Рішення № 106830764, 17.10.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5715/14-ц

Провадження № 2/161/1058/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Фурман Ю.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Овчарова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою А кціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначивши, що згідно укладеного Кредитного договору № VOY0GA00001322 від 19.04.2007 року, ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 80000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.04.2017 року (далі Кредитний договір). За умовами даного Договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 19.04.2007 року було укладено договір іпотеки № VOY0GA00001322, за умовами якого останні надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 57,70 кв.м., житловою площею 39,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею 48,00 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі Договір іпотеки). Згідно Договору іпотеки, вартість предмету іпотеки становить 505000 грн. Відповідач ОСОБА_4 свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконала, а тому в неї виникла заборгованість за Кредитним договором, загальна сума якої станом на 09.12.2013 року становить 96988,78 дол. США та яка складається з наступного: 82368,01 дол. США - заборгованість за кредитом; 9100,91 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 694,15 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 177,40 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 4.3. Договору: 31,29 грн. штраф (фіксована частина); 4617,02 грн. - штраф (процентна складова). Вказує, що договором іпотеки, укладеним між відповідачами та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та с. 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду. На підставі викладеного, просить суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 774940,37 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 57,70 кв.м., житловою площею 39,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею 48,00 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом їх реалізації у визначеному Договором іпотеки порядку; виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

17.12.2021 року представником відповідача ОСОБА_4 було подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що позивач ніколи не звертався до неї з письмовою вимогою (повідомлення) про усунення допущеного порушення виконання зобов`язань, а відтак, у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», не мав будь-яких правових підстав для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. У свою чергу, позовна заява АТ КБ «Приватбанк» не містить загального розміру вимог та всі його складові частини, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, АТ КБ «Приватбанк», з урахуванням положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України та правовідносин, які склалися між сторонами, втратило право нараховувати відсотки за користування Кредитом, а тому не вправі нараховувати і пеню за несвоєчасну сплату відсотків після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. При цьому, відповідно до умов Кредитного договору, позивачем було надано кредитні кошти на споживчі цілі; предмет іпотеки, на який позивач хоче звернути стягнення набувався у власність іпотекодавцями не за рахунок кредитних коштів, а тому їх виселення з іпотечного майна є неможливим без надання іншого постійного жилого приміщення. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

22.01.2021 року представником позивача було подано відповідь на відзив на позовну заяву, який обгрунтований наступним. Так, законодавцем не встановлено для іпотекодержателя обов`язку направлення будь-яких претензій іпотекодавцю перед зверненням до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Розрахунок заборгованості було проведено автоматизованою системою і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору. Разом з тим, винесення рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 22.11.2011 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. У свою чергу, обов`язок надання житла відповідно до закону в правовідносинах, які виникають з приводу боржників за порушення кредитних зобов`язань покладаються саме на державу. Враховуючи наведене, позов просить задовольнити у повному обсязі.

02.05.2022 року на адресу суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 8507-8508 від 21.04.2022 року, проведеної експерта Волинським відділенням Львівського НДІСЕ на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2021 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову посилаючись на обставини, які були викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду повторно не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи чи відзив на позовну заяву від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.04.2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № VOY0GA00001322 від 19.04.2007 року, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.04.2017 року. Відповідно до умов даного Договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 19.04.2007 року було укладено договір іпотеки № VOY0GA00001322, за умовами якого останні надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 57,70 кв.м., житловою площею 39,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею 48,00 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі Договір іпотеки). Згідно з п. 33.4 Договору іпотеки, вартість предмету іпотеки становить 505000 грн.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконала, а тому в неї виникла заборгованість за Кредитним договором, загальна сума якої станом на 09.12.2013 року становить 96988,78 дол. США та яка складається з наступного: 82368,01 дол. США - заборгованість за кредитом; 9100,91 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 694,15 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 177,40 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 4.3. Договору: 31,29 грн. штраф (фіксована частина); 4617,02 грн. - штраф (відсоток від суми заборгованості).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу вже прийнятого рішення суду.

Відтак, винесення рішення Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська від 22.11.2011 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

На даний час рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.11.2011 року не виконано боржником.

Також, варто зауважити, що отримані відповідачем кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернені, тим самим, враховуючи що Договір (Заява) не є розірваним або припиненим згідно правових підстав визначених ст. ст. 599, 651, 654 ЦК України, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

При цьому суд наголошує, що предметом позову є звернення стягнення, а не стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому будь-які заперечння сторони відповідача з приводу визначення розміру заборгованості є безпідставними.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем термінів виконання якого-небудь із зобов`язань по кредитному договору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 37 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя.

Таким чином, законодавцем не встановлено для іпотекодержателя обов`язку направлення будь-яких претензій іпотекодавцю перед зверненням до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Згідно умов Договору іпотеки, обумовлена його сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 505000 грн.

У свою чергу, суд не вбачає правових підстав брати до уваги висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 8507-8508 від 21.04.2022 року, оскільки такий висновок не містить конкретизації у відповідях на запитання, які стосуються квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 , через відсутність в експерта вихідних даних та необхідних правовстановлюючих документів.

Отже, як було встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_4 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставна і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Посиланння Відповідача на ст. 39 ЗУ Про іпотеку є безпідставним, адже наразі відсутнє рішення яким би були б задоволені вимоги, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, як вбачається з Договору іпотеки, такий правочин не містить жодних відомостей щодо того, що спірний кредит брався для купівлі предмету іпотеки.

Згідно умов п. 7.1. Кредитного договору № VOY0GA00001322 від 19.04.2007 року Банк зобов`язувався надати кредитні кошти на споживчі цілі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 753/12729/15-ц міститься наступний правовий висновок: «якщо кредит брався для купівлі іпотеки то суд може виселити колишнього власника без надання іншого житлового приміщення. Якщо кредит брався для інших цілей, а не для купівлі предмету іпотеки, то колишнього власника можна виселити лише у інше житлове приміщення»

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Стаття 40 ЗУ «Про іпотеку» вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Сам же порядок виселення регулюється статтею 109 ЖК УРСР, яка вказує, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Слід зауважити, що предмет іпотеки, на який позивач хоче звернути стягнення набувався у власність іпотекодавцями не за рахунок кредитних коштів, а тому їх виселення з предмету іпотеки є неможливим без надання іншого постійного жилого приміщення.

Оскільки позивач не порушує питання про виселення відповідачів зі спірного житла із наданням їм у користування іншого постійного жилого приміщення, позовна вимога про їх виселення є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було заявлено дві позовні вимоги, а саме: про звернення стягнення, яка стосується відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також про виселення усіх відповідачів з житлових приміщень, які є предметом даного спору (предметом іпотеки).

Однак, судом було задоволено позов частково в частині позовних вимог про звернення стягнення.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору за вищевказану позовну вимогу в розмірі 3654 грн. підлягають стягненню за рахунок відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тобто по 1218 грн. з кожного.

Інші судові витрати, понесені АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з відмовою в задоволені позову у відповідній частині, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. ст. 509, 510, 526, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 109 ЖК України, Законом України Про іпотеку, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOY0GA00001322 від 19.04.2007 року в розмірі 96 988,78 доларів США, що за курсом НБУ складає 774 940,37 грн, звернути стягнення на квартиру загальною площею 57,70 кв.м. житловою площею 39,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та на квартиру загальною площею 48,00 кв.м. житловою площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк з укладанням від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 3654 грн. сплаченого судового збору, по 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідачі: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук