплати пенсії.

Зобов’язати УПФ України в Красноградському районі Харківської області усі виплати ОСОБА_1 провести з урахуванням фактично виплачених сум .

Стягнути з УПФ України в Красноградському районі Харківської області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 37 грн. на р/р 31216259700300, МФО – 851011, одержувач УДК у Красноградському районі, код ЄДРПОУ 24134389.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Суддя: