Рішення № 106793186, 18.10.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2317/21

Провадження №2/226/229/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2022 місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

учасники справи: представник позивача Билінова А.В. (в режимі відеоконференції), відповідач ОСОБА_1 , представник відповідач адвокат Майорова С.В. (в режимі відеоконференції) (на час завершення розгляду справи відсутні),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

Позивач звернувся до суду із цим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 07.07.2020 трапилася ДТП за участю автомобілів «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «KIA Ceed», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . На момент ДТП між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.04.2020 серії АО№0002814899, за яким остання застрахувала майнові інтереси, пов`язані із експлуатацією автомобіля «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 .

16.11.2020 ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 22000,00 грн. Оскільки страхувальник ОСОБА_3 є пенсіонером, їй була надана пільга при оформленні полісу, передбачена п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 15.07.2020 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні вищевказаної ДТП. Оскільки на момент ДТП саме він керував автомобілем, застрахованим ОСОБА_3 із застосуванням пільги, ним порушено умови, передбачені п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, зобов`язана компенсувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування.

Просив стягнути з відповідача на свою користь 11000,00 грн виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу і суму сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн.

ІІ. Позиції, заяви (клопотання) учасників справи

В судовому засіданні представник позивача Билінова А.В. підтримала заявлені позовні вимоги та наполягала на їхньому задоволенні.

До викладеного у позовній заяві додала, що необізнаність відповідача та його дружини про наслідки застосування пільги при страхуванні не звільняють від відповідальності, ці наслідки передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та страховик не має обов`язку додатково роз`яснювати їх. В разі передання іншій особі права керування транспортними засобами на цю особу має бути оформлений інший поліс, оскільки наявний діє лише на пільговика. Інший учасник ДТП ОСОБА_2 надав до страхової компанії постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, і за наслідками цього було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування, виплата відбулася на підставі угоди між позивачем і ОСОБА_2 . У разі, якщо досягнуто угоди щодо розміру страхового відшкодування, страховик має право не проводити експертиз, не складати калькуляцій тощо. Разом із тим ОСОБА_1 не надавав постанови про встановлення винуватості ОСОБА_2 у ДТП.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Майоров С.В. під час розгляду справи позовні вимоги не визнали, зважаючи на те, що ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачений обов`язок компенсувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, маючи пільгу, як пенсіонер. Його дружина ОСОБА_3 , яка є пенсіонером та укладала договір, отримавши поліс, не підписувала його, умови страхування їй ніхто не роз`яснював, наслідки керування автомобілем іншою особою їй відомі не були. За змістом п.8 полісу «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» транспортним засобом можуть керувати інші особи, крім страхувальника з водійським стажем менше трьох років, а сам ОСОБА_1 має водійський стаж з 19.08.2005. Інший учасник ДТП ОСОБА_2 надав страховику недостовірну інформацію, приховавши, що відносно нього також складався протокол про адміністративне правопорушення за цією ДТП та постановою суду його було визнано винуватим у її настанні, а страховик не перевірив інформацію і безпідставно сплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 22000 грн. Оскільки у настанні ДТП винуваті обидва водія, страховик мав застосувати положення ст.36.3 Закону України «Про обов`язкове соціальне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і визначити розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на двох осіб - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Додатково відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у відповідь на отриману ним раніше письмову вимогу позивача він відповів та обґрунтував свою позицію ще півроку тому, реакції на це не було. Страхова компанія, де застрахував свою відповідальність ОСОБА_2 , досі не виплатила йому страхове відшкодування. У минулому під час користування автомобілем у нього була наявна генеральна довіреність, але вона закінчилася і тому страховий поліс було оформлено на дружину як на власника автомобіля. Він не знав, що застосована пільга дружини матиме для нього наслідки у вигляді зобов`язання сплатити грошові кошти страховій компанії. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи представниками сторін подавалися суду клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, про відкладення судових засідань та про завершення розгляду справи без їхньої участі (останнє подане і відповідачем ОСОБА_1 ).

13.10.2022 представником відповідача подане суду клопотання про долучення письмових доказів щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

04.08.2021 до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи зроблений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який отримана судом 18.08.2021.

19.08.2021 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи на 20.09.2021. Розгляд справи відкладався на 07.10.2021 через неявку відповідача.

07.10.2021 судом ухвалене заочне рішення у справі, яким позовні вимоги задоволені.

Ухвалою суду від 12.01.2022 заочне рішення у справі скасоване за заявою відповідача та справу призначене до розгляду на 02.02.2022.

Судові засідання у справі відкладалися через неявку сторін а також з підстав введення 24.02.2022 на території України воєнного стану. Під час дії воєнного стану представники сторін брали участь у розгляді справи шляхом відеоконференції.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 11.04.2020 ОСОБА_3 застрахувала свою цивільно-правову відповідальність як власника наземного транспортного засобу «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 , у ТДВ СК «Альфа-Гарант», про що було складено поліс №АО/2814899. При укладенні договору страхування ОСОБА_3 пред`явлене пенсійне посвідчення НОМЕР_3 від 23.12.2003, у полісі застережене про 50% зменшення пільговику (а.с.56).

07.07.2020 у м. Мирнограді Донецької області на вул. Центральній сталася ДТП за участю автомобілів «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «KIA Ceed», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , винуватість у даній ДТП ОСОБА_1 встановлена постановою судді Димитровського міського суду Донецької області від 15.07.2020 у справі №226/1686/20, яка набрала законної сили 28.07.2020 (а.с.21-22). Іншою постановою судді Димитровського міського суду Донецької області від 23.09.2020 винуватим у настанні 07.07.2020 ДТП також визнано і ОСОБА_2 (а.с.88-89).

За наслідками розгляду повідомлення про ДТП від потерпілого ОСОБА_2 та його заяви про страхове відшкодування (а.с.7-9), повідомлення ОСОБА_1 про ДТП (а.с.19-20) на підставі розрахунку ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування та страхового акту (а.с.29,30), у відповідності до угоди про розмір страхового відшкодування між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 (а.с.31) останньому платіжним дорученням №13104 від 16.11.2020 перераховане на картковий рахунок страхове відшкодування в розмірі 22000,00 грн (а.с.33).

01.03.2021 ТДВ СК «Альфа-Гарант» на адресу ОСОБА_1 спрямовано регресну вимогу про сплату у семиденний термін 50% виплаченого ОСОБА_2 страхового відшкодування за ДТП від 07.07.2020 в розмірі 11000,00 грн, однак ця вимога не була вручена адресатові і повернута відділенням поштового зв`язку відправникові через закінчення терміну зберігання (а.с.26,27).

Допитана судом свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є власником автомобіля «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 , але користується і керує ним її чоловік ОСОБА_1 , у той час як вона сама не має права керування транспортними засобами. Нею дійсно був оформлений поліс страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу і при цьому за пропозицією працівника страхової компанії була використана пільга, наявна у неї через інвалідність ІІІ групи. При цьому вона не пред`являла ніяких доказів інвалідності, не підписувала жодних документів. Поліс вона оформлювала уперше, наслідки настання страхового випадку їй роз`яснені не були, після оформлення документи забрав чоловік.

V. Норми права, що регулюють спірні правовідносини, та оцінка суду

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України передбачене, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною першою статті 1191 ЦК України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначена вище норма закону кореспондується зі змістом ст.27 Закону України «Про страхування», де зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» виконала своє зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування за фактом ДТП за участю забезпеченого полісом №АО/2814899 від 11.04.2020 автомобіля «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 .

Пункт 13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків за умови, зокрема, що страхувальником є громадянин України - пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до змісту п.38-1.1 ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, зобов`язана компенсувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з того, що факт керування автомобілем «Mersedes-Benz C300», д/н НОМЕР_1 , під час ДТП 07.07.2020 ОСОБА_1 та його винуватість у настанні ДТП встановлені постановою суду, яка набрала законної сили, а автомобіль був застрахований його дружиною ОСОБА_3 із застосуванням пільги, яка передбачена ст.13.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і ця пільга не може бути застосована до відповідача, у останнього згідно з положеннями ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно виник обов`язок компенсувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування, що становить у цій справі 11000,00 грн (22000,00 грн виплаченого страхового відшкодування / 2).

Доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду під час розгляду справи не надано, заперечення проти позову, наведені у відзиві та додаткових поясненнях відповідача, а також покази допитаного свідка правомірності вимог позивача та висновків суду про наявність підстав для задоволення позову не спростовують.

Посилання сторони відповідача на те, що позивач не врахував факту винуватості у настанні ДТП обох її учасників, не з`ясував обставин та не поділив на двох розмір страхового відшкодування не враховуються під час судового розгляду, оскільки питання відповідальності за наслідками ДТП іншого її учасника ОСОБА_2 , а також правомірність виплати йому страхового відшкодування не є предметом розгляду цієї справи, під час вирішення якої суд керується положеннями ст.13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, згідно з якими справа розглядається в межах заявлених у позовній заяві вимог.

Таким чином, суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в порядку регресу в розмірі 11000,00 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судові витрати у справі складаються з судового збору, який в силу ст. 141 ЦПК України через задоволення позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 2270,00 грн; та витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, які з тих самих підстав не підлягають стягненню і покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-3,5,10-13,76-81,141,258-259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код за ЄДРПОУ 32382598) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» заборгованість в порядку регресу в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» судовий збір у сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 18.10.2022.

Суддя: В.С. Салькова