Ухвала суду № 106792025, 03.10.2022, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2961/22

Провадження № 6/504/13/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2022 р. смт. Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 директора ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, за участі стягувача- ПАТ КБ «Надра», боржника- ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року заявник звернувся до суду із заявою в порядку виконання, якою просить замінити сторону на її правонаступника та поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 10.10.2013 року № 7260.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі (прийняття матеріалів до свого провадження) приходжу до наступного висновку:

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за вимогами частини першоїстатті 18 Закону Українивід 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов`язане поняття цивільної юрисдикції, яку розуміють як компетенцію суду вирішувати справи в порядку цивільного судочинства.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їхнього відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Устатті 3 вказаного Законупередбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, якізакономвизнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання зазакономпокладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбаченихзакономвипадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

Як роз`яснено у п. 6 постанови Пленуму ВССУ від 23 квітня 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»,не підлягають розглядуу порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема й під час виконання виконавчих написів нотаріуса.

Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 82 Закону «Про виконавче провадження»).

Так само заяви в порядку виконання рішень інших органів (посадових осіб) предметно віднесені до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, Комінтернівський районний суд Одеської області не є судом, встановленимзаконом,для розгляду зазначеної скарги, яка повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог частини 5 статті 186 ЦПК Українисуд вважає за необхідне повідомити заявницю, що розгляд поданої скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 186 ч.1 п.1, ч.5, 258-260 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 директора ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, за участі стягувача- ПАТ КБ «Надра», боржника- ОСОБА_2 .

На виконання вимог частини 5 статті 186 ЦПК Українисуд вважає за необхідне повідомити заявника, що розгляд поданої скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Суддя В.К. Барвенко