Ухвала суду № 106784548, 17.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

17 жовтня 2022 року м. Київ № 640/25704/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., суддів Бояринцевої М.А., Шевченко Н.М., дослідивши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

третя особа Міністерство соціальної політики України

про визнання незаконною та дискримінаційною бюджетної програми Субвенція з

державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за

належні для отримання жилі приміщення для позивача, особи, визначеної у

Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

стягнення коштів та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства соціальної політики України (далі по тексту - третя особа, Мінсоцполітики), з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконною та дискримінаційною програму КМУ «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для позивача як особи, визначеної у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- стягнути з державного бюджету України на користь позивача кошти на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для позивача як особи, визначеної у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сумі 1241268,00 грн;

- стягнути з державного бюджету України на користь позивача кошти за моральну шкоду у сумі 1000000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році, інвалід 2 групи (захворювання пов`язане з виконанням військового обов`язку по ліквідації наслідків на ЧАЕС), перебуваючи на квартирному обліку з 25 жовтня 1990 року Дунаєвецької міської ради для отримання житла у позачерговій черзі та у Дунаєвецькому РВ УМВС України в Хмельницькій області, має право на отримання житла. Проте, відповідач протиправно не виділяє кошти для забезпечення житлом, зокрема і позивача відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фінансування програм із забезпечення житлом ліквідаторів аварії на ЧАЕС відповідно до вказаного Закону відсутнє протягом 2014-2020 років, що є проявом дискримінації зі сторони відповідача по відношенню до позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що КМУ не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501200 та кодом функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету 1070 зазначено «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», головним розпорядником коштів визначено Мінсоцполітики України, інших видатків щодо фінансування соціальних програм, що стосуються громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в Державному бюджеті на 2021 рік не передбачено. У зв`язку з викладеним, відповідач позбавлений можливості реалізувати певну компетенцію відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також відповідач зазначає, що для забезпечення житлом окремих категорій громадян можуть залучатись кошти з місцевих бюджетів.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване неможливістю розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема права на отримання житла, а спір про захист права конкретної фізичної особи на житло не є публічним, а відноситься до приватноправових.

Дослідивши зміст вказаного клопотання, суд вважає його необґрунтованим, таким, що містить помилкове трактуванням норм права, а відтак не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене за своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона падає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - не суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно частинами першою, третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд зауважує, що у даному випадку позивач оскаржує дії відповідача, які пов`язані зі здійсненням публічно-владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд дійшов висновку, що даний спір не стосується приватно-правових відносин, оскільки за своєю суттю полягає у перевірці додержання вимог законодавства відповідачем під час розподілу бюджетних коштів на різні види програм, яке впливає на права та інтереси позивача, тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З вказаних підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про закриття провадження у справі, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 238, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Кабінету Міністрів України у задоволенні заяви про закриття провадження у справі.

2. Копію ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскарження в порядку встановленому статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Аверкова

Судді М.А. Бояринцева

Н.М. Шевченко