Рішення № 106762720, 13.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Київ № 640/6465/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622), яка полягала у поверненні виконавчих документів - ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 та від 20.01.2021 у адміністративній справі № 640/10637/20 за позовом ОСОБА_1 без прийняття до виконання, та зобов`язати Міністерство юстиції України в особі його уповноваженого структурного підрозділу - відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання зазначені виконавчі документи та винести постанови про відкриття виконавчих проваджень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно та з порушенням норм законодавства повернув виконавчі документи - ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 та від 20.01.2021 у адміністративній справі № 640/10637/20 за позовом ОСОБА_1 без прийняття їх до виконання, а наведені у повідомленнях підстави для відмови в прийнятті не узгоджуються з вимогами законодавства та є формальними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2022 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, судом було витребувано у відповідача завірені належним чином копії повідомлень від 08.02.2022 № 68504053/20.1 та від 08.02.2022 № 68504142/20.1.

10.05.2022 до суду від відповідача надійшли завірені належним чином копії повідомлень, а також, подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що подані позивачем на виконання виконавчі документи не підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби, крім того, виконавчі документи не скріплені печаткою із зображенням Державного Герба України, у виконавчому документі не зазначено дати народження боржника та РНОКПП.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявами про примусове виконання судових рішень (ухвал) у адміністративній справі № 640/10637/20, винесених стосовно начальниці Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - ОСОБА_2, однак, на адресу представника позивача надійшли два повідомлення від 08.02.2022, складені головним державним виконавцем - Кузьменком Олексієм Степановичем про повернення виконавчих документів стягувану без прийняття до виконання.

Так, в заявах про примусове виконання судових рішень було вказано на те, що в адміністративній справі № 640/10637/20, Окружним адміністративним судом міста Києва в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному в ст. 382 КАСУ, щодо начальниці ГУ ПФУ у м. Києві - ОСОБА_2 було винесено два судові рішення, що підлягають примусовому виконанню органами ДВС.

02.03.2021 набрала законної сили ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2020 року в адміністративній справі № 640/10637/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про накладення штрафу. Згідно з цією ухвалою було накладено на відповідального за виконання рішення - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРОУ 42098368) ОСОБА_2 штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42040,00 грн. за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 по справі № 640/10637/20; половину штрафу у розмірі 21020,00 грн. було присуджено стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину у розмірі 21020, 00 грн. - на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UА528999980000031116106026007, Код класифікації доходів бюджету 21081100).

02.03.2021 набрала законної сили також ще одна ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2021 в адміністративній справі № 640/10637/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про накладення штрафу. Згідно з цією ухвалою: було накладено на відповідального за виконання рішення - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРОУ 42098368) ОСОБА_2 штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 90800,00 грн. за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 року по справі № 640/10637/20; половину штрафу у розмірі 45400,00 грн. присуджено стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину у розмірі 45400, 00 грн. - на користь Державного бюджету України.

Оскільки відповідно до повідомлень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.01.2022 було підтверджено, що дана категорія виконавчих документів підвідомча саме державним виконавцям Департаменту ДВС Міністерства юстиції, 31.01.2022 позивач звернувся з відповідними заявами до відповідача про примусове виконання вищенаведених ухвал, однак, у прийнятті до виконання було відмолено, шляхом прийняття повідомлень про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Не погоджуючись з допущеною відповідачем бездіяльністю щодо неприйняття до виконання виконавчих документів, вважаючи наведені в повідомленнях обставини такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно норм частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 6 Закону № 1403-VIII, визначена система органів примусового виконання рішень, яку становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) було затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до пункту 3 якої, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

За змістом пункту 4 Інструкції, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно змісту частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У відповідності до пункту 4 розділу III Інструкції, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Так, згідно частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема: 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Судом досліджено, що, у даному випадку, основною підставою для повернення виконавчих документів, ухвал суду про накладення штрафу, стало те, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За позицією відповідача, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади - управління Державної казначейської служби; штраф за невиконання рішення суду може бути стягнутий винятково з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України відповідно до застосування штрафної санкції, яка накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, а не з особистих коштів керівника управління Пенсійного фонду України. Врахувавши ці обставини, відповідач вважає, що оскаржувані повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесено обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а позивач не позбавлений можливості звернутись до органу Державної казначейської служби стосовно виконання ухвал суду про накладення штрафу.

Відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, визначено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок), визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Положеннями пункту 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства, зокрема, забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання. Також органи Казначейства розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За правилами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

З вищенаведених норм вбачається, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, зокрема територіальним управлінням Державної казначейської служби України.

Стосовно твердження позивача, що штраф накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, саме як на фізичну особу, а не посадову особу пенсійного фонду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставіЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виплати здійснює головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, суд вважає, що штраф за невиконання рішення суду може бути стягнутий винятково з рахунків головного управління Пенсійного фонду України відповідно до застосування штрафної санкції, яка накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, а не з особистих коштів керівника управління Пенсійного фонду України.

Тому, доводи позивача щодо того, що боржником за вказаними виконавчими документами є фізична особа ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в м. Києві в особі його начальника, є необґрунтованими, адже, дійсно у виконавчому документів зазначено керівника ГУ ПФУ в м. Києві, як відповідальну особу даного органу, однак, визначальним є саме посада та орган, який відповідає за виконання рішення суду та несе відповідальність, адже керівники органів можуть змінюватись, водночас, саме на орган покладено обов`язок виконати рішення суду, а його чільного керівника, забезпечити контроль за його виконанням.

Що стосується посилання державного виконавця у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на відсутність чітких відомостей про особу боржника, а саме, що не зазначено РНОКПП боржника, та виконавчі документи не містять Гербової печатки, суд вважає, що вказані обставини не є визначальною підставою для відмови у прийнятті виконавчого документа до виконання та його повернення, адже сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника, та формальні підстави (відсутність гербової печатки), не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що відповідачем у межах даних правовідносин не було допущено протиправної бездіяльності при поверненні виконавчих документів без прийняття до виконання, а тому, позовні вимоги, у даному випадку, не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Міністерство юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Суддя В.І. Келеберда