Рішення № 106807384, 17.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2022 р. справа № 300/3578/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.07.2022, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983, з 01.03.1996 по 26.05.1999 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , та період здійснення підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 19.07.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії. ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Позивач вказав на те, що відповідач безпідставно, без жодних пояснень, не взяв до уваги відомості про період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019, при цьому позивач надав пенсійному органу документи, які підтверджують факт реєстрації його як фізичної особи-підприємця. Окрім цього, на думку ОСОБА_1 , відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , лише з підстав нечитабельності печатки на титульній сторінці трудової книжки, а також не зарахував до страхового стажу період роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999, оскільки запис не має наказу на прийняття та не скріплений печаткою підприємства. Так, позивач зазначив, що працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на отримання пенсії за віком на загальних підставах.

Ухвалою від 14.09.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

23.09.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.09.2022 на позовну заяву. У відзиві відповідач 2 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 2 вказав, що на дату звернення ОСОБА_1 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, загальний стаж позивача складав 15 років 05 місяців 26 днів, а з урахуванням підприємницької діяльності 20 років 05 місяців 26 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки печатку на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 неможливо ідентифікувати, що суперечить вимогам пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Щодо періоду роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999, то відповідача 2 не зарахував вказаний період до страхового стажу позивача, оскільки відсутній наказ на прийняття на роботу та відсутня печатка підприємства на записі про звільнення, що суперечить вимогам пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. За вказаних обставин, на думку представника відповідача 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області правомірно прийняло рішення № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Представник відповідача 2 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 37-39).

26.09.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-0903-9/32654 від 22.09.2022 на позовну заяву. Так, представник відповідача 1 зазначив, що з наданої пенсійному органу копії трудової книжки серії НОМЕР_1 не можливо встановити зміст печатки на першій-п`ятій сторінках вказаного документа, оскільки такий є нечитабельним. За вказаних обставин, до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Що стосується періоду роботи ОСОБА_1 з 01.03.1996 по 26.05.1999, то представник відповідача 1 звернув увагу на те, що позивач працював Гендиректором МП «Агроком», тобто в спірний період позивач виступав як страхувальник (посадова особа) та застрахована особа. Так, відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 про період роботи ОСОБА_1 з 01.03.1996 по 26.05.1999 не містить печатки підприємства, а тому відсутні підстави для врахування такого періоду до страхового стражу позивача. Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019, то ОСОБА_1 необхідно надати документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 - довідку Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Окрім цього, підставою для прийняття рішення № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком не було питання відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області правомірно прийняло рішення № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Представник відповідача 1 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 64-67).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 19.07.2022 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 46-47). До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 20); паспорт громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 20-22); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7/2091 від 12.07.2022 про проходження військової служби (а.с. 44); копію диплому серії НОМЕР_3 від 29.06.1985 (а.с. 45); трудову книжку НОМЕР_1 (а.с. 53-56); копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 (а.с. 57); копію архівного витягу з розпорядження міського голови від 26.05.1999 № 293-р «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб», наданого Архівним відділом Калуської міської ради від 13.07.2022 № 01.7-01/755 (а.с. 58); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.11.2019 (а.с. 59).

26.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 092850015612 про відмову в призначенні пенсії. Рішення відповідача 2 № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що загальний страховий стаж позивача становить 15 років 05 місяців 26 днів. Для визначення права - 20 років 05 місяців 26 днів (з урахуванням підприємницької діяльності). До страхового стажу не зараховано: періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.03.1980 з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983, оскільки не читабельна печатка на титульній сторінці трудової книжки; період роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999, оскільки відсутній наказ на прийняття та при звільнені з роботи відсутня печатка підприємства. За відсутності необхідного страхового стажу прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком (а.с. 14).

Листом № 0900-0210-8/25741 від 28.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило ОСОБА_1 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 13).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983, з 01.03.1996 по 26.05.1999 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , та період здійснення підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Пунктом 1.8 розділу І вищевказаного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20), а тому звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 19.07.2022 здійснено в межах одного місяця до досягнення пенсійного віку.

Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено таке.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову в призначенні пенсії загальний страховий стаж позивача становить 15 років 05 місяців 26 днів. Для визначення права 20 років 05 місяців 26 днів (з урахуванням підприємницької діяльності). До страхового стажу не зараховано: періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.03.1980 з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983, оскільки не читабельна печатка на титульній сторінці трудової книжки; період роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999, оскільки відсутній наказ на прийняття та при звільнені з роботи відсутня печатка підприємства (а.с. 14).

Що стосується періодів роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983, то суд вказує на таке.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 18.02.1980 по 11.08.1980 працював комплектовщиком другого розряду в цеху реалізації Івано-Франківського приладобудівного заводу; з 11.08.1980 по 31.10.1980 працював вантажником в цеху № 15 реалізації; з 31.10.1980 звільнений у зв`язку з призовом на службу до радянської армії; з 11.11.1980 по 04.11.1982 проходив службу в радянській армії; з 17.02.1983 по 23.08.1983 працював випробовувальником деталей та пристроїв електронної техніки другого розряду в цеху 25 Заводу «Позитрон» (а.с. 53-54).

Щодо доводів відповідачів про те, що за доданими документами не зараховані вищевказані періоди роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983, оскільки на титульній сторінці трудової книжки печатка не читається, то суд вказує на таке.

В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, оскільки містить інформацію стосовно кожного періоду роботи ОСОБА_1 з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983 на різних підприємствах, а саме: дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи.

Щодо печатки на титульній сторінці трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , то таку печатку проставляв не позивач, а роботодавець. При цьому, Інструкція не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що вказані заперечення відповідача щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії за період з 18.02.1980 по 31.10.1980, з 17.02.1983 по 23.08.1983. Рішення органу Пенсійного фонду України в цій частині є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення конституційного права позивача на соціальний захист у формі отримання пенсії за віком.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки. Зрештою, в разі виникнення у відповідача будь-яких сумнівів щодо певного періоду роботи позивача, пенсійний орган міг витребувати первинні документи за цей період, однак цього не зробив.

В спірному випадку в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 є належно оформлені записи щодо періодів його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980 та з 17.02.1983 по 23.08.1983, які мали бути враховані до його страхового стажу, що дає право на пенсію за віком.

Щодо стосується періоду роботи позивача з 01.03.1996 по 26.05.1999, то суд зазначає таке.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 01.03.1996 звільнений з посади директора Малого підприємства «Агроком» на підставі наказу № 16 від 01.03.1996 (запис скріплений печаткою вказаного підприємства); з 01.03.1996 переведений гендиректором на підставі наказу № 45 (без зазначення дати наказу); з 26.05.1999 звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 87 від 26.05.1999 (запис не засвідчений печаткою підприємства) (а.с. 56).

Суд звертає увагу на те, що на час вчинення відповідних записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 про період роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999 була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Таким чином, записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення та звільнення, здійснюються на підставі відповідних наказів (розпоряджень) із обов`язковим зазначенням дати і номеру таких документів, а запис про звільнення у трудовій книжці має бути завірений печаткою підприємства.

Як встановлено судом, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , запис № 20 підтверджує звільнення позивача з 01.03.1996 з роботи (посада: директор підприємства) за власним бажанням. Такий запис посилається на наказ № 16 від 01.03.1996 та скріплений печаткою підприємства. Натомість далі запис № 21 говорить про переведення позивача з 01.03.1996 на посаду гендиректора. Такий запис містить номер наказу № 45, однак не містить дати такого наказу. Запис № 22 про звільнення ОСОБА_1 з 26.05.1999 за власним бажанням містить номер наказу № 87 та дату - 26.05.1999, однак не засвідчений печаткою підприємства. Вказаний запис є останнім порядковим записом в трудовій книжці позивача (а.с. 56).

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в спірний період з 01.03.1996 по 26.05.1999 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 займав посаду директора Малого підприємства «Агроком», тобто був керівником вказаного підприємства, а тому в силу посадових обов`язків відповідав за ведення, облік, зберігання і видачу трудових книжок працівників, в тому числі за правильність вчинення записів у власній трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Окрім цього, за спірний період з 01.03.1996 по 26.05.1999 відсутні дані щодо сплати Малим підприємством «Агроком» страхових внесків за ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на зміст записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (записи № 20, № 21 та № 22 (останній запис в трудовій книжці), за умови не підтвердження вказаного період роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999 іншими документами (копіями відповідних наказів по підприємству, даними щодо нарахування, виплати заробітної плати; даними щодо сплати страхових внесків за позивача тощо) виключає можливість зарахування спірного періоду роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999 до страхового стажу ОСОБА_1 .

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про зарахування періоду роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999 до страхового стажу за умови подання ОСОБА_1 додаткових матеріалів на підтвердження періоду роботи з 01.03.1996 по 26.05.1999 в Малому підприємстві «Агроком» на посаді генерального директора.

Щодо періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019, то суд вказує на таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

При цьому пунктом 2 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 26.10.2018 в справі № 643/20104/15-а зазначив:

" 39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.".

В спірному випадку ОСОБА_1 разом із заявою від 19.07.2022 про призначення пенсії за віком надав органу Пенсійного фонду України: копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 504084 (а.с. 57); копію архівного витягу з розпорядження міського голови від 26.05.1999 № 293-р «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб», наданого Архівним відділом Калуської міської ради від 13.07.2022 № 01.7-01/755 (а.с. 58); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.11.2019 (а.с. 59).

З огляду на зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022, таке рішення не містить жодної інформації щодо підстав незарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 22.11.2019.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 , який наявний в матеріалах пенсійної справи, та змісту спірного рішення, позивачу зараховано до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2005 по 31.12.2007 (а.с. 14, 52). Натомість, орган Пенсійного фонду України не надав оцінки документам про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, наданих позивачем разом із заявою від 19.07.2022 про призначення пенсії за віком, та не зазначив жодних обґрунтувань щодо незарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 26.05.1999 по 31.03.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2004, та з 01.01.2008 по 02.11.2019.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення відповідача за № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову у призначенні позивачу пенсії, оскільки таке рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в запорізькій області безпідставно та необґрунтовано. Оскільки рішенням відмовлено в призначення позивачу пенсії, і таке рішення приймалося за результатами оцінки наданих особою документів для призначення пенсії за різні періоди в сукупності, суд вважає, що таке рішення має бути скасовано повністю. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії належить скасувати як протиправне.

Щодо вимог позивача зобов`язального характеру, то суд вказує на таке.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Як встановлено судом вище, орган Пенсійного фонду України не надав оцінки документам про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності за періоди з 26.05.1999 по 31.03.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2008 по 02.11.2019 через призму вимог пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, щодо їх достатності для зарахування вказаних періодів підприємницької діяльності до страхового стажу позивача, який надає право на призначення пенсії за віком.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність відповідного стажу, що дає право на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необгрунтовано та без відповідної підстави відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980 та з 17.02.1983 по 23.08.1983, та ненадав оцінку поданим позивачем документам щодо періоду здійснення підприємницької діяльності (відсутні мотиви щодо їх незарахування), наслідком чого є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде: скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980 та з 17.02.1983 по 23.08.1983; зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2022 про призначення пенсії за віком із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № ПН2579584 від 07.09.2022 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн. (а.с. 1).

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 744,30 грн. (з розрахунку: 496,20 грн. + (496,20/2) грн.) судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092850015612 від 26.07.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код - 20490012, проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69057) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) періоди його роботи з 18.02.1980 по 31.10.1980 та з 17.02.1983 по 23.08.1983 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2022 про призначення пенсії за віком із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код - 20490012, проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69057) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.