Рішення № 10676955, 05.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2010 Справа № 13/116-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Миколаїв"

до Приватного підприємства "Південний шлях"

про стягнення 1955,81 грн,

за участі представників:

позивача –Морозової Т.Б. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 2019,89 грн, з яких: 1749,55 грн основної заборгованості, 34,51 грн річних та 235,83 грн пені; обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 21.05.2009 р. щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару. В подальшому заявою від 5 серпня поточного року позивач зменшив розмір стягуваної суми в частині нарахування річних та пені, залишивши без змін нараховану суми основної заборгованості, у зв’язку з чим вимоги стосуються стягнення: 1749,55 грн основної заборгованості, 26,03 грн інфляційних та 180,23 грн пені.

Ухвалою суду від 14 липня 2010 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 5 серпня із зобов’язанням відповідача надати відзив на позов та з’явитися в судове засідання. Проте, він вимог суду не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи проведено без його участі, враховуючи ту обставину, що судом вжиті всі належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи, а також отримання ним названої ухвали суду, свідченням чому є повідомлення про вручення поштового відправлення № 11735283.

Крім викладеного судом встановлено, що 21 травня 2009 року між сторонами укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію та авто аксесуари, а останній, в свою чергу, зобов’язався сплатити вартість отриманого товару протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору позивач згідно до видаткової накладної № РН-0001111 від 25.06.2009 р. через представника Косова І.Г., який діяв за довіреністю серії ЯПО № 421208 від 16.06.2009 р., поставив відповідачу товар на загальну суму 1749,55 грн.

Не дивлячись на взяті на себе зобов’язання за договором відповідач вартість отриманого товару не сплатив, у зв’язку з чим заборгував 1749,55 грн. Ця сума підтверджена сторонами у складеному акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.12.2009 р.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, за яким на підставі приписів статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості у вказаному розмірі є порушенням господарських зобов’язань, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов’язань за вказаним договором позивачем нарахована сума річних в розмірі 26,03 грн, у зв’язку з чим суд зазначає, що згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, на підставі пункту 11.2. договору позивач нарахував до сплати відповідачу 180,23 грн пені, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а не 1 %, як-то передбачено договором, оскільки сума пені, обрахована за договором перевищує суму пені, обраховану за законом.

Зокрема, згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За таких обставин, нарахування пені є правомірним, а позовні вимоги в цій частині – обґрунтованими.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства „Південний шлях” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Горького, буд. 6, оф. 11; код 31966438, розрахунковий рахунок 2600210873 в ХОД ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-Миколаїв” (розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Скороходова, буд. 194-А; код 34889133, розрахунковий рахунок 26007301000097 в Миколаївській ФАКБ „ВТБ” м. Миколаїв, МФО 386241) –1749,55 грн основної заборгованості, 26,03 грн інфляційних, 180,23 грн пені, 102 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                     Дата підпису рішення –5 серпня 2010 року          

Суддя М.К. Закурін