Рішення № 10676712, 26.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2010 р. Справа № 55/138-10

вх. № 5741/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бигдана А.С.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть - продукт" , м. Харків

про стягнення 14332,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фірми "Сіверська сласть - продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю , м. Харків, 12860 грн. заборгованості, 1472,03 грн. компенсації за користування грошовими коштами та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 108 від 14.11.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. А також позивач звернувся до суду з клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки або майно відповідача в розмірі позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 липня 2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 13 липня 2010 р., у зв"язку зі стажуванням судді Гребенюк Н.В. в Харківському апеляційному господарському суді, справу № 55138-10 було передано для подальшого розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 липня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 26 липня 2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 23 липня 2010 р., у зв"язку з щорічною відпусткою судді Добрелі Н.С., справу № 55/138-10 було передано для подальшого розгляду судді Гребенюк Н.В.

26 липня 2010 р. позивач надав до суду доповнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача 12860 грн. основного боргу, 1054,52 грн. інфляційних витрат, 417,51 грн. 3% річних та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги з урахуванням наданих доповнень.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

14 листопада 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Харків (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть - продукт" (далі відповідач) було укладено договір № 108, у відповідності до умов якого позивач прийняв на себе зобов"язання виготовити та надати продукцію відповідачу, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити її. Пунктом 4.1 договору передбачений порядок розрахунку, який здійснюється відповідачем напротязі 14-ти календарних днів з моменту її отримання. Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань, що оформлюється відповідним актом.

Позивачем був виставлений відповідачеві до оплати рахунок- фактуру № 09-0109 від 26.01.09 р. на загальну суму 16260 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 16260 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 09-0200 від 06.02.09 р. та 09-0274 від 13.02.09 р., які підписані обома сторонами.

Судом встановлено, що у вказаних видаткових накладних зазначений договір № 108 від 14.11.08 р., що свідчить про те, що поставки здійснювались саме на виконання даного договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності ЯПП № 098441 від 05.02.09 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Восток".

Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строк оплати товару- напротязі 14-ти календарних днів з моменту його отримання.

Відповідачем було частково оплачено вказаний товар на суму 3400 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відправлено претензійний лист вих № 98 від 17.02.10 р. на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 12860 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією поштового повідомлення № 6103900378802.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 12860 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –12860 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1054,52 грн. та 3% річних у сумі 417,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні(розрахунки перевірені судом).

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть - продукт" , м. Харків(61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-А, р/р № 260000100872 в ЗАТ "ПроКредитБанк" м. Києва, МФО 320984, код 31225982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Харків(61051 ,м. Харків, вул. Алесєєвська, 14-б, кв. 65, р/р № 26006036089601 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, код 24673956) 12860 грн. основного боргу, 1054,52 грн. інфляційних витрат, 417,51 грн. 3% річних, 143,32 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 29 липня 2010 року.