Рішення № 106818219, 19.10.2022, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/423/22 Провадження № 2/613/260/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Горіної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/423/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат з батька неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, на її користь одноразово додаткові кошти (витрати) у розмірі 3839 грн. 73 коп., витрачені позивачкою у зв`язку з лікуванням малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.07.2008, який було розірвано, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач є платником аліментів. Їх спільний син ОСОБА_3 хворіє на ювенальний ревматоїдний артрит з ураженням органів зору (іридоцикліт лівого ока), І ступеня, ПФС 1 ст., Rо І ст., а також декілька супутніх діагнозів, є інвалідом дитинства, потребує постійного лікування та медичного нагляду, періодичного спостереження у лікувальних закладах. Позивачка неодноразово лікувала сина за власні кошти у різних медичних установах м. Харкова, зокрема, з 19.11.2019 по 29.11.2019 та з 11.01.2022 по 26.01.2022 ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні у відділенні кардіоревматології Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної Академії Медичних Наук України» м. Харків, а з 16.06.2022 по 17.06.2022 на лікуванні у КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Частину медичних препаратів їх син приймав між курсами стаціонарного лікування, а деякі препарати, внаслідок вищевказаних захворювань, змушений приймати постійно. За період з листопада 2019 року по червень 2022 року позивачкою здійснено витрати на лікування сина в розмірі 6347,06 грн., транспортні витрати 614,00 грн., що підтверджується відповідними чеками, квитанціями, розрахунками. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханням брати участь в оплаті витрат на лікування сина, однак, він відмовляється це робити. Відповідач з власної волі не бажає брати участь у додаткових витратах, які періодично виникають у зв`язку з медичними профілактичними заходами, обстеженнями та лікуванням їх сина. Позивачка змушена самостійно нести вказані витрати, однак, це робити самостійно їй складно, оскільки у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною вона офіційно не працює та грошей на утримання сина та його лікування не вистачає. Враховуючи викладене, вказує, що відповідач в рівних частинах із позивачкою повинен брати участь у додаткових витратах на дитину, які виникли у зв`язку з лікуванням сина в період з листопада 2019 року по липень 2022 року, та з посиланням на ст. 185 Сімейного кодексу України стверджує про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 половини додаткових витрат на дитину, які були понесені позивачкою (3839,73 грн.).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат з батька неповнолітньої дитини прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

Заходи забезпечення позову не вживались.

Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просила суд розглянути справу за її відсутності та повідомила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.08.2008 (а.с.5).

Згідно з довідкою відділу «ЦНАП» виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 18.07.2022 № 1029 ОСОБА_3 зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.01.2018, виданим Управлінням соціального захисту Богодухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю до 18 років (а.с.7).

Як вбачається з корінця медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років № 1 від 10.02.2022, лікарями КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Богодухівської міської ради Харківської області» встановлено дитині ОСОБА_3 діагноз: ювенільний ідіоматичний (ревматоїдний) артрит з ураженням органів зору, активність І ступеня, ПФС ІІ ступеня, Rо ІІ ст. (м 08-8) (а.с.8).

Згідно з консультативним висновком Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків НАМН України» ОСОБА_3 знаходиться на спостереженні в кардіоревматологічному відділенні вказаної установи з грудня 2015 року з діагнозом: ювенільний ідіоматичний (ревматоїдний) артрит з ураженням органу зору (правого ока), активність І ступеня, НФС І ступеня, Rо І ст. (а.с.21).

Відповідно до виписок з історії хвороби ОСОБА_3 № 4009 та № 84, виданих Державною установою «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України» (відділення кардіоревматології), ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаній установі з 19.11.2019 по 29.11.2019 з діагнозом: ювенільний ідіоматичний (ревматоїдний) артрит з ураженням органу зору (ірідіоцикліт правого ока, період ремісії), активність І ступеня, ПФС І ст., Rо І стадія (М08.8), а також супутніми діагнозами. З 11.01.2022 по 26.01.2022 дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні у вказаній установі з діагнозом : ювенільний ідіоматичний (ревматоїдний) артрит з ураженням органу зору (ірідіоцикліт правого ока, період ремісії), активність І ступеня, ПФС ІІ ст., Rо ІІ стадія (М08.8), а також супутніми діагнозами.

Виходячи зі змісту вказаних виписок, дитині ОСОБА_3 в період лікування призначалися лабораторно-інструментальні дослідження, а за результатами лікування були надані медикаментозні рекомендації (а.с. 9-12).

Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 1986 та 1692, оформлених у КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», в період з 16.06.2022 по 17.06.2022 та з 12.07.2022 по 14.07.2022 ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаній установі з діагнозом: ювенільний ідіоматичний артрит з ураженням органу зору (ірідіоцикліт лівого ока, період ремісії), активність І ступеня, ПФС І ст., Rо І стадія. Депресивний стан, емоційно-лабільний розлад астенічного круга, синдром лікворної гіпертензії, специфічний розлад сну. Функціональний розлад міліарного тракту. Панкреатопатія. Дифузний нетоксичний зоб ІІ ст.. Хронічний некомпенсований тонзиліт, кіста правої гайморової пазухи (а.с.12-13).

Як вбачається зі змісту вказаних виписок, дитині ОСОБА_3 під час лікування було призначено проходження лабораторних досліджень, та надано рекомендації щодо подальшого лікування.

Крім того, з вказаних вище виписок з історії хвороби та з медичних карт стаціонарного хворого вбачається, що дитина ОСОБА_3 вважається хворою з вересня 2015 року.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на проведення лабораторних досліджень від 20.11.2019, 26.11.2019, 13.01.2022, 18.01.2022, квитанції та чеків до них підтверджується проходження дитиною ОСОБА_3 лабораторних досліджень, вартість яких у загальній сумі склала 4270,00 грн. (а.с. 14-17).

Копіями чеків від 12.01.2022, 13.01.2022, 14.01.2022, 19.01.2022, 25.01.2022, наданих позивачкою ОСОБА_1 , підтверджується факт купівлі ліків та виробів медичного призначення в аптечному пункті ПП «Аптека Славутич» (м. Харків, просп. Ювілейний, 52-А) на загальну суму 2188,26 грн. (а.с. 18).

Наданими позивачкою копіями квитків на автобус за маршрутом «Богодухів-Харків» та у зворотному напрямку від 17.06.2022 та 14.07.2022 підтверджується факт понесення ОСОБА_1 транспортних витрат на проїзд її та дитини на загальну суму 1222,00 грн. (дата проїзду відповідає даті закінчення лікування дитини у ДУ КНП ХОР «Обласна клінічна дитяча лікарня») (а.с. 19-20).

Загальна сума витрат на лабораторні дослідження дитини, ліки та вироби медичного призначення, проїзд, згідно з наданими позивачкою доказами складає 7680,26 грн.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції ООН про права дитини).

Статтею 51Конституції України та статті 180Сімейного кодексуУкраїни встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно із частиною першою статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу положень статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК Українирозмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз вищенаведених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджено факт понесення позивачкою ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , пов`язані з лікуванням дитини, а саме: витрат на ліки та вироби медичного призначення, лабораторні дослідження, проїзд автобусом з м. Богодухова до м. Харкова (де знаходяться державні та комунальні заклади охорони здоров`я, в яких проходив лікування ОСОБА_3 ) на загальну суму 7680,26 грн.

Судом з`ясовано, що відповідач ОСОБА_2 працює, утриманців не має, не має інших стягнень за виконавчими листами.

Беручи до уваги зазначені витрати, які були здійсненні позивачкою у зв`язку з хворобою спільної з відповідачем дитини, враховуючи, що дані витрати підтверджені належними та допустимими доказами, виходячи із принципу першочерговості інтересів дітей та обов`язку обох батьків утримувати дитину, принципів розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача додаткових витрат на дитину в розмірі 3839,73 грн. (в межах заявлених позовних вимог).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач відповідно положень п. 3 ч. 1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» звільнена від сплати судового збору, беручи до уваги, що позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 180, 185 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат з батька неповнолітньої дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 3839 (три тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн. 73 коп., понесені у зв`язку з лікуванням малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п.3Розділу ХІІПрикінцевихположеньЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач : ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 19.10.2022.

Суддя О.С. Сеник