Ухвала суду № 106834648, 12.10.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8909/20

Номер провадження 1-кп/201/285/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, відомості про яке 14 березня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області, м. Єнакієво, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України колегією суддів поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор ОСОБА_5 вважав за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилалася на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_6 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені ним ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Окрім того, в обґрунтування своїх доводів прокурор ОСОБА_5 посилався на те, що ОСОБА_7 . ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені ним ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_7 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Захисник обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 -адвокат ОСОБА_8 у судовомузасіданні заперечувавпроти продовженняйого підзахисним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою.При цьомузазначив,що ризикипрокурором належнимчином необґрунтовані,доводи,вказані вобвинувальному актіпро вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушенняє сумнівними,за своїмхарактером єприпущеннями іпо сутібазуються напоказаннях лишеоднієї особи ОСОБА_10 ,які слідствомперевірені небули.В матеріалахкримінального провадженнявідсутні доказина підтвердженнявинуватості йогопідзахисних увчиненні інкримінованогозлочину,а твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те,що воницих злочинівне вчиняли,та вдень інкримінованихїм подійперебували вдомау м.Синельникове,жодним чиномне спростованістороною обвинувачення.Окрім цього,посилався нате,що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є немолодими людьми,мають рядтяжких захворювань,потребують обслідуваннята госпіталізації.Також вказав,що йогопідзахисні маютьміцні соціальнізв`язки,оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одружені,мають наутриманні дітей.Також зазначив,що обвинуваченіне маютьнаміру переховуватисьвід органівдосудового розслідуваннята суду,а такожбудь-якимчином впливатина свідків,оскільки анкетнівідомості останніхзмінені.З урахуваннямнаведених нимдоводів,просив змінитиобвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний західна цілодобовийдомашній арештіз застосуваннямелектронних засобівконтролю таз можливістювідвідування медичнихзакладів,а такожзаперечував протипродовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повністю підтримав позицію захисника ОСОБА_8 та зазначив, що це спільна позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника адвоката ОСОБА_8 , зазначив, що докази на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого злочину відсутні, допитані в судовому засіданні свідки не вказують прямо на нього як на особу причетну до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Просив суд врахувати незадовільний стан його здоров`я і неможливість отримувати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора, у зв`язку з чим заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також обвинувачений ОСОБА_7 вважав за необхідне повернути прокурору обвинувальний акт за його обвинуваченням, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження його вини в інкримінованому злочині.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений ухвалами Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 06 березня 2021 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.

Поряд із цим, колегією суддів приймається до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, докази по якому ще не досліджені, один із потерпілих та свідки по справі не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.

Водночас, колегією суддів враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnovav.Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_6 переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати, оскільки обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.

Поряд із цим, колегією суддів приймається до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, докази по якому ще не досліджені, один із потерпілих та свідки не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.

Водночас, колегією суддів враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnovav.Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_7 переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Оцінюючи твердження захисника ОСОБА_8 про незаконне затримання його підзахисних під час досудового розслідування, відсутності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, у тому числі, з урахуванням показань свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні повідомив про те, що під час проведення досудового розслідування обмовив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні замаху на вбивство, а також доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого злочину, та доводи про те, що жоден зі свідків, які були допитані судом прямо не вказують на вчинення ним інкримінованого злочину, колегія суддів, як вже неодноразово зазначалося у попередніх судових рішеннях, вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків, з тих підстав, що такі доводи не підтверджені об`єктивними та достатніми доказами, тим більше, що обвинувачені не мають постійного місця роботи та джерела доходу.

Також, колегія суддів не приймає до уваги та вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального-процесуального закону доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність повернення обвинувального акту прокурору з підстав недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину, з огляду на вимоги ст. 314 КПК України, яка передбачає можливість повернення обвинувального акту лише на стадії підготовчого провадження.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи захисника ОСОБА_8 про незадовільний стан здоров`я його підзахисних, ненадання їм належної медичної допомоги в умовах ДУВП № 4, оскільки такі доводи повністю спростовуються інформацією, яка надійшла з Філії Державна установа «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби» у Дніпропетровській та Донецькій областях медична частина № 4, відповідно до якої обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було проведено повне медичне обстеження, надана відповідна медична допомога та вони отримують лікування у повному обсязі.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 20 жовтня 2022 року, вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до 10 грудня 2022 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 грудня 2022 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 10 грудня 2022 року включно.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 грудня 2022 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 10 грудня 2022 року включно.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 15 хвилин 14 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3