Рішення № 106781203, 06.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Справа № 160/4931/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектуваня та соціальної підтримки про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року, як базового місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником бойових дій. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки і індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року відкрито провадження у справі №160/4931/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

12.05.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач не визнає позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи на норми Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв`язку з оголошенням демобілізації», відповідач вказує, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною то і компенсації при звільненні вона не підлягає.

Відповідач зазначає, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачена, а тому, відповідно до п. 8 ст.10-1 Закону, стосовно цієї відпустки необхідно керуватися правилами передбаченими Законом України «Про відпустки». Виплата грошової компенсації за невикористані дані за іншими видами додаткових відпусток ст. 24 Закону не передбачена.

Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просить також врахувати правові висновки Верховного Суду в постанові від 13.06.2018 у адміністративній справі №545/1881/16-а, в якій вказано що додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України «Про відпустки»). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, оскільки працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на цю відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи.

Відповідач наголошує, що у зв`язку з порушенням кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст.ст. ч.3 ст. 28 і ч. 3 ст. 363 Кримінального кодексу України позивач був відсторонений від посади і не отримував відповідне грошове забезпечення в період з 13.10.2015 по 09.02.2017.

Відповідач зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Порядок №1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Отже, вважає відповідач, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.

Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вказує на відсутність підстав для застосування для обрахунку індексації позивачу січня 2008 як базового місяця.

Відповідач зазначає, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року.

Крім того, відповідач просить врахувати пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.12.2015, є у часником бойових дій.

Відповідно до копії витягу із наказу військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 31.08.2017 №200 підполковника ОСОБА_1 , військового комісара Криворізького районного військового комісаріату Дніпропетровської області, відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08 серпня 2017 року №263, з військової служби у запас за підпунктом «ї» пункту 1 (які в особливий період крім проведення мобілізації та введення воєнного стану проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з правом носіння військової форми одягу, наказано вважати таким, що справи та посаду здав.

27.01.2022 позивач звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із зверненням, в якому просив нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017рр, виходячи з грошового забезпечення станом на 31 серпня 2017 року та індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

У відповідь листом №5/40/547 від 15.02.2022 Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки повідомлено, що на день виключення ОСОБА_1 із списків Криворізького районного військового комісаріату Дніпропетровської області він не звертався з рапортом про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій, за період з 2015 по 2017.

Враховуючи пропущений великий термін звернення з відповідною виплатою, та з урахуванням того, що після звільнення військовослужбовця з військової служби у запас (відставку) зазначена виплата керівними документами не передбачена, на сьогоднішній день підстав для виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період з 2015 по 2017 рік не має. Форма довідки про невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не передбачена керівними документами Міністерства оборони України.

Стосовно нарахування та виплати індексації проінформовано, що за період з 01.04.2016 року по 31.08.2017 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась відповідно до нормативно-правового акту, а саме роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2 про призупинення виплати індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, до окремого розпорядження.

Крім того, повідомлено, що за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року виплата індексації грошового забезпечення не передбачена, у зв`язку з тим, що заявник не мав права на отримання грошового забезпечення за вказаний період, так як в зазначений період не займав штатну посаду та не був зарахований у розпорядження відповідної посадової особи.

Оскільки Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не було здійснено нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2017 позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22.101993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551-XII), відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст.5 Закону №3551-XII).

Види відпусток наведені у ст.4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», якими зокрема, є: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За приписами п. 12 ст. 12 Закону України №3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Відповідно до п. 8 ст. 10-1 Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки» . Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацами 2, 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (п. 17 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ).

За п. 18 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (Закон №3543-XII) і від 06.12.1991 №1932-XIІ «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (Закон №1932-XII ).

Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій ( ст. 1 . Закону №3543-XII).

За ст. 1 Закону №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VІ постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Отже, спірні відносини виникли в особливий період.

Припинення додаткової відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на таку відпустку в цілому. Це право може бути реалізоване або через безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін, або через виплату грошової компенсації за невикористану відпустку особі.

Суд зазначає, що ні Законом №2011-XII, ні Законом № 3551-XI не обмежено і не припинено право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, вищенаведеними нормами спростовані доводи відповідача щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки за 2015 - 2017, а отже набув право на отримання грошової компенсації замість них у зв`язку із звільненням зі служби відповідно до наказу військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 31.08.2017 №200.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2018 в адміністративні справі №545/1881/16-а, не приймаються судом, оскільки прийняті за інших фактичних обставин справи (у вказаній справі позивач мав статус учасника бойових дій, водночас не був військовослужбовцем).

До того ж як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи рішення суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18, в якій зазначено: «У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.»

Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нарахована та виплачена грошова компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення позивача з військової служби.

Щодо вимог нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017, з урахуванням січня 2008, як базового місяця.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, -надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

За ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами 1- 4 ст. 4 Закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 -101 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін встановлені ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003№ 1078(далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п.1-1 Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року -101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015, яка вступила в дію з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячно довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%. Вказаним пунктом також встановлено, що місяцем, з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі-базовий місяць).

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008. Отже, січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Абзацем 5 п. 1-1 Порядку №1078 встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. До 01.01.2016 року поріг індексації становив 101%, з 01.01.2016 цей поріг став -103%.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться нарастаючим підсумком.

За п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Так, оскільки грошове забезпечення позивача більше прожиткового мінімуму, то індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму.

Абзацом 5 п. 4 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.

За п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання йогоскладових, які не мають разового характеру.

Стосовно визначення базового місяця суд зауважує наступне.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18.

Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив: «Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації».

Отже, є таке поняття як «фіксована сума індексації», яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).

Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З огляду на наведене, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу.

01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 102 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013.

Відповідно до п. 10-2 Порядку для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Як зазначалось вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078.

Згідно абз.4-5 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця в даному випадку за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 є січень 2008 року.

В той же час не підлягають задоволенню позовні вимоги зобов"язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.02.2017, виходячи з наступного.

У зв"язку з порушенням кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України у відношенні групи осіб, до якої начебто може бути причетний ОСОБА_1 , ухвалою Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.10.2015 у справі № 216/7817/15к, (провадження №1-кс/216/2739/15), ОСОБА_1 було відсторонено від посади військового комісара Криворізького РВК Дніпропетровської області до 08.12.2015 року.

В подальшому 08.06.2016 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено ухвалу у справі № 216/555/16 к (1кп/216/198/16), відповідно до резолютивної частини якої обвинуваченого ОСОБА_1 , було відсторонено від посади військового комісара Криворізького РВК Дніпропетровської області строком на 2 (два) місяці до 08.08.2016 року.

04.08.2016 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено ухвалу у справі № 216/555/16 к (1кп/216/198/16), відповідно до резолютивної частини якої до обвинуваченого ОСОБА_1 , було продовжено строк відсторонення від посади військового комісара Криворізького РВК Дніпропетровської області строком на 2 (два) місяці до 08.10.2016 року.

05.10.2016 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено ухвалу у справі № 216/555/16 к (1кп/216/198/16), відповідно до резолютивної частини якої до обвинуваченого ОСОБА_1 , було продовжено строк відсторонення від посади військового комісара Криворізького РВК Дніпропетровської області строком на 2 (два) місяці до 08.12.2016 року .

07.12.2016 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено ухвалу у справі № 216/555/16 к (1кп/216/198/16), відповідно до резолютивної частини якої обвинуваченого ОСОБА_1 було відсторонено від посади військового комісара Криворізького РВК Дніпропетровської області строком на 2 (два) місяці, з 09.12.2016 р. по 09.02.2017 року включно .

На виконання наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.06.2017 №275 заступником військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 по роботі з особовим складом підполковником ОСОБА_2 , було проведено службове розслідування по факту переплати грошового забезпечення військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковнику ОСОБА_1 .

Результати розслідування були оформленні відповідним актом 29.06.2017, затвердженим військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 .

За висновком службового розслідування у період з 01.10.2015 по 01.02.2017 у період з 01.10.2015 по 01.02.2017 року фінансове порушення у сумі 91983,20 грн. допущене ОСОБА_1 внаслідок порушення ним вимог ст. 12 розділу І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України через те, що він не доповідав посадовим особам Дніпропетровського ОВК про обрання йому Центрально-міським районним судом м. Кривого Рога запобіжних заходів у вигляді відсторонення його від посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 1 наказу військового комісара від 29.06.2017 року № 296 «Про результати службового розслідування» було зазначено, що, відповідно до вимог пункту 11.2 наказу Міністра оборони України від 11.06.2011 року № 260 (зі змінами) начальнику відділу фінансового забезпечення Дніпропетровського ОВК утримати переплату в розмірі 25700,37 грн. з підполковника ОСОБА_1 , яка утворилась внаслідок відсторонення його від посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 08 червня 2016 року по теперішній час.

Вказані обставини встановлені Дніпропетровським окружним адміністративним судом в рішенні від 29.01.2018 під час розгляду справи № 804/6521/17 (скасованим постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018) за позовом ОСОБА_1 доВійськового комісара провизнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 11.2, 11.3 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (який діяв на час відсторонення позивача), військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються тільки оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.

У разі скасування постановами слідчих (прокурорів) постанов про відсторонення від посад військовослужбовцям за період, протягом якого вони не перебували на посадах внаслідок відсторонення від посад, грошове забезпечення, на отримання якого вони втратили право, не виплачується.

Заарештованим за постановою слідчих органів або судів, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

У разі, якщо військовослужбовців, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, обрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до військової частини (установи, організації) і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження військовослужбовців до позбавлення волі грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому пунктом 11.2 цієї Інструкції.

Не можуть бути також задоволені позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій і індексації грошового забезпечення, відповідач вчинив активні дії.

Саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки рішення про відмову у перерахунку і виплаті грошової компенсації і індексації грошового забезпечення було повідомлено через оформлення листом №5/40/547 від 15.02.2022.

За приписами ч.2ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік;

-визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 10 лютого 2017 по 31 серпня 2017 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця.

Суд відхиляє посилання відповідача на обмежене фінансування, оскільки цей факт не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування вказаних виплат, що є предметом спору у цій справі.

Відповідачем ненаданов силу ст.ст.73,74 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежних і допустимих доказів відсутності коштів на індексацію грошового забезпечення у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

Урішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українизазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

В постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Верховний Суд звернув увагу на те, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин, постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23), а реалізація права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Посилання відповідача на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2судом визнаються безпідставними, оскільки листи, роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер.

Судом відхиляються доводи позивача щодо порушення строку звернення до суду.

В силу приписів частин 1, 2статті 122 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїнипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зміст вищезазначених норм вказує на те, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів не з моментом, коли права особи були порушені, а з моментом, коли особи дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що стягнення сум індексації грошового забезпечення не обмежені будь-яким строком позовної давності у відповідності до частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю України.

При цьому, судом враховуєтьсярішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013зі змісту якого слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

За змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання вказаних виплат не обмежується жодним строком.

Згідно ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши докази надані сторонами, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.12.2015 і відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , звільнений від сплати судового збору, а отже, витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Шмідта, 16, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 08353525) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Зобов`язати суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Шмідта, 16, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 08353525) вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 10 лютого 2017 по 31 серпня 2017 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця.

Зобов`язати суб`єкта владних повноважень в особі Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Шмідта, 16, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 08353525) вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 10 лютого 2017 по 31 серпня 2017 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця.

В решті позовних вимог- відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона