Постанова № 10678116, 25.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 червня 2009 року Справа № 2-12/357-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Локшин Андрій Вікторович, довіреність № 1374 від 01.07.08, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг";

відповідача: Жигалов Микола Сидорович, довіреність № б/н від 08.02.09, Іжетникова Любов Олександрівна, довіреність № б/н від 08.02.09, товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС";

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 09.04.2009 у справі №2-12/357-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 21-Г,Київ,04119)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" (вул. Підгородня, 71-А,Бахчисарай,98400)

про стягнення 177151,16 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС", про стягнення суми основного боргу за договором фінансового лізингу у розмірі 171906,16 грн., пені в сумі 4095,50 грн., 3% річних в сумі 511,94 грн., збитків, понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів в сумі 637,56 грн., всього 177151,16 грн.

                    Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договорів фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А та №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008, укладених між сторонами, не здійснив у повному обсязі сплату лізингових платежів, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 171906,16 грн.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 у справі № 2-12/357-2009 (суддя Іллічов М.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 111760,62 грн., пеню в сумі 4095,50 грн., 3% річних в сумі 511,94 грн., 637,56 грн. інфляційних втрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Не погодившись з рішенням суду, обидві сторони звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" звертає увагу судової колегії на порушення норм матеріального та процесуального права, які були допущені судом. Так, відповідач заперечує проти стягнутого судом розміру основного боргу, оскільки судом він помилково розрахований за жовтень, листопад та грудень 2008 за двома договорами, у той час як позивачем заявлені вимоги про сплату суми основного боргу лише за листопад та грудень 2008 року. Лізингові платежі за жовтень 2008 року, як зазначає сам відповідач, були сплачені ним до подання позову. У зв’язку з цим, він вважає, що з нього підлягає стягненню всього 60160,74 грн, з яких : сума основного боргу за графіком лізингових платежів в розмірі 59923,92 грн., а також частково пеня в сумі 2105,12 грн. та 3% річних в сумі 263,13 грн., розмір яких відповідач просить зменшити на 90%.

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" в апеляційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 111760,62 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги й стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 117906,16 грн.

                    За твердженнями позивача, суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов неправомірного висновку про те, що заборгованість з лізингових платежів, у тому числі платежів, що відшкодовують частину вартості майна та винагороди (комісії) позивачу повинні бути розраховані, виходячи з сум, зазначених у графіках сплати лізингових платежів, проте без врахування передбаченого договорами коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США. На думку позивача, при коригуванні лізингових платежів факт зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відсутній, сума відшкодування вартості майна залишається незмінною за весь час дії договору, адже коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. договорів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів, а саме - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

                    У зв’язку з відпусткою судді Гонтаря В.І., на підставі розпорядження в.о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 здійснено його заміну на суддю Волкова К.В.

                    У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.                    

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

Звертаючись до суду з позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" у якості підстав для його задоволення зазначало те, що 18.08.2008 між ним як лізингодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" (лізингоодержувач) були укладені договори фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А та №080818-155/ФЛ-Ю-А, відповідно до пункту 1.1 яких їх предметом визначене надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майно, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в Специфікаціях (додаток №2 до договору) - далі “майно“ або “предмет лізингу“ - для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (т. 1, а.с. 16-21, 25-29). Зазначені договори набирають чинності (вважаються укладеними) з моменту їх підписання сторонами і стають обов'язковим для сторін. Дія договорів продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 18.1 договорів).

Згідно з пунктами 2.1 договорів строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна у відповідності до пунктів 4.3 даних договорів за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договорами.

Пунктами 3.1 договорів встановлено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договорів.

Лізингові платежі включають:

-          платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна;

-          винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договорів (п.п.3.1.1 - 3.1.2).

Пунктами 3.4 договорів передбачено, що платежі за договорами здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавцю у порядку, визначеному пунктом 3.4.1. договорів.

В свою чергу пункти 3.4.1 договорів встановлюють, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) та дані пункти договорів встановлюють порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).

Відповідно до пунктів 3.4.2 договорів порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктами 3.4.1 цих договорів, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США, за якими банківська установа, за дорученням лізингодавця, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1-3.4.4 цих договорів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна (пункт 3.4.5 договору). Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідно до пунктів 3.11 договорів, у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даних договорів, а також, на вимогу лізингодавця, підписують акт коригування вартості майна.

Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору (пункт 4.1 договорів). Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін (п.4.3 договорів).

18.08.2008 між сторонами були укладені додаткові угоди №1 до договорів фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 та №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008, згідно з якими сторони домовились додати до договорів п.18.10 —п.18.12 стосовно додаткового забезпечення виконання лізингоодержувачем перед лізингодавцем умов за цими договорами (т. 1, а.с. 24, 33).

На виконання умов договорів між сторонами були підписані акти приймання-передачі майна, переданого в лізинг (т. 1, а.с. 34, 35).

Однак, за твердженням позивача, відповідач, всупереч прийнятих на себе обов’язків за договорами, свої зобов’язання щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не у повному обсязі, порушуючи строки сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим за період з листопада по грудень 2008 року за ним утворилась заборгованість, а саме:

-          за договором фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 у розмірі 85953,08 грн.;

-          за договором фінансового лізингу №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 у розмірі 85953,08 грн.

Таким чином, станом на 09.01.2009 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 171906,16 грн.

                    Несплата відповідачем виниклої заборгованості в сумі 171906,16 грн. з’явилась підставою для звернення позивача до суду з вимогою сплати основного боргу, пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних.

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права й відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія визнала необхідним задоволити вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та скасувати судове рішення в частині стягнення суми основного боргу, з таких підстав.

                    Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих господарських санкцій у зв’язку з невиконанням зобов’язань за умовами укладених договорів фінансового лізингу.

                    Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість з лізингових платежів, у тому числі платежів, що відшкодовують частину вартості майна та винагороди (комісії) позивачу повинні бути розраховані, виходячи з сум, зазначених у графіках сплати лізингових платежів, які є невід’ємною частиною укладених договорів фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 та №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008, без врахування передбаченого договорами коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США. При цьому, суд дійшов висновку про факт збільшення позивачем розміру винагороди (комісії) лізингодавцю та відсутність в матеріалах справи будь-яких додаткових угод, як то передбачено пунктами 3.11 договорів фінансового лізингу, підписаних обома сторонами щодо зміни (збільшення) розміру винагороди.

                    Однак, зробивши такі висновки, суд першої інстанції не встановив всіх обставин виконання зобов'язань за договорами фінансового лізингу лізингоодержувача згідно з вимогами законодавства.

                    Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

                    За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

                    За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

                    Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

                    Відповідно до умов вищезазначених договорів фінансового лізингу, зокрема, пунктів 3.1 договорів, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1 –3.4.5 договорів, за умовами яких лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додатки № 1 до договорів) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

                    Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

                               = So * Kn

                                                             Ko          

                    де Kn –курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіків сплати лізингових платежів, збільшений на 1,5%;

                    Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (надалі Банківська Установа).

          о - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів.

                    Розрахунок розміру винагороди, що підлягає сплаті, детально наведений у наданих суду першої інстанції довідках нарахування лізингових платежів за листопад, грудень 2008 року за договорами фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 та №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 за формулою, наведеною в пунктах 3.4.1 договорів (т. 1, а.с. 70-73).

                    Згідно із зазначеними розрахунками позивача, правильність яких не викликає у судової колегії сумніву, за договором фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 розмір винагороди, що підлягає сплаті за листопад 2007 року складає 44768,37 грн. та за грудень 2008 року у розмірі 41184,71 грн.; за договором фінансового лізингу №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 - за листопад 2008 року у розмірі 44768,37 грн. та за грудень 2008 року у розмірі 41184,71 грн., всього за двома договорами –171906,16 грн.

                    Проаналізувавши умови вищезазначених договорів в частині здійснення коригування лізингових платежів, судова колегія дійшла висновку, що при здійсненні такого коригування факт зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відсутній, сума відшкодування вартості майна залишається незмінною за весь час дії договору, адже коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1.-3.4.4. договорів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів, а саме - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, у той час як сума, що відшкодовує частину вартості майна залишається незмінною.

                    Разом з тим, у відповідності до пункту 3.4.4 договорів, у випадку, якщо розмір винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен збільшити розмір винагороди на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об’єкт оподаткування.

                    Відповідно до вимог пп. 7.9.6 п. 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств“ передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.                                                   З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції, стягуючи з відповідача суму основного боргу у розмірі 111760,62 грн., дійшов помилкового висновку про зміну (збільшення) розміру винагороди лізингодавця, безпідставно пославшись при цьому на пункт 3.11 договорів, який передбачає укладення сторонами додаткових угод в разі зміни розмірів лізингових платежів. Більш того, місцевий господарський суд неправомірно включив до суми основного боргу чергові лізингові платежі за жовтень 2008 року, адже позивачем заявлялись вимоги про стягнення заборгованості лише за листопад і грудень 2008 року. Лізингові платежі за жовтень 2008 року, як зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі та не заперечується позивачем, були сплачені ним ще до подання позову.

Крім того, господарський суд не звернув увагу, що сам графік сплати лізингових платежів (арк.с.20 зв.бік та а.с.21), на підставі якого й задоволений судом позов, містить зауваження стосовно здійснення платежів за графіком з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США, при цьому визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті за Договором здійснюється з урахуванням положень пунктів 3.4.1 –3.4.5 цього Договору.

                    З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено суму боргу у розмірі 54000,00 грн., в зв’язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги на вказану суму.

                    Разом з цим, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач зазначив, що документально підтверджується сплата відповідачем суми боргу у розмірі 46000,00 грн., а не 54000, 00 грн., що також й не заперечується відповідачем, однак, з врахуванням того, що в апеляційній скарзі позивачем сума основного боргу зменшена саме на суму 54000,00 грн. (171906,16 –54000,00), а відповідної заяви про збільшення позовних вимог від нього не надходило, судова колегія дійшла висновку про можливість стягнення з відповідача суми основного боргу лише у розмірі 117906,16 грн.

                    За цих встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу. Стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу з урахуванням коригування лізингових платежів у розмірі 117906, 16 грн.

                    В частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат рішення суду є правильним, обставини справи –повно встановленими.

                    Вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі та уточненнях до неї, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1967,86 грн. та 3% річних в сумі 245,98 грн., зменшивши розмір їх стягнення на 90% на підставі статті 616 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідають вимогам закону, зокрема, статті 230 Господарського кодексу України, якою встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Ототожнивши 3 % річних зі штрафними санкціями, відповідач не враховує того, що це є окремий вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання, на який не розповсюджується правила, закріплені статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 616 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій. Вимоги відповідача про стягнення пені в сумі 1967,86 грн., розрахованої від суми боргу у розмірі 55055,68 грн., яку просив стягнути відповідач, задоволенню також не підлягають, оскільки при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлена обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості з урахуванням коригування лізингових платежів.

                    Посилання представника відповідача на положення статті 12 укладених з позивачем договорів й поважні причини неналежного виконання зобов’язань по сплаті лізингових платежів внаслідок непереборної сили, обумовленої мировою фінансовою кризою, судова колегія визнає надуманими й такими, що не звільняють відповідача від належного виконання свого обов’язку, адже одностороння відмова від виконання зобов’язання не передбачена діючим законодавством України.

                    На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС", та обґрунтованість доводів апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" стосовно неповного з’ясування господарським судом фактичних обставин справи та невірне застосування норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим оскаржене судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення суми основного боргу.

                    Сплачене відповідачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

                    Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104 (пункти 3, 4 частина перша), 105 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" залишити без задоволення.

                    2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити.

                    3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 у справі № 2-12/357-2009 скасувати в частині стягнення суми основного боргу.

                    4. В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

                    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" (вул. Підгородня, 71-А, Бахчисарай, 98400; п/р 2600501300511 в СФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 384867, ідентифікаційний код 33407878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 21-Г, Київ, 04119; п/р 26005300115839 в ПКФ "ВіЕйБі Банк", МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) суму основного боргу у розмірі 117906,16 грн.

                    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" (вул. Підгородня, 71-А, Бахчисарай, 98400; п/р 2600501300511 в СФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 384867, ідентифікаційний код 33407878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 21-Г, Київ, 04119; п/р 26005300115839 в ПКФ "ВіЕйБі Банк", МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) 1231,51 грн. державного мита та 112,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    3. В частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат рішення суду залишити без змін.

          Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                В.М. Плут