Рішення № 10676850, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 63/186-10

вх. № 6116/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Капустін Г.В., довіреність від 05.07.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Спринтер", м. Харків

до Приватного підприємства "Бестмаркет", м. Харків

про стягнення 16072,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 16072,38 грн. заборгованості, з яких: 14593,81 грн. основний борг, 1478,57 грн. неустойка, що виникла в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № К-2326 від 09.06.2009 року. Позов обґрунтований статтями 525, 526 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

26.07.2010 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.06.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № К-2326, на виконання та відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14593,81 грн.

Факт поставки товару підтверджується довіреностями на отримання товару та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (аркуші справи 11-19).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу на 14 календарн7их днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14593,81 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, передбачених п. 4.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства. Проте, позивачем до складу пені включені 187,47 грн. трьох відсотків річних, які не являються неустойкою. Оскільки, відповідно до статті 83 ГПК України, суд не має права виходити за межі позовних вимог та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, суд вважає, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1291,10 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15884,91 грн. заборгованості обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Бестмаркет" (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 7, код ЄДРПОУ 36371972, р/р 2600501011147 в харківській філії ВАТ "Кредобанк" м. Харків, МФО 350415) на користь Дочірнього підприємства "Спринтер" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, код ЄДРПОУ 30534106, р/р 26001835378780 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) - 14593,81 грн. основної заборгованості, 1291,10 грн. пені, 158,84 грн. державного мита та 233,25 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 03 серпня 2010 року