Ухвала суду № 106784764, 14.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

14 жовтня 2022 року м. Київ № 640/17467/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову

ОСОБА_1

до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса розташування робочого місця нотаріуса: АДРЕСА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи 41348526; адреса: 01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про визнання протиправною та скасування вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №002455-22 від 23.09.2022 року.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, яка отримання суддею Вєкуа Н.Г. 13.10.2022 року, в якій просить суд заборонити Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, спрямованих на демонтаж конструкції, а саме: вивіски (інформаційної вивіски) яка складається з двох горизонтальних рядків: перший рядок містить слово «НОТАРІУС» з великих літер, другий рядок містить словосполучення «вхід з двору» і номер телефону « НОМЕР_2 » за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 6.79. до набрання законної сили рішення у справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначає про явні ознаки протиправності оскаржуваної вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та порушення її прав, як нотаріуса.

Також, зауважує, що якщо Відповідачем до розгляду справи по суті та винесення судом рішення буде здійснено демонтаж вказаної конструкції: вивіски, то в разі невжиття заходів забезпечення позову її демонтаж може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних моїх прав та інтересів, як нотаріуса, за захистом яких остання звернулася до суду, а саме: буде вкрай важко зробити відновлення вивіски, яка інформує громадськість про робоче місце нотаріуса, оскільки вивіска розміщена на рівні квартири, де розміщене її робоче місце нотаріуса, а це другий поверх і неможливо встановити вивіску без залучення спеціальної техніки, яка має заїхати під будинок, перекрити прохід по тротуару на досить пожвавленій вулиці, якою в м. Києві є вулиця Січових Стрільців, особливо, біля будинку 79, що знаходиться на перехресті з вулицею В.Чорновола.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що вказана заява не підлягає до задоволення з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2022 року Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено вимогу №002455-22 щодо усунення порушень Типових правил розміщення зовнішньої реклами шляхом «демонтажу конструкції, а саме вивіски (інформаційної вивіски), Примітка: (№ документу): № 32070С від 17.06.2016 року», на підставі акту обстеження відповідача від 07.09.2022 року. Суть порушення згідно вказаних Вимоги та акту обстеження: невідповідність вивіски (п.5.1.1 Розділу V), При цьому, Відповідачем не вказано нормативний акт, де саме знаходиться п.5.1.1 Розділ V).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулось до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є, зокрема, вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

З системного аналізу наведених приписів, а також зважаючи на зміст інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві загалом, вбачається:

· оскарження (декларування наміру оскаржити) рішення суб`єкта владних повноважень не має наслідком зупинення дії такого рішення;

· обставини, які свідчать про вірогідність істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, а також ефективного захисту або поновлення порушених прав повинні носити реальний характер та підтверджуватись фактичними обставинами;

· тягар доказування вірогідності та істотності негативних наслідків, що може спричинити оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень покладається на особу, що звертається до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності сукупності обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Із вищенаведеного слідує висновок, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд приходить висновку, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, об`єднана палата дійшла висновку, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивачем зазначено про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок вчинення державним виконавцем виконавчих дій за спірною податковою вимогою.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності рішення (в даному випадку вимоги) відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Слід наголосити, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що Заявником у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи, що станом на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності рішення, суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення законодавства, керуючись ст.ст. 150,151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа