Рішення № 106807385, 18.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р. справа № 300/2793/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, та зобов`язання зарахувати період роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 і провести перерахунок пенсії, з 07.01.2022, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, орган пенсійного забезпечення, Головне управління ПФУ в області) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, та зобов`язання зарахувати період роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 і провести перерахунок пенсії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 06.01.2022 йому виповнилося 60 років, у зв`язку з чим 11.02.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За наслідками розгляду коментованої заяви, ОСОБА_1 призначена і виплачується пенсія, однак у мінімальному розмірі. З метою отримання пенсії у більшому розмірі, позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою від 02.06.2022 про перерахунок пенсії, із врахуванням періоду роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 у "Красногвардейское агропром. Обьединение Межхоз", до якої долучив довідку про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видану архівним відділом адміністрації Красногвардійского району Ставропольського краю Російської Федерації за період роботи в "МХП "Будматериалы". Втім відповідач листом від 23.06.2022 за №2323-2139/Л-02/8-0900/22 відмовив у здійсненні такого перерахунку. Оскаржувану відмову Управління мотивувало тим, що у трудовій книжці позивача відсутня назва підприємства при працевлаштуванні, запис про звільнення завірено печаткою "Червоноармійське", довідка про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видана архівним відділом за період роботи в МГП "Будматеріали", тобто за період роботи на іншому підприємстві. На переконання позивача дії Головного управління ПФУ в області з приводу відмови у перерахунку пенсії за віком є неправомірними, так як, трудовий стаж за період з 15.04.1989 по 01.03.1993 підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи. Зокрема, згідно запису №7 у трудовій книжці, ОСОБА_1 з 15.04.1989 прийнятий на роботу лісорубом згідно наказу №117а від 15.04.1989, а відповідно до запису №8 позивач 01.03.1993 звільнений з роботи за власним бажанням згідно наказу №7 від 02.03.1993. Такі записи у трудовій книжці скріплено печаткою "Красногвардейское агропром. Обьединение Межхоз" предприятие по производству местных стройматериалов "Красногвардейское" та підписом інженера відділу кадрів підприємства.

За аргументами позивача, працівник не може нести відповідальність за правильність і повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. З урахуванням вказаного, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, у зв`язку з чим просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.17).

20.07.2022 позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, подавши заяву, за змістом якої виклав прохальну частину адміністративного позову у новій редакції, зокрема просив зобов`язати відповідача з 07.01.2022 (з дати призначення пенсії) здійснити перерахунок пенсії із врахуванням періоду роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 (а.с.20-25).

За наслідками виконання позивачем ухали про залишення позовної заяви без руху від 15.07.2022 (а.с.17), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 27.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.26-27).

Відповідач подав письмові пояснення щодо обставин справи від 11.08.2022 за №0900-0903-7/27525 та відповідні письмові докази, які надійшли до суду 12.08.2022 і 15.08.2022 (а.с.31-53, 54-87).

Також відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 12.08.2022 за №0900-0903-9/27603, який 15.08.2022 зареєстрований в суді (а.с.88-90).

Відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 з 07.01.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при загальному страховому стажі роботи 30 років 3 дні, коефіцієнт стажу 0,30000 та з урахуванням заробітної плати за період з 01.10.2001 по 31.12.2020 за даними персоніфікованого обліку, де індивідуальний коефіцієнт складає 0,49002. З приводу не зарахування до стажу період роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 відповідач стверджує про відсутність у записі №7 трудової книжки ОСОБА_1 відомостей про назву підприємства, яке здійснило працевлаштування позивача лісорубом. Водночас запис №8 про звільнення позивача завірено печаткою "Червоноармійське", а архівна довідка №464 від 27.06.2004 про суми заробітної плати за період з березні 1989 року по листопад 1992 року видана архівним відділом Ставропольського краю за роботу в МГП "Будматеріали".

За доводами представника Управління, записи у трудовій книжці позивача за спірний період роботи не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58, а також Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 за №162, яка 29.07.1993 втратила чинність. А саме, згідно положень Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З врахування викладеного, орган пенсійного фонду вказує на відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням спірного періоду, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву і письмове пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 07.01.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується заявою про призначення пенсії від 11.02.2022 і поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві (а.с.57-58). Відповідач не заперечує таку обставину.

02.06.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням до стажу роботи і даних про заробітну плату за період з квітня 1989 року по березень 1993 року на підставі записів у трудовій книжці та довідки про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видану архівним відділом адміністрації Красногвардійського району Ставропольського краю Російської Федерації за стаж роботи в "МХП Стройматериалы" (а.с.24, 69).

Перевіряючи обставину здобуття ОСОБА_1 загального страхового стажу з`ясовано, що позивач в період з 15.04.1989 по 01.03.1993 працював лісорубом на підприємстві по виробництву місцевих будівельних матеріалів, підтвердженням чого є запис №7 і №8 у трудовій книжці останнього серії НОМЕР_1 від 15.08.1984 (надалі по тексту також трудова книжка). Останній із таких записів засвідчений печаткою "Красногвардейское агропром. Обьединение Межхоз" предприятие по производству местных стройматериалов "Красногвардейское" (а.с.11-12).

Втім відповідач, листом від 23.06.2022 за №2323-2139/Л-02/8-0900/22 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку, оскільки: у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутня відомості про назву підприємства при оформленні запису про працевлаштування; запис про звільнення завірено печаткою "Червоноармійське"; довідка про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видана архівним відділом Ставропольського краю за період роботи в "МХП "Будматериалы" (а.с.13-14).

Не погоджуючись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до стажу періоду роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 , перебуваючи з 07.01.2022 на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 02.06.2022 звернувся до відповідача із заявою від 01.06.2022, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком із врахуванням до стажу роботи і заробітної плати за період з квітня 1989 року по березень 1993 року на підставі записів у трудовій книжці та довідки про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видану архівним відділом адміністрації Красногвардійського району Ставропольського краю Російської Федерації за період перебування в трудових відносинах із "МХП Стройматериалы" (а.с.24, 69).

Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, листом від 23.06.2022 за №2323-2139/Л-02/8-0900/22 відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність у трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей про назву підприємства при працевлаштуванні, а також зазначивши на те, що запис про звільнення завірено печаткою "Червоноармійське", а довідка про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видана архівним відділом Ставропольського краю за період роботи в "МХП Стройматериалы", тобто в іншому підприємстві (а.с.13-14).

Однак, суд, надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, вважає їх не належним чином обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, з 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

В період трудової діяльності позивача з 15.04.1989 по 01.03.1993, та внесення записів №7 і №8 у трудову книжку про прийняття і звільнення позивача з роботи, чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 за №162, в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 за №412 (надалі по тексту також Інструкція №162).

Положеннями пункту 2.3. Інструкції №162 визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За змістом пункту 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №162).

Як визначено пунктом 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 за №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (надалі по тексту також Постанова №656) та даною Інструкцією.

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1 Постанови №656).

Пунктом 12, 13 вказаної Постанови передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться за мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація та офіційною мовою СРСР.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, згідно пункту 18 Постанови №656, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім того такі приписи містяться в пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників", зокрема, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 15.08.1984, яка надана останнім відповідачу попередньо для розгляду питання про призначення пенсії за віком (а.с.61-64).

Запис №7 у трудовій книжці свідчить про прийняття 15.04.1989 позивача на роботу лісорубом згідно наказу №117а від 15.04.1989, а запис №8 підтверджує обставину звільнення ОСОБА_1 01.03.1993 з роботи за власним бажанням на підставі наказу №7 від 02.03.1993 (зворотній бік а.с.62).

Слід наголосити на тому, що як положеннями Інструкції №162 (чинної на момент внесення записів №№7, 8 у трудову книжку позивача), так і положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи.

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці про період роботи ОСОБА_1 з 15.04.1989 по 01.03.1993 є чіткими та без виправлень.

При цьому, запис №8 про звільнення позивача з роботи додатково засвідчений печаткою "Красногвардейское агропром. Обьединение Межхоз" предприятие по производству местных стройматериалов "Красногвардейское" із внесеними до неї відомостями про підприємство, де працював позивач, що відповідає вимогам Інструкції №162.

Не зазначення у трудовій книжці позивача у графі 3 розділу "Відомості про роботу" при вчиненні запису №7 від 15.04.1989 повного найменування підприємства, на переконання суду, не може бути єдиною обставиною, яка б сама по собі свідчила про недостовірність такого запису та ставити під сумнів період трудової діяльності позивача з 15.04.1989 по 01.03.1993 в цілому.

Безпосередній текст запису №7 від 15.04.1989 розуміється судом як відомості про прийняття ОСОБА_1 на роботу "лісорубом", тобто чітко вказано ідентифікуючі ознаки виконуваної позивачем роботи у спірний період. В той час як запис №8 від 01.03.1993 про звільнення засвідчений печаткою суб`єкта господарської діяльності - "Красногвардейское агропром. Обьєдинениє Межхоз" предприятие по производству местных стройматериалов "Красногвардейское", що в сукупності є достатнім підтвердженням періоду роботи позивача на вказаному підприємстві.

Записи №№7, 8 вчинені в трудову книжку одна за одною, в хронології зростання календарних дат і порядкових номерів запису. Між ними відсутні інші записи, які б могли поставити під сумнів прийняття ОСОБА_1 на роботу на інше підприємство відмінне від того, назва якого нанесена на печатці суб`єкта господарювання, якою засвідчено запис про звільнення.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем частково виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення запису у його трудовій книжці відносно назви підприємства, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

У розглядуваному випадку, суд не вважає доцільним надавати правову оцінку довідці про заробітну плату №464 від 27.06.2004, видану архівним відділом адміністрації Красногвардійського району Ставропольського краю Російської Федерації за період перебування в трудових відносинах із "МХП Стройматериалы", про яку вказано відповідачем у листі-відповіді від 23.06.2022, оскільки така не є предметом дослідження при вирішенні спірних правовідносин.

За змістом прохальної частини адміністративного позову позивач просить здійснити перерахунок пенсії за віком із врахуванням періоду роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993, та жодним чином не вказує про здійснення такого перерахунку на підставі довідки про заробітну плату №464 від 27.06.2004.

Зважаючи на те, що органом пенсійного забезпечення безпідставно при призначенні пенсії не враховано період роботи ОСОБА_1 з 15.04.1989 по 01.03.1993, то суд з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача із врахуванням спірного періоду роботи саме із 07.01.2022.

У віданні Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було достатньо повноважень і компетенції, розглядаючи заяву позивача від 02.06.2022 про перерахунок пенсії, вирішити питання про зарахування спірного періоду для обчислення пенсії за віком саме з моменту призначення пенсії, незважаючи на те, який із територіальних органів Пенсійного фонду України в лютому 2022 року приймав рішення про призначення позивачу пенсії.

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 992,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 05.07.2022 за №32 (а.с.1).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформленої листом від 23.06.2022 за №2323-2139/Л-02/8-0900/22, у здійсненні з 07.01.2022 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із урахуванням до страхового (трудового) стажу період роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 у "Красногвардейское агропром. Обьединение Межхоз" предприятие по производству местных стройматериалов "Красногвардейское".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 07.01.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із урахуванням до страхового (трудового) стажу період роботи з 15.04.1989 по 01.03.1993 у "Красногвардейское агропром. Обьединение Межхоз" предприятие по производству местных стройматериалов "Красногвардейское".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.