Рішення № 106807288, 17.10.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 280/2332/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати зарахувати позивачу до страховою стажу період роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особисто поданої заяви від 25.11.2021 позивачу з 15.11.2021 призначена пенсія по інвалідності, однак при призначенні пенсії до страхового стажу не зарахований період роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, оскільки відповідний запис внесений з порушенням вимог законодавства, а саме відсутня дата та номер наказу про звільнення з роботи. Позивач вважає, що дії органу, що призначає пенсію, щодо не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу є протиправними, оскільки він не може нести відповідальність за неналежне заповнення трудової книжки. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03.05.2022 ГУ ПФУ в Запорізькій області подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, оскільки запис внесений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) (відсутня дата та номер наказу про звільнення з роботи). Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.05.2022 витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області докази по справі, а саме: заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 25.11.2021 з доданими документами; рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 25.11.2021 та інформацію щодо суб`єкта прийняття вказаного рішення; розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії; інформацію щодо найменування органу Пенсійного фонду України, який не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні.

Ухвалою суду від 04.07.2022 витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області докази по справі, а саме: інформацію про орган Пенсійного фонду України (найменування органу), який здійснював розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 25.11.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 09.08.2022 залучено до участі в справі №280/2332/22 в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Київській області). У відповідності до частини 6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд адміністративної справи №280/2332/22 розпочато спочатку.

02.09.2022 ГУ ПФУ в Київській області подало до суду «пояснення», в яких зазначено, що відповідно до абзацу першого статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. За наданими позивачем документами страховий стаж становить 35 років 04 місяців 08 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, оскільки запис внесений з порушенням вимог Інструкції №58, а саме відсутня дата та номер наказу про звільнення з роботи. Для зарахування вищевказаних періодів необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637). Позивачеві за матеріалами пенсійної справи на підставі наданої заяви від 25.11.2021 з 15.11.2021 призначена пенсія по інвалідності (особа з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання) відповідно до Закону №1058-ІV.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

25.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Вищевказану заяву позивача з доданими документами за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №4.2), передано до ГУ ПФУ в Київській області. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем 2 винесено рішення про призначення з 15.11.2021 пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV з врахуванням страхового стажу 35 р. 4 м. 8 д.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 14.12.2021, у якій просив повідомити (роз`яснити) щодо зарахування трудового стажу ОСОБА_1 з 17.05.1990 по 01.02.1995 на посаді «Печник 2 разряда», з 01.02.1995 по 22.08.1996 на посаді «Печник-каменщик 3 розряда» на підприємстві «Запорожское городское жилищное Ремонтно строительное управление».

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.01.2022 №212-17501/П-02/8-0800/22 позивача повідомлено про призначення пенсії по інвалідності (особа з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання) відповідно до Закону №1058-IV з 15.11.2021. Крім того, повідомлено, що не враховано до його стажу період роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, оскільки запис внесений з порушенням вимог Інструкції №58 (відсутня дата та номер наказу про звільнення з роботи).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , позивач з 17.05.1990 по 22.08.1996 працював пічником у Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні.

Згідно архівної довідки архівного управління Запорізької міської ради від 03.12.2021 №04-25/П-2270 документи «Запорізького городського РСУ» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про нарахування заробітної плати та підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 немає можливості.

Позивач, вважаючи, що йому при призначенні пенсії по інвалідності протиправно не зараховано до страхового стажу період його роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996, звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.

За положеннями статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

За змістом статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини 4 статті 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться повні та без виправлень записи про період роботи в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, а саме: 17.05.1990 по 22.08.1996. Однак у трудовій книжці не зазначена інформація про дату видання та номер наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 . При цьому, з записів у трудовій книжці позивача встановлено, що після звільнення із Запорізького міського житлового Ремонтно-будівельного управління, позивач з 14.04.1997 працевлаштований у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СПЕЦРЕМБУДСЕРВІС». Отже, робота позивача з 17.05.1990 по 22.08.1996 в Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, з урахуванням повного запису без виправлень про прийняття на роботу та наступного запису у трудовій книжці, зробленого 14.04.1997, не викликає сумніву.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.8 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що обов`язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису, або вчинення запису не в повному обсязі не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача щодо спірного періоду роботи позивача з 17.05.1990 по 22.08.1996 не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або спірний період роботи не відповідає дійсності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, про те, що відповідач 2 при призначенні пенсії ОСОБА_1 , протиправно не зарахував до загального страхового стажу період роботи позивача з 17.05.1990 по 22.08.1996 у Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні.

Суд звертає увагу, що обчислення страхового стажу є повноваженнями органу Пенсійного фонду, які реалізовуються в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, оскільки встановлений за наслідками такого обчислення розмір страхового стажу є однією з обов`язкових умов, з наявністю якої закон пов`язує право особи на призначення пенсії. Крім того, розмір страхового стажу впливає на визначення розміру пенсії, що також має місце при призначенні пенсії.

Таким чином, оскільки обчислення стажу є повноваженнями органу, що призначає пенсію, які реалізовуються виключно в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо незарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 17.05.1990 по 22.08.1996 у Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні та зобов`язання відповідача 2 зарахувати до загального страхового стажу позивача вищезазначеного періоду роботи.

Враховуючи положення ч. 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 17.05.1990 по 22.08.1996 у Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні, при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 17.05.1990 по 22.08.1996 у Запорізькому міському житловому Ремонтно-будівельному управлінні.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548.

Повне судове рішення складено 17.10.2022.

Суддя К.В. Мінаєва