Рішення № 10676738, 26.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2010 р. Справа № 59/185-10

вх. № 5239/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Ю.В. за довір №1130 від 01.07.2010 р.;

3-ї особи - не з"явився;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника", м. Лозова 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виробниче управління торгівлі та громадського харчування, м. Лозова

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Лозова

про стягнення 5178,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у сумі 5178,65 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору №43 від 01.03.2008р.; розірвати договір № 43, укладений 01.03.2008 р. між комунальним підприємством Виробниче управління торгівлі та громадського харчування та ФОП ОСОБА_4 Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 603 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав клопотання (вх.16239) про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом.

Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала.

Ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу 3-ї особи повернулась до господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою немає".

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ.

Ухвала, направлена на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 березня 2008 року між Комунальним підприємством Виробниче управління торгівлі та громадського харчування (3-я особа) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) був укладений договір оренди № 43, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого 3-я особа передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 21,5 кв.м., розміщене за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4/44, будинок побуту, к. 42, 43 на другому поверсі 2-х поверхової будівлі, що знаходиться на балансі 3-ї особи.

Пунктом 8.8. зазначеного договору сторони передбачили, що реорганізація орендодавця чи орендаря або перехід права власності на приміщення третім особам не визнаються підставами для зміни або припинення чинності даного договору і він зберігає чинність для нового власника приміщення (його правонаступників), за винятком випадку приватизації приміщення орендарем.

Таким чином, відповідно до Рішення сесії Лозівської міської ради від 08.08.2008р. № 771, приміщення, що являється об'єктом оренди було передане на баланс Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника" (позивач по справі). Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 01.09.2008р.

Згідно до п. 8.1. договір укладено до 01.02.2011р.

У відповідно до п.3.1. договору оренди орендна плата за перший місяць оренди становить 421,45 грн. за березень місяць 2008 року (без врахування ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Ставка орендної плати становить 20 % за рік.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата за приміщення оплачується відповідачем щомісячно до 15-го числа поточного місяця.

Згідно з п. 4.6. договору передбачено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

На адресу орендаря 12.09.2008 р. було направлено лист з повідомленням про необхідність здійснення оплати за договором на розрахунковий рахунок позивача. Починаючи з вересня 2008 р. рахунки на оплату за договором № 43 на адресу ФОП ОСОБА_4 надсилалися позивачем.

Орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати виконувалися несвоєчасно та не в повному обсязі. Починаючи з вересня 2008 р. відповідач систематично не сплачував орендні платежі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3796,78 грн., що вбачається з наданого позивачем розрахунку.

На адресу відповідача позивачем неодноразово направлялися листи з вимогою сплатити заборгованість та підписати акт прийому - передачі (повернення) приміщення (30.07.2009р., вих. № 1797; 16.09.2009р., вих. № 2082; 02.10.2009р., вих. № 2636) було направлено претензію (09.11.2009 р.) з вимогою сплатити заборгованість за договором. 28 січня 2010 р. на адресу відповідача було направлено лист з додатками: угода про розірвання договору; акт звірки взаємних розрахунків; акт приймання - передачі (повернення) нежитлових приміщень.

У відповідносиі до п. 2.4. договору обов"язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Згідно до п. 2.5. приміщення вважається фактично поверрненим орендодавцю після підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3796,78 грн. основного боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 116,57 грн. відповідають діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 470,75 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі неодноразово протягом 3-х місяців підряд, що підтверджується наявними розрахунками позивача.

Відповідно до частини 2 статті 651 Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 782 Кодексу встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача щодо розірвання договору оренди № 43 від 01.03.2006р. обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.6. договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується позивачем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року і становить 794,55 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування строків позовної давності.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За таких підстав, враховуючи положення даних норм, а також те, що позивач звернувся до суду 09.06.2010р. (дата подачі позовної заяви), то вимогии позивача про стягнення пені є безпідставними, необгрунтованими та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також з урахуванням положень статті 47 ГПК України та пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивачу належить видати довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 416,00грн. перерахованого платіжним дорученням №2128 від 02.06.2010р. (603,00грн.), оскільки позивач повинен був сплатити 102,00 грн. за вимогу майнового характеру спору та 85,00 грн. - за вимогу немайнового характеру спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 232, 257, 258, 526, 530, 611, 625, 651, 782 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № 43, укладений 01.03.2008р. між Комунальним підприємством Виробниче управління торгівлі та громадського харчування та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_1 від 23.07.2007 року) на користь Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовник" Лозівської міської ради (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 1,6. 17, р/р 26005007077 в Лозівському відділенні "РБ "Аваль", МФО 350589 Код ЄДРПОУ 33733910) 3796,78 грн. основної заборгованості, 470,75 грн. інфляційних, 116,57 грн. 3% річних, 171,35 грн. державного мита та 199,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Комунальному підприємству "Дирекція єдиного замовник" Лозівської міської ради (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 1,6. 17, р/р 26005007077 в Лозівському відділенні "РБ "Аваль", МФО 350589 Код ЄДРПОУ 33733910) довідку про повернення сплаченого державного мита у розмірі 416,00 грн., перерахованого платіжним дорученням № 2128 від 02.06.2010р. (603,00 грн.).

В частині стягнення 794,55 грн. пені в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя

/Повний текст рішення

підписано 30.07.2010р.

Справа № 59/185-10/