Рішення № 106766982, 15.09.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18270/21

Провадження № 2/344/1140/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ ,,Альфа-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжак Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що 21.09.2021 приватним нотаріусом Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис №8012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ,,Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором від 13.11.2020 №500842545, укладеного між ОСОБА_1 та АТ ,,Альфа-Банк" на загальну суму 50245,19 грн. 27.10.2021 приватним виконавцем Сапіжак І.І. відкрито виконавче провадження №66183261 по примусовому виконанню виконавчого напису №8012 від 21.09.2021. Позивачка вважає, що вказаний виконавчий напис не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки здійснений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів, а тому не підлягає виконанню. Відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 для одержання виконавчого напису надаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору, б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26.11.2014 ,,Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів'', якою в свою чергу, внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин можливе лише за нотаріально посвідченими договорами. Під час вчинення виконавчого напису нотаріуса відповідачем не було надано приватному нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Кредитний договір від 13.11.2020 №500842545 не був посвідчений нотаріально. Вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорі, що не був нотаріально посвідчений є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також, приватним нотаріусом не було належним чином перевірено безспірність сум, які були нараховані відповідачем як заборгованість позивача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Відповідачем не було направлено позивачу письмову вимогу про погашення заборгованості про усунення порушень основного зобов`язання, що свідчить про відсутність правових підстав для вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримуючи вимоги позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення по справі. Вказав, що проти заявленої позовної вимоги заперечує, вважає її необґрунтованою. 13.11.2020 ОСОБА_1 письмово звернулася до відповідача з Офертою на укладення угоди про надання кредиту №500842545, того ж дня відповідачем було підписано акцепт пропозиції. Згідно умов угоди позичальник отримав в кредит 49536,62 грн., строком до 16.11.2027 зі сплатою 23,00 % річних. Цільове призначення - погашення заборгованості за кредитним договором №501232531 від 04.02.2020. Того ж дня, перед укладенням кредитного договору ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції відповідача на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ ,,Альфа-Банк". Позичальник належним чином не виконувала зобов`язання. Кредитор 09.08.2021 направив на адресу Позичальника вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка разом з доказами її направлення знаходиться у приватного нотаріуса, який вчинив оскаржуваний виконавчий напис. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Зазначає, що оскільки у позичальника наявна заборгованість за кредитним договором, що не спростовано, то кредитор має право на такий спосіб позасудового захисту, як стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. В обгрунтування безспірності вимог нотаріусу було надано перелік документів, що передбачено чинним законодавством України та підтверджують безспірність заборгованості за договором, які знаходяться в нотаріальній справі. Твердження позивача, що заборгованість не є безспірною помилкові, оскільки від дати надіслання вимоги про погашення заборгованості пройшло 30 днів, заборгованість не погашена боржником, а тому вимоги заявника на вчинення виконавчого напису були безспірними, на основі чого нотаріусом був вчинений виконавчий напис. В позові позивач не вказує, в чому саме полягає безспірність заборгованості, не надає власного розрахунку заборгованості, або будь-яких інших доказів на спростування суми боргу за кредитом або ж порушення процедури вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Позовні вимоги є необґрунтованими та спростовуються наведеними запереченнями та доказами, а тому не підлягають до задоволення.

Представник відповідача просив суд про розгляд справи за відсутності представника банку, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у випадку задоволення позову та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 60%.

Треті особи приватний нотаріус в судове засідання не з`явилася, письмових пояснень суду не надала.

Третя особа приватний виконавець в судове засідання не з`явився, письмових пояснень суду не надав.

21.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис №8012 про стягнення із ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №500842545 від 13.11.2020, укладеним між нею та АТ ,,Альфа-Банк" - стягувач, заборгованості за кредитним договором №500842545 від 13.11.2020. Строк платежу за вказаним кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.05.2021 по 04.08.2021. Сума заборгованості складає 50245,19 грн.

Постановою від 27.10.2021 відкрито виконавче провадження №67292813 на підставі виконавчого напису №8012 від 21.09.2021.

27.10.2021 приватним нотаріусом у виконавчому провадженні №67292813 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

27.10.2021 приватним нотаріусом у виконавчому провадженні №67292813 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

27.10.2021 приватним нотаріусом у виконавчому провадженні №67292813 винесено постанову про арешт майна боржника.

27.10.2021 приватним нотаріусом у виконавчому провадженні №67292813 винесено постанову про арешт коштів боржника.

02.11.2021 приватним нотаріусом у виконавчому провадженні №67292813 винесено постанову про арешт майна боржника.

02.11.2021 приватним нотаріусом у виконавчому провадженні №67292813 винесено постанову про розшук майна боржника.

Представником відповідача надано суду копію оферти на укладення угоди про надання кредиту №500842545, від 13.11.2020, копію Анкети-Заяви від 13.11.2020, копію повідомлення про порушення основного зобов`язання.

04.08.2021 складено повідомлення про порушення основного зобов`язання та вимогу про добровільну сплату заборгованості у розмірі 50245,19 грн.

Представником відповідача надано копію списку №7260 згрупованих відправлень листів рекомендованих. Вказана копія списку рекомендованих листів поганої якості, тому з неї не вбачається відправлення позивачці ОСОБА_1 вказаного повідомлення про порушення основного зобов`язання. Також не надано розписки про отримання позивачкою вказаного повідомлення.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В ст.88 Закону України «Про нотаріат» вказано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Позивачкою заперечено заборгованість та вказано в позові, що вона не є безспірною.

В ч.1 ст.12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч.3 ст.12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч.2 ст.13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч.5 ст.81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч.7 ст.81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Обов`язок спростувати доводи позивача про те, що заборгованість не була безспірною покладено на відповідача.

Представником відповідача не спростовано доводи позивача.

Позивачка в обґрунтування позову також зазначає, що кредитний договір для вчинення виконавчого напису не посвідчено нотаріально.

Постановою №662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.09.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, вчиняючи 21.09.2021 виконавчий напис №8012, приватний нотаріус неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Таким чином, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.11.2021 сплачено 454 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

10.11.2021 сплачено 908 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за подачу позову 908 грн. та 454 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

Відповідно до положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Представником позивачки надано копію договору №04/11/21 про надання юридичних послуг від 04.11.2021, укладеного позивачкою та ТОВ ,,Юридична компанія ,,Невідкладна правова допомога" про надання юридичних та консультаційних послуг. Вартість послуг, зазначених у п.1.2 Договору, становить 5000 грн.

Представником позивачки надано копію договору від 08.11.2021 ТОВ ,,Юридична компанія ,,Невідкладна правова допомога" з однієї сторони та адвокат Шестаков В.Ю., з іншої сторони, уклали договір про наступне: Товариство замовляє, приймає та оплачує, а Адвокат надає послуги правової допомоги, що охоплює наступний спектр послуг : складання, підписання та подачу від імені та в інтересах ОСОБА_1 позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, заяви про забезпечення позову, судовий супровід справи і супровід справи у виконавчому провадженні.

08.11.2021 позивачка сплатила ТОВ ЮК Невідкладна правова допомога 5000 грн. за юридичні послуги по договору від 08.11.2021.

Представником позивачки надано ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Представником позивача надано копію акту від 10.11.2021 до договору №04/11-21 про надання юридичних послуг, де зазначено, що у відповідності до умов договору №04/11-21 про надання юридичних послуг замовником ( ОСОБА_1 ) сплачено виконавцю (ТОВ ,,Юридична компанія ,,невідкладна правова допомога'') 5000 грн., також компенсовано витрати по оплаті судового збору.

Представник відповідача в письмових поясненнях вказав, що позов підписано адвокатом Шестаковим В.Ю., який не укладав договір про надання правничої допомоги з ОСОБА_1 . Тому відсутній договір, в якому позивач та адвокат погодили відповідну вартість правничої допомоги, порядок її нарахування, вартість конкретних послуг. Відсутні будь-які докази того, що оплата за надані послуги була здійснена саме у вказаній справі, до матеріалів справи не долучено квитанцій. Вартість послуг на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача є явно завищеною порівняно зі складністю справи та обсягом наданих послуг, тому є явно не співмірною. Відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом. Справа не є складною, інформація про час витрачений адвокатом у даній справі відсутня, сума боргу за виконавчим написом є незначною, значення справи для сторін не є значним, оскільки у випадку задоволення позову борг залишатиметься непогашеним, а кредитор вправі буде звернутись до суду з позовом про стягнення боргу, тобто даний спір між сторонами не буде вирішено остаточно. У випадку задоволення позову, суд вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 60%.

Позов засновано на оспорюванні одного офіційного документу, посвідченого щодо прав одного кредитора, а також за єдиною підставою невідповідності офіційного документу вимогам, що встановлені до нього законом.

Отже представником відповідача доведено, що витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відповідно до зазначеного та враховуючи клопотання представника 3500 грн. достатньо для компенсації відповідних витрат за рахунок відповідача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни від 21.09.2021 року №8012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ ,,Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором від 13.11.2020 №500842545 в сумі 50245,19 грн.

Стягнути з АТ ,,Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подачу позову у розмірі 908 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову 454 грн. та 3500 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині вимог щодо витрат на правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.