Ухвала суду № 106793068, 17.10.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15052/22

Провадження №2/521/4253/22

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17.10.2022 року м. Одеса

Суддя Малиновськогорайонного судум.Одеса ЛеоновО.С.,розглянувши матеріалицивільної справиза позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Луняченко Нана Володимирівна про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя та визнання договору застави майна недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , АТ «Альфа-Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В. про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя та визнання договору застави майна недійсним та просить суд:

1.Визнати легковий автомобіль марки «Mersedes Benz», модель Е 220, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 05-09028 від 19.01.2006 року об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

2.Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1\2 частку автомобілю марки «Mersedes Benz», модель Е 220, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_2 ;

3.Визнати договір застави майна від 31.01.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» щодо передачі автомобілю марки « Mersedes Benz», модель Е 220, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_4 у заставу у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 2006/13-2.06/48 - недійсним.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175-177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 4 і 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Всупереч вищевказаним вимогам, позивачкою в поданій позовній заяві не конкретизовано зміст позовних вимог в частині визнання права власності за нею на автомобіль, а саме чи необхідновизнати за ними право власності по 1/2 ідеальній частці автомобіля без його реального поділу, яке залишити у їх спільній частковій власності чи визнати за ними право власності на відповідну частину спірного автомобіля. У випадку необхідності поділу вищевказаного майна в натурі позивачці необхідно вказати яким чином вказане вище майно може бути поділене. Таким чином позивачці необхідно визначитися зі способом захисту своїх порушених прав та інтересів. Разом з тимпозивачці слід звернути увагу на те, що з урахуванням положень статті183 ЦПК Україниавтомобіль є неподільною річчю, а тому за вимогами частин 2, 5 статті71 СК Українинеподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що загальна орієнтована ринкова вартість спірного майна складає 364670 грн. відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 05-09028, укладеного між ТОВ «Автомобільний Дім Одеса» та відповідачем від 19.01.2006 року, а частка кожного з позивача та відповідача складає в грошовому еквіваленті 150000 грн. Дану суму позивач і визначив як ціну позову.

Відповідно до ч. 4ст.177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами).

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно доЗакону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Таким чином, платником судового збору є сторона у справі яка звертається до суду.

До позовної заяви позивачем додано дві квитанції (платіж № 1020224378 від 20.02.2022 року) про сплату судового збору на суму 1077,00 грн. та (платіж № 1019426469 від 17.01.2022 року) про сплату судового збору на суму 908 грн.

Однак, як вбачається із вищевказаних квитанцій, доданих до матеріалів заяви на підтвердження сплати судового збору, платником судового збору є ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі, а відтак указані квитанції не можна вважатися належним доказом на підтвердження сплати судового збору у даній справі позивачем.

Відповідно до ч. 1 і п. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн.).

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки позивачем заявлено як вимоги майнового характеру так і вимоги не майнового характеру, тому суд вважає, що позивачу слід сплатити судовий збір, з врахуванням заявлених вимог та надати суду документ про сплату судового збору.

У зв`язку із наведеним вище, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.

З огляду на викладене, вважаю, що заява не є належним чином оформленою та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону, який діє на час подачі заяви.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), містить рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно дост. 185 ЦПК Українивизначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяв и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави не сплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд пропонує позивачу усунути вищезазначені недоліки позовної заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.

Керуючись ст. ст.175-178,185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Луняченко Нана Володимирівна про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя та визнання договору застави майна недійсним - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3ст.185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити заявнику до виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.С. Леонов

17.10.22