Рішення № 106762706, 11.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року м. Київ № 640/23647/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними та скасування директиви, наказів, поновлення на

посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з урахуванням заяви про зміну предмету позову, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МОУ) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати Директиву МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2021 році» як таку, що не відповідає Указу Президента України від 06 червня 2016 року №240/2016 «Про Рішення національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України»;

- скасувати наказ державного секретаря МОУ від 29 квітня 2021 року №138 в частині припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ;

- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, як звільненого без законної підстави з негайним виконанням рішення суду;

- скасувати наказ державного секретаря МОУ від 12 серпня 2021 року №333 в частині викладення в новій редакції наказу державного секретаря МОУ від 29 квітня 2021 року №138 про припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ;

- стягнути з МОУ на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26 липня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено положення Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю України при звільненні позивача, зокрема, фактично посада, яку займав позивач, не скорочена внаслідок внесення змін до штату; позивача не попереджено про наступне звільнення, звільнено заднім числом, не запропоновано інших посад.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23647/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що МОУ не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки в частині оскарження Директиви, позивачем не наведено вимоги правових актів, якими б підтверджувалося порушення прав, свобод чи інтересів позивача; оскаржувана Директива видана Міністром оборони у відповідності до наданих йому повноважень для забезпечення виконання покладених на МОУ завдань; щодо оскаржуваних наказів, зазначено, що посада, яку займав позивач, замінена посадою військової служби, що виключає можливість продовження проходження державної служби, а отже відбулося скорочення відповідної посади внаслідок організаційних заходів; попередження позивача про наступне звільнення підтверджується наданими доказами, а тому дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відсутність належним чином оформленого попередження про наступне звільнення є порушенням та підставою для визнання звільнення незаконним та скасування наказів; позивача не ознайомлено належним чином із наказами про звільнення. Повторно зазначено про відсутність факту реального скорочення посади, яку позивач займав на дату звільнення.

У запереченнях проти відповіді на відзив відповідач вказує, що в межах спірних відносин посада державного службовця, яку займав позивач замінена посадою військової служби, що виключає можливість проходження державної служби; повторно зазначено про правомірність прийняття оскаржуваної директиви.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Указом Президента України від 06 червня 2016 року №240/2016 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України».

Директивою МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України» з метою упорядкування структури апарату МОУ міністром оборони А.Тараном запропоновано затвердити План проведення організаційних заходів у апараті МОУ в 2021 році, що додається; провести організаційні заходи відповідно до законодавства України в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті МОУ в 2021 році; забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів.

Пояснювальною запискою заступника Міністра оборони України І. Халімова від 10 березня 2021 року №3512/з, адресованою Міністру оборони України А. Тарану «Про внесення змін до штату Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України» з метою вдосконалення роботи, залучення досвідчених фахівців, оптимізації роботи щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб ЗСУ в Департаменті державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відпрацьовано схему організації Департаменту (додається) щодо заміни у таті посад: заступника директора Департаменту цивільну на військову; заступника директора Департаменту - начальника управління виконання договорів військову на цивільну без зміни загальної чисельності особового складу.

Наказом державного секретаря МОУ (по особовому складу державних службовців) від 01 жовтня 2020 року №278 позивача призначено на посаду заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ з 01 жовтня 2020 року з укладенням контракту на період дії карантину та до дня визначення переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.

Відповідно до попередження про наступне звільнення заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року відповідно до наданих державним секретарем МОУ повноважень та у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до директиви МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 та переліку змін до штату №01/080 - МОУ (Центральний апарат МОУ) від 16 березня 2021 року №226/1172, керуючись вимогами пункту 1 частини першої та частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу позивач попереджається про наступне скорочення займаної ним посади і майбутнє звільнення.

Актом роботи комісії щодо доведення попередження про наступне звільнення державних службовців Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ від 23 березня 2021 року 16:58:53 №3351 згідно порядку денного головним спеціалістом відділу організаційно-планової та мобілізаційної роботи Департаменту С. Рижуком в присутності комісії здійснено доведення Попередження про наступне скорочення посади державної служби внаслідок зміни до штату відповідно до директиви МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 заступника директора Департаменту ОСОБА_1 засобами: Viber (23 березня 2021 року на номер НОМЕР_1 - 9:55, 12:44 (інформація не переглянута), на номер НОМЕР_2 - 09:56 (інформація не переглянута); Whats App (23 березня 2021 року на номер НОМЕР_1 - 09:53 (інформація переглянута), на номер НОМЕР_2 - 09:54 (інформація переглянута); Інтернет (23 березня 2021 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 16:33.

Актом роботи комісії щодо доведення попередження про наступне звільнення державних службовців Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ від 23 березня 2021 року 16:52:22 №3350 згідно порядку денного тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу планової та мобілізаційної роботи Департаменту В. Бібко в присутності комісії здійснено спробу доведення у телефонному режимі Попередження про наступне скорочення посади державної служби внаслідок зміни до штату відповідно до директиви МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 заступника директора Департаменту ОСОБА_1 (23 березня 2021 року на номер НОМЕР_2 - 09:57, 13:19, на номер НОМЕР_1 - 09:56, 13:20). ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповів.

На підтвердження надіслання позивачу на адреси електронної пошти, на месенджери Viber та Whats App, здійснення телефонних дзвінків Попередження про наступне скорочення посади державної служби внаслідок зміни до штату відповідно до директиви МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 відповідачем долучено відповідні роздруківки.

Також попередження направлено засобами поштового зв`язку 23 березня 2021 року, про що свідчать відповідні накладна, чек та опис вкладення.

Тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ К. Ступаком на адресу державного секретаря МОУ О. Дубляна 27 квітня 2021 року направлено подання до звільнення з роботи з 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ згідно з директивою МОУ від 12 березня 2021 року №Д-226/4 та переліку змін до штату №01/080 - МОУ (Центральний апарат МОУ) від 16 березня 2021 року №226/1172 з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, припинено контракт від 01 жовтня 2020 року про проходження державної служби на період дії карантину.

Відповідно до наказу державного секретаря МОУ (по особовому складу державних службовців) від 29 квітня 2021 року №138 відповідно до пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» припинено державну службу ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, 29 квітня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ та припинено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 01 жовтня 2020 року. Підстава: подання тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (вх. №4438/ДКП від 27.04.2021), попередження про наступне вивільнення від 23.03.2021, директива Міністерства оборони України від 12.03.2021 №Д-226/4 Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2021 році», перелік змін до штату №01/080 - Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 16.03.2021 №226/1172.

Протоколом Департаменту кадрової політики МОУ про доведення до працівника наказу державного секретаря МОУ щодо звільнення від 29 квітня 2021 року 11 год. 51 хв. Комісія у складі членів комісії наданим актом засвідчили те, що 29 квітня 2021 року о 11 год. 51 хв. ОСОБА_7 позивач був проінформований по телефону за номером НОМЕР_1 про припинення державної служби та звільнення з роботи на підставі наказу від 29 квітня 2021 року №138, необхідністю ним отримання трудової книжки, витягу з наказу про звільнення в кабінеті 593 на що ОСОБА_1 повідомив, що у зв`язку з тим, що він перебуває на лікарняному, 29 квітня 2021 року не може отримати трудову книжку та ознайомитись із наказом. Одночасно повідомлено, що відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу» наказ про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий у період тимчасової непрацездатності, на що позивач повідомив, що прийде за трудовою книжкою коли закриє листок непрацездатності, про що додатково повідомить по телефону.

На підтвердження перебування позивача на лікарняному, матеріали справи містять копії листків непрацездатності за на ступні періоди: з 28 квітня 2021 року по 20 травня 2021 року, з 20 травня 2021 року по 18 червня 2021 року, з 22 червня 2021 року по 25 червня 2021 року, з 29 червня 2021 року по 02 липня 2021 року, з 05 липня 2021 року по 16 липня 2021 року, з 19 липня 2021 року по 23 липня 2021 року.

Наказом державного секретаря МОУ (по особовому складу державних службовців) від 12 серпня 2021 року №333 відповідно до частини п`ятої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункт 2 параграфу 2 наказу державного секретаря МОУ (по особовому складу) 29 квітня 2021 року №138 викладено в такій редакції: «відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» звільнити з роботи ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, 26.07.2021 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України та припинити контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 01.10.2020. Підстава: подання тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (вх. №4438/ДКП від 27.04.2021), попередження про наступне вивільнення від 23.03.2021, директива Міністерства оборони України від 12.03.2021 №Д-226/4 Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2021 році», перелік змін до тату №01/080 - Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 16.03.2021 №226/1172, копії листків непрацездатності…».

Листом МОУ від 18 серпня 2021 року №226/3669 позивача повідомлено, що після надходження оригіналів листків непрацездатності до Департаменту кадрової політики МОУ був виданий наказ від 12 серпня 2021 року №333 про звільнення ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини стосуються звільнення позивача з публічної служби та врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (у редакції, чинній на час попередження та звільнення позивача).

Як уже вказувалось, позивача звільнено з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», за якою підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За твердженням відповідача, підставою скорочення посади заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, яку обіймав позивач, слугували оскаржувана Директива від 12 березня 2021 року №Д-226/4 та перелік змін до штату Міністерства оборони України №01/080, унаслідок чого в Департаменті державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ введено в штат одну одиницю заступника директора Департаменту (військове звання Полковник) та виведено одну одиницю заступника директора Департаменту цивільний без військового звання.

Позивач зазначив про протиправність його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки не відбулось скорочення посади державної служби, а мала місце зміна істотних умов праці.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про державну службу» зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту) (пункти 1-5).

Посада державної служби заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, яку обіймав позивач, замінена посадою військової служби, що виключає можливість продовження проходження державної служби.

У Законі України «Про державну службу» відсутнє визначення поняття скорочення посади державної служби. Відповідно до статті 24 цього Закону вакантні посади державної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс, підлягають скороченню.

На думку суду, скорочення посади державної служби, вжите у статті 24 та пункті 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», має наслідком відсутність відповідної посади державної служби внаслідок організаційних заходів.

З огляду на те, що внаслідок організаційних заходів посада державної служби заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відсутня, оскільки замість неї введено військову посаду, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про скорочення відповідної посади.

На думку суду, відповідач міг застосувати до спірних відносин пункт пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Позивач посилається на незаконне звільнення, оскільки оскаржувана Директива Міністерства оборони України не відповідає Указу Президента України №240/2016 від 06 червня 2016 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України», тому не могла слугувати правовою підставою для проведення змін у штатному розписі Міністерства оборони України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закон України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (зі змінами) Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року №3166-VI (зі змінами) міністр як керівник міністерства затверджує структуру апарату міністерства і його територіальних органів.

Пунктом 8 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №730) передбачено, що з питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міністерства оборони України Міністр видає директиви, а з питань реформування та розвитку Збройних Сил, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, здійснення організаційних заходів та інспектування - спільні з начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил накази і директиви.

З огляду на наведене правове регулювання, суд погоджується з доводами представника відповідача про наявність у Міністра оборони України повноважень видавати директиви про затвердження структури апарату Міністерства оборони України, в тому числі, вносити зміни до такої структури.

Згідно з пунктом 2.7. Розділу II «Система управління силами оборони» Стратегічного оборонного бюлетня України, введеного в дію Указу Президента України від 06 червня 2016 року №240/2016 Міністр оборони України підпорядковуватиметься Президенту України Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України, буде підзвітним Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України. Міністр оборони України є членом Ради національної безпеки і оборони України та очолює Міністерство оборони України центральний орган виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Міністр оборони України забезпечуватиме ефективний демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України. Він обійматиме найвищу цивільну посаду в Міністерстві оборони України та відповідатиме за формування політики держави у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, у тому числі контроль за ефективним та належним використанням оборонних ресурсів, всебічним забезпеченням життєдіяльності, функціонуванням, розвитком та застосуванням Збройних Сил України. Для узгодження з євроатлантичними нормами та стандартами до кінця 2018 року Україна посилить цивільний контроль над Збройними Силами України через Міністра оборони України та Міністерство оборони України, в тому числі шляхом призначення цивільних Міністра оборони України, його заступників та Державного секретаря Міністерства оборони України.

Відповідно до Завдань 1.1.1.-1.1.2. Матриці досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи до Стратегії оборонного бюлетеня України, затвердженої Указом Президента України №240/2016 від 06 червня 2016 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України», Міністерство оборони України: до кінця 2018 року повинен призначити цивільних Міністра оборони України, заступників Міністра, Державного секретаря та керівників структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України; до кінця 2016 року для формування професійного цивільного кадрового складу Міністерства оборони України, оптимізації апарату Міноборони з одночасним зменшенням кількості військовослужбовців у його складі, повинен провести організаційно-штатні заходи в апараті Міністерства оборони України.

За твердженням позивача, Міністр оборони України, ухвалюючи Директиву від 12 березня 2021 року №Д-226/4 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2021 році», якою посаду державної служби заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів замінено на посаду військової служби, не враховував завдань, визначених у «Стратегічному оборонному бюлетені України», введеного в дію Указом Президента України від 06 червня 2016 року №240/2016, щодо необхідності забезпечення призначення цивільних керівників структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України.

У даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача, що Матриця досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи, передбачені в «Стратегічному оборонному бюлетені України», введеного в дію Указом Президента України від 06 червня 2016 року №240/2016, не звужує повноважень Міністра оборони України, а встановлює дії, які необхідно вчинити для досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи.

За змістом пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (зі змінами) формування структури Міністерства оборони визначається Міністром оборони з урахуванням дії особливого періоду та визначених законами спеціальних вимог.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 визначено, що Міністр: очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами безпосередньо та через першого заступника Міністра та заступників Міністра (підпункт 1).

Пояснювальною запискою заступника Міністра оборони України І. Халімова від 10 березня 2021 року №3512/з, адресованою Міністру оборони України А. Тарану «Про внесення змін до штату Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України» з метою вдосконалення роботи, залучення досвідчених фахівців, оптимізації роботи щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб ЗСУ в Департаменті державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відпрацьовано схему організації Департаменту (додається) щодо заміни у таті посад: заступника директора Департаменту цивільну на військову; заступника директора Департаменту - начальника управління виконання договорів військову на цивільну без зміни загальної чисельності особового складу.

На думку суду, для забезпечення виконання покладених на Міністерство оборони України завдань Міністр оборони України уповноважений приймати рішення щодо змін в апараті Міністерства, зокрема, ухвалювати оскаржувану Директиву від 12 березня 2021 року №Д-226/4 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2021 році».

Суд відхиляє доводи позивача щодо неефективності таких змін, оскільки це не є предметом спору, відповідні обставини судом не встановлювались, докази не досліджувались. Крім того, за такі рішення Міністр оборони України може нести як юридичну так і політичну відповідальність.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваної директиви, яка не могла слугувати підставою для змін в апараті Міністерства оборони України.

З наведених підстав не підлягає задоволенню вимога про визнання протиправною та скасування Директиви Міністерства оборони України від 12 березня 2021 року №Д-226/4 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2021 році». Крім того, за висновком суду, належним способом захисту в спорі щодо поновлення особи на публічній службі є визнання протиправними та скасування наказів, яким позивача звільнено зі служби та поновлення на посаді. При цьому суд має надати оцінку підставам звільнення, які слугували для прийняття такого наказу, з урахуванням підстав позову.

Під час судового розгляду справи позивач зазначив, що відповідачем порушено процедуру звільнення, оскільки позивачу не запропоновано аналогічної чи іншої вакантної посади.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Надаючи тлумачення наведеній нормі, Верховний Суд від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20 висловив правову позицію, за якою вжите у частині третій статті 87 Закону «Про державну службу» слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не зобов`язаний у межах спірних відносин пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Щодо доводів позивача про неналежне ознайомлення його із попередженням, як зазначалося вище, відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Тобто, попередження про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» повинно бути складено лише у письмовій формі та ознайомлено з таким попередженням не пізніше 30 календарних днів.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про державну службу» доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи попередження про наступне звільнення від 22 березня 2021 року складене відповідачем у письмовій формі; відповідачем, у зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці та перебування на лікарняному, вчинено різні способи з метою ознайомлення позивача з попередженням про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», зокрема, засобами телефонного зв`язку, засобами електронного зв`язку та шляхом використання мобільного додатку Viber та Whats App, засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого долучені відповідні роздруківки Print Screen з екрана телефона, що свідчить про ознайомлення позивача з попередженням про звільнення, та на підтвердження чого складено відповідні акти, що, на думку суду, є належним повідомленням позивача у письмовій формі.

Повідомлення, направлені позивачу шляхом використання мобільного додатку Viber та Whats App містять позначки з двома галочками, що згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті мобільного додатка Viber (https://www.viber.com/ru/blog/2018-08-27), підтверджує факт доставлення повідомлення на пристрій отримувача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що наданими відповідачем доказами підтверджено персональне попередження позивача про наступне звільнення.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №420/3536/19.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно звільнення його заднім числом, оскільки оскаржуваним наказом від 12 серпня 2021 року №333 фактично змінено дату звільнення позивача, зазначену в оскаржуваному наказі від 29 квітня 2021 року №138 у зв`язку з отриманням відповідачем листків непрацездатності, з яких вбачається, що з 28 квітня 2021 року позивач перебував на лікарняному до 23 липня 2021 року.

Враховуючи зроблені судом висновки, з урахуванням проаналізованого правового регулювання та судової практики Верховного Суду, встановлених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем подано клопотання про виклик свідків, мотивоване тим, що заявлені особи можуть підтвердити обставини доведення наказу 29 квітня 2021 року.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що вказані особи підтвердять чи спростують обставини, що належить з`ясувати у справі відповідно до частини першої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням чого клопотання про виклик свідків не підлягає задоволенню.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова