Рішення № 10676845, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 63/180-10

вх. № 5978/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко І.Г., довіреність № 1163 від 03.03.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс", м. Харків

про стягнення 5798,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5798,98 грн. заборгованості, з яких: 988,72 грн. основний борг, 213,74 грн. пеня, 1910,84 грн. витрати пов'язані з демонтажем спеціальної конструкції, 2685,68 грн. витрати пов'язані зі зберіганням демонтованої спеціальної конструкції, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 7286, укладеного між сторонами 24.06.2008 року. Позов обґрунтований статтями 526, 530, 611, 627, 628, 629 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача через канцелярію суду 30.07.2010 року надав уточнення позовних вимог (вх. № 16429), в яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 5798,98 грн., з яких : заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором № 7286 від 24.06.2008 р. у розмірі 988,72 грн.; пеня за неповну сплату платежів за Договором № 7286 від 24.06.2008 р. у розмірі 213,74 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі - 1910,84 грн.; витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 20.02.2009 року по 29.06.2010 року у розмірі 2685,68 грн. Судові витрати, що складаються з витрат по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та 37,40 грн. витрат, пов'язаних з отриманням довідки з ЄДРПОУ та ЄДРЮОтаФОП щодо відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами та доповненнями відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № № 2453-VІ від 07.07.2010 року) позивач має право до розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або позову шляхом подання письмової заяви, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень, вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.06.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 7286 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - договір). Відповідно до умов договору та Акту прийому-передачі від 01.07.2008 року до договору, позивач надав в користування відповідачу місця, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій - щит стаціонарний (1,50х4,00х1) за адресою: м. Харків, вул. Мало-Панасівська - вул. Червоноармійська, строком з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року (п 1.4 договору).

На підставі довідки відділу відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріорітету від 22.05.2008 р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (1,50х4,00х1) за адресою: м. Харків, вул. Мало-Панасівська - вул. Червоноармійська, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1., 4.5 договору та додатку № 1 до договору № 7286 від 24.06.2008 року відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 712,80 грн., у т.ч. ПДВ 20% .

Згідно з п.4.2 договору № 7286 від 24.06.2008 р. з дня укладення цього договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за договором (в період дії пріоритету на місце) "Користувач" щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25% від суми, передбаченої п.4.1 цього договору , що складає 178,20 грн., у т. ч. ПДВ 20%.

Проте, відповідач порушив своє зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надане в користування місце, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 988,72 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства в частині строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 100,64 грн. за період з 30.12.2009 року по 01.07.2010 року, тобто за 183 дні прострочення.

Відповідно до п.п.а) п. 2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток № 5 до рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій".

Відповідно до п.п.б) п. 2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток № 5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „ Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3. цього Порядку за наказами директора КП „МІЦ”

У відповідності до п. а) п.п.3.1,1. Договору № 7286 від 24.06.2008 р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках: несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених за користування місцями.

На підставі вищевказаного, 27.01.2009 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 7031 (вих. № 474), з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за Договором № 7286 від 24.06.2008 р. та попередженням про те, що у разі не виконання відповідачем вимог даного повідомлення, спеціальну конструкцію буде демонтовано позивачем.

Дане повідомлення відповідач отримав 02.02.2009 року, але на нього не прореагував й, відповідно, ніяких дій щодо пред'явлених позивачем вимог, не вчинив, у результаті чого, відповідно до умов Договору та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МЩ" № 23-Д від 17.02.2009 року "Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій", позивач 20.02.009 року здійснив демонтаж спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1,50х4,00х1) за адресою: м. Харків, вул. Мало-Панасівська - вул. Червоноармійська, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції від 20.02.2009 року, у результаті чого він поніс збитки на суму - 1910,84 грн., що підтверджується розрахунком витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, рахунком - фактурою № СФД - 000044 від 23.02.2009 р., калькуляцією витрат на надання послуг, кошторисом та іншими документами.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобов’язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, страта або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже було зазначено вище позивач вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у зв’язку з невиконанням відповідачем свого обов’язку, передбаченого умовами договору щодо своєчасної сплати платежів, в чому вбачається протиправна та винна поведінка відповідача. Розмір витрат на проведення демонтажу підтверджується матеріалами справи та знаходиться в прямому причинному зв’язку з протиправною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1910,84 грн. витрат обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.1.1 договору № 7286 від 24.06.2008 р.: "Цей договір припиняє свою дію, за згодою сторін".

12.05.2009 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 про припинення дії договору № 7286 від 24.06.2008 року з 13.05.2009 року.

Таким чином станом на 13.05.2009 р. Договір № 7286 від 24.06. 2008 р. вважається таким , що припинив свою дію.

Відповідно до п. 2.13. "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток № 5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004р. №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"), демонтовані спеціальні конструкції зберігаються КП "МІЦ" у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Відповідно до п. 2.15 "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток № 5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"), власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до КП "МІЦ" і надання документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП "МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати, понесені ним за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 2685,68 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФХ-000088 від 13.05.2010 р., рахунок-фактурою № СФХ-000069 від 29.06.2010 року, калькуляцією витрат послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій.

Заявою про уточнення позовних вимог (вх. 16429 від 30.072010 р.) позивачем були збільшені позовні вимоги на 37,40 грн. (до заяви про уточнення позовних вимог позивачем надані платіжні доручення № 1064 від 26.07.2010р. про сплату 17,00 грн. та № 1009 від 21.07.2010р. про сплату 20,40грн.), в зв'язку з витребуванням судом у позивача довідки щодо знаходження відповідача в ЄДР.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у вигляді сплати державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 37,40 грн. - покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт "Будівельний альянс" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7, код ЄДРПОУ 32436574, р/р 26009302000157 в ХФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) - заборгованість у розмірі 988,72 грн.; пеню у розмірі 100,64 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі - 1910,84 грн.; витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 2685,68 грн.; витрати по сплаті державного мита в розмірі 100,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,92 грн. та 37,40 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 03 серпня 2010 року