Рішення № 106762411, 14.10.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 жовтня 2022 р. справа №520/27104/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці Державної митної служби України, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2021 року №UА807000/2021/001325/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, оскільки, під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.

Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №520/27104/21.

Від представника Харківської митниці Держмитслужби Б.Шаповалова, через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час прийняття оспорюваного рішення відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив, в яких не погодився з доводами представника відповідача, вказавши на те, що висновки митного органу про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом носять штучний характер, а отже, не можуть бути підставою для незастосування обраного декларантом методу її визначення.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 11.08.2022 року по справі №520/27104/21 запропоновано учасникам справи висловити свою позицію щодо можливості розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

В свою чергу, учасники справи ані заяви про розгляд справи за їх участю, ані заяви про розгляд справи за відсутності своїх представників, в порядку письмового провадження, не подали.

За загальним правилом при вирішенні питання щодо відкладення розгляду справи або можливості розгляду справи в порядку письмового провадження в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості), має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України при розгляді справи по суті у суді першої інстанції учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі викладеного вище, враховуючи відсутність можливості проводити судове засідання за участю сторін через існування загрози життю та здоров`ю учасників справи та працівників суду внаслідок широкомасштабної військової агресії Російської Федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні воєнного стану, враховуючи думку представника позивача та відсутність клопотань від учасників справи, станом на дату постановляння цього рішення, про розгляд справи за їх участю, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні справи докази, проаналізувавши доводи позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг", зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 34469408. Основним видом економічної діяльності ТОВ "Астекс Трейдинг" за КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

09.01.2020 року між TOВ "Астекс Трейдинг" (покупець) та EKSAM DEMIR EKME Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi (Туреччина) (продавець) було укладено контракт №ECV02.

Відповідно до п.1 вказаного контракту №ECV02 від 09.01.2020 року, предметом договору є поставка товару, перелік яких вказується в інвойсах та/або Додатках до контракту.

Згідно з п.3 контракту №ECV02 від 09.01.2020 року терміни та умови поставок за цим договором визначаються і вказуються окремо в кожному наступному Додатку і/або інвойсі. Поставки повинні здійснюватись в повній відповідності із замовленням покупця, в яких вказано необхідний асортимент, термін і умови поставки (відповідно до "ІНКРТЕРМС-2010").

Відвантаження товару покупцю повинно здійснюватись не пізніше 10 (десяти) робочих днів від узгодженої сторонами дати.

Відповідно до п.4 контракту №ECV02 від 09.01.2020 року ціни товарів, що поставляються повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в Інвойсі і/або Додатку на кожну поставку. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах і/або додатках на кожну окрему поставку і не перевищує 700000 доларів США.

Пунктом 10 контракту №ECV02 від 09.01.2020 року визначено термін дії контракту 31 грудня 2022 року.

Відповідно до умов Додаткової угоди №9 від 17.11.2020 до контракту №ECV02 від 09.01.2020 року, тара, пакувальні матеріали, упаковка та роботи, пов`язані з пакуванням, маркуванням, вартістю доставки до пункту поставки входять в ціну товару.

Згідно з Додатком №18 від 06.04.2021 року до контракту №ECV02 від 09.01.2020 року умови поставки товарів за цим Додатком: FOB Istambul/Kumport/Marport/Ambarli, Туреччина, згідно з "ІНКРТЕРМС-2010".

Передплата проводиться в розмірі не менше 70% від вартості поставленої партії товару за цим додатком. Передплата може здійснювати частинами. Партія товару визначається за цим Додатком. Датою отримання товару буде дата оформлення вантажної митної декларації в країні покупця. Момент переходу права власності до Покупця є дата оформлення митної декларації в країні покупця.

Керуючись умовами укладеного Контракту, між сторонами оформлений Інвойс №CKS2021000000831 від 23.06.2021 року на загальну суму 31320 доларів США.

Декларантом позивача, обрано 1 метод (графа 43) при заповненні митної декларації, та розраховано митну вартість Товару: по МД №UА807170/2021/042914 від 05.07.2021, Виробник: ?EKSAM DEMIR EKME Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi, Країна виробництва: Туреччина, заявлений до декларування Товар (31 графа), а саме частини велосипедів: штифти з чорних металів, без різьби, не для промислового складання транспортних засобів (оцинкований штифт - 37Ч62, 5-SP-7Ч7 розміром 7.00Ч7.00Ч62,5 мм, без вушок 10 МТ (10000 кг), АТ-001.00.005-02 розміром 7.00Ч7.00Ч62,5 мм, з вушками 17 МТ (17000 кг), марки сталі SAE 1008), відомості про вартість 887055,43 грн. з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, з яких було заявлено та сплачено 5% мита 44352,77 грн. та ПДВ 186281,64 грн.

Для митного оформлення товару декларант вказав митну вартість товару: 887055,43 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч.2 cт.53 МК України надав до Харківської митниці обов`язкові документи:

- декларацію митної вартості ІМ №UА807170/2021/042914 від 05.07.2021;

- контракт №ЕСV від 09.01.2020 року, укладеного між TOВ "Астекс Трейдинг" (покупець) та EKSAM DEMIR EKME Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi (Туреччина) з Додатком №18 від 06.04.2021 року, Додатковими угодами №7-1 від 10.11.2020 року, №8 від 16.11.2020 року, №9 від 17.11.2020 року;

- Інвойс №CKS2021000000831 від 23.06.2021 року на загальну суму 31320 доларів США;

- Пакувальний лист №CKS2021000000831 від 23.06.2021 року;

- Домашній Коносамент №GCL/MRD/ODS/212185 від 26.06.2021;

- Коносамент №AD2101105349 від 26.06.2021;

- Автотранспортна накладна №2024/3 від 02.07.2021;

- Сертифікат про походження товару форми А№0488430 від 23.06.2021;

- Платіжні доручення в іноземній валюті №672 від 23.04.2021 та №719 від 07.06.2021, що підтверджує оплату за поставлений товар;

- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №2283 від 29.06.2021;

- Довідка про транспортні витрати №2024/3 від 29.06.2021;

- Договір про надання послуг митного брокера №116 від 19.11.2019;

- Договір транспортного експедирування №09.06.2021/832ОД від 09.06.2017 року, укладеного між ТОВ «Астекс Трейдинг» та ТОВ «Таніт Груп»;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів№7210564 від 05.07.2021;

- Копія митної декларації країни відправлення №21343100ЕХ163503 від 23.06.2021.

Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UА807170/2021/042914 від 05.07.2021 відповідачем надіслано позивачу запит №11978 від 05.07.2021, повідомивши про те, що у зв`язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР та було запропоновано надати пояснення та додаткові документи, а саме: 1) Інформацію про відсутність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також відповідно до вимог ст.53 МК України: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з обов`язковим перекладом та проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом позивач від 06.07.2021 №790 надав пояснення стосовно запитуваної митницею інформації, де повідомив, що до митної декларації декларацією ІМ 40 ДЕ №UА807170/2021/042914 від 05.07.2021 декларантом надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, із зазначенням кількісних та якісних характеристик.

Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001325/2 від 06.07.2021 за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України.

Підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст.54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У подальшому на виконання цього рішення про коригування митної вартості Митницею було прийнято рішення у формі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/01141 від 06.07.2021 року.

Відповідачем, зокрема, зазначено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені митницями Держслужби у максимально наближений термін, подані до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості.

З копії рішення про коригування митної вартості товарів від №UA807000/2021/001325/2 від 06.07.2021 року встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару становить 31320 USD + транспортні витрати становлять 28508,46 грн. (по курсу 27,4121 грн.), після коригування митної вартості товару митним органом вартість становила 52110 доларів USD з транспортними витратами. Враховуючи те, що курс валюти в рішенні про коригування митної вартості товарів визначено 27,4121 грн., різниця показників митної вартості товарів, визначених митним органом та позивачем становить 538859,01 грн., з яких мито 26942,95 грн. та ПДВ 113160,38 грн.

З метою уникнення простою транспортних засобів та дефіциту товару у виробництві, декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: №UА807170/2021/043227 від 06.07.2021.

Позивач зазначив, що вказане рішення №UА807000/2021/001325/2 від 06.07.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України встановлено - органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України). Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також, згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 в адміністративній справі № 804/5445/17.

Частинами 7-10 ст.55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001325/2 від 06.07.2021 вказано про те, що подані декларантом документи містять наступні розбіжності: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та/або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні рішення коригування митної вартості, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ та відмовою декларанта надати додаткові документи, щодо митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня ) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Наявна в митного органу інформація: МD UA100060/2021/283169 від 15.06.2021.

З цього приводу суд зазначає, що Митним кодексом не передбачено обов`язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) та не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за основним методом (за ціною Контракту). Процес формування ціни товару належить виключно продавцю товару. Зазначення в Контракті (п. 6 Контракту) того факту, що Товар поставляється в експортній упаковці, відповідно до кожного типу товару і стандартам країни Продавця та відсутність в контракті будь-яких додаткових домовленостей про окрему оплату пакування, маркування та послуг з пакування цілком достатньо для розуміння того факту, що зазначена у Додатку ціна Контракту включає в себе всі ці складові. Формування ціни є внутрішньою комерційною умовою Постачальника та він не зобов`язаний надавати таку інформацію, для покупця цілком достатньо розуміння певної ціни на певних умовах поставки. Однак, на виконання даної вимоги митниці та на підтвердження заявленої декларантом ціни товару, позивачем надано калькуляцію ціни товару, що поставлявся, із перекладом українською мовою, яка включає в тому числі інформацію про включення вартості маркування та пакування товару до ціни Товару за Контрактом.

Однак, як вже було встановлено судом, позивачем надані усі можливі документи на запит митниці, водночас Харківською митницею Держмитслужби не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Щодо не відповідності суми вартості товару до наданих документів митному органу суд зазначає таке.

З пояснень, наданих представником позивача в письмовому відзиві на позов встановлено, що відповідно до Інвойсу № СК82021000000831 від 23.06.2021 загальна вартість товару становить 31320,00 USD (Додаток №18 від 06.04.2021 року до Контракту №ЕСV02 від 09.01.2020). Оплату за товар було здійснено двома платіжними дорученнями: 1) платіжне доручення в іноземній валюті №672 від 23.04.2021, що підтверджує оплату за поставлений товар на суму 31320,00 USD (призначення платежу оплата за Додатком №17 від 11.02.2021 - 9396,00 USD та Додатком №18 від 06.04.2021 - 21924,00 USD); 2) платіжне доручення в іноземній валюті №719 від 07.06.2021, що підтверджує оплату за поставлений товар на суму 9396,00 USD (призначення платежу оплата за Додатком №18 від 06.04.2021 - 9396,00 USD), що в сумі складає 31320,00 USD і повністю відповідає Інвойсу. Таким чином, вказаними документами повністю підтверджена заявлена декларантом митна вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №820/4849/16 наголосивши, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків, назвав обов`язкові вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі №820/263/17 Верховний Суд також наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Суд також зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а.

Стосовно доводів відповідача про непідтвердженість транспортних витрат, суд зазначає, що декларантом у підтвердження транспортних (перевізних) документів за перевезення товару - штифти з чорних металів, без різьби, не для промислового складання транспортних засобів. Виробник:EKSAM DEMIR EKME Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi. Країна виробництва: Туреччина - за МД ІМ 40 ДЕ №UА807170/2021/042914 від 05.07.2021 р., було надано: договір транспортного експедирування №09.06.2021/832ОД від 09.06.2021; домашній Коносамент №GСL/МRD/ODS/212185 від 26.06.2021; коносамент №АD2101105349 від 26.06.2021; автотранспортна накладна №2024/3 від 02.07.2021; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №2283 від 29.06.2021; довідка про транспортні витрати №2024/3 від 29.06.2021; копія митної декларації країни відправлення № 21343100ЕХ163503 від 23.06.2021.

Крім цього, відповідно до положень ст.55 МК України в порядку проведення письмових консультацій з митним органом позивачем додатково було надано документи (згідно листа вих. №24/09-1 від 24.09.2021): копія договору транспортного експедирування №09.06.2021/832ОД від 09.06.2021; копія довідки про транспортні витрати №2024/3 від 29.06.2021; копія рахунку про надання транспортних послуг №2283 від 29.06.2021; копія акту про надання транспортно-експедиційних послуг №ЭКС2323 від 05.07.2021; платіжне доручення про оплату транспортних послуг №5444 від 20.07.2021; копія виписки по рахунку № НОМЕР_1 за 20.07.2021, посвідчена банком; виписка із бухгалтерської документації №0909-3 від 09.09.2021 про оплату транспортно-експедиційних послуг.

Суд зауважує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що транспортування імпортованого товару (на умовах FОВ) з порту Туреччини до порту Одеси здійснювалося перевізником ТОВ "ТАНІТА ГРУП" відповідно до Договору транспортного експедирування №09.06.2021/832ОД від 09.06.2021 (саме ТОВ "ТАНІТ ГРУП" як морський перевізник, що здійснював фрахт вказаний у домашньому коносаменті №GСL/МRD/ODS/212185 від 26.06.2021 та коносаменті №АD2101105349 від 26.06.2021, що були надані позивачем під час митного оформлення). Такий спосіб транспортування та його вартість підтверджено також довідкою про транспортні витрати №2024/3 від 26.06.2021, що також була надана під час митного оформлення.

Відповідно пункту 1.1 договору транспортного експедирування №09.06.2021/832ОД від 09.06.2021, згідно з цим Договором, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських ослуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором та залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи

Так, перевезення товару по території України здійснювалося автотранспортом, що підтверджується автотранспортною накладною СМR№2043/3 від 02.07.2021, в якій перевізником дійсно вказаний ТОВ "3ВЕЙ" та вказано № контейнера ADMU 5110284 (відповідає № контейнера вказаному у Коносаменті №АD2101105349 від 26.06.2021).

Таким чином, висновки відповідача щодо не підтвердження правового зв`язку між декларантом та перевізником ТОВ "3ВЕЙ" не відповідають дійсності та фактично наданим документам під час митного оформлення, оскільки, перевезення до кордону України здійснювалося морським транспортом, на підтвердження позивачем надавався відповідачу під час митного оформлення коносамент № АD2101105349 від 26.06.2021 р.

Також, суд зауважує, що під час митного оформлення товарів декларантом надавався рахунок про надання транспортних послуг №2283 від 29.06.2021 від перевізника ТОВ "ТАНІТ ГРУП", на підтвердження включення до митної вартості морського фрахту у сумі 28508,46 грн.

В той час, як пояснює представник відповідача у письмовій відповіді на відзив, зазначений відповідачем акт про надання транспортно-експедиційних послуг №ЭКС2323 від 05.07.2021 року на суму 38748,50 грн. був наданий позивачем помилково замість акта про надання транспортно-експедиційних послуг №ЭКС2283 від 05.07.2021 року у розмірі 28508,46 грн., що кореспондується з рахунком про надання транспортних послуг №2283 від 29.06.2021, який було надано під час митного оформлення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем в повному обсязі надані документи на підтвердження вартості перевезення товарів.

Стосовно доводів відповідача про невірний код товару, зазначений декларантом у митній декларації та реквізити інвойсу, суд вказує на таке.

Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Частиною1 статті 3 Митного кодексу встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Митна декларація країни відправлення - це документ, що був отриманий позивачем від постачальника та на оформлення якого позивач жодним чином вплинути не може, оскільки позивач веде свою господарську діяльність виключно у рамках норм законодавства України та не може знати, відповідати та давати пояснення за формування, оформлення, реалізацію документообігу нерезидентів, які працюють у плоскості свого законодавства за діяльність яких відповідає їх контролюючи органи.

Подана до митного оформлення експортна декларація країни відправлення митної декларації країни відправлення №21343100ЕХ163503 від 23.06.2021 містить інформацію про постачальника та покупця, назву, кількість та ціну товару, умови поставки, та посилання на номер контейнера, проте, взагалі не містить номера комерційного інвойсу, а містить номер, який надано цьому документу в електронній митній базі Туреччини. Правила заповнення митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством, та декларант жодним чином на це впливати не може, оскільки здійснює свою діяльність в площині українського законодавства.

Документ е-Fatura - це номер електронного документу, що в електронній базі Туреччини формується експортером при митному оформленні, при чому постачальником надіслана саме е- Fatura, в якій зазначено такий саме номер інвойсу.

Суд звертає увагу, що декларація країни відправлення не є обов`язковим документом та надається, як що є у наявності в декларанта. Крім того, стаття 254 МКУ визначає, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18 (адміністративне провадження №К/9901/18495/19), від 25.11.2020 у справі №640/4941/19 (адміністративне провадження №К/9901/30611/19). Незважаючи на це, позивачем як додаток до Листа Вих. №24/09-1 від 24.09.2021 було надано переклад митної деклараціїкраїни відправлення № 21343100ЕХ163503 від 23.06.2021, тому зауваження відповідача є безпідставними.

Суд зауважує, що за змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані ТОВ "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Суд також, враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, оскаржуване рішення таких даних не містить.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару №UA807000/2021/001325/2 від 06.07.2021.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з неповно, діяння особи кваліфікував правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що в межах даної справи саме відповідач повинен довести правомірність всіх складових сум коригування, які він визначив у спірному рішенні коригування митної вартості товарів, і в разі недоведеності таке рішення підлягає скасуванню.

Беручи до ували викладене вище, суд вважає, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001325/2 від 06.07.2021.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Слобожанської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.12.2021 року №6552.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (вул.Конєва, буд.4, офіс 505, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34469408) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул.Короленка, буд.16 Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України від 06.07.2021 року №UА807000/2021/001325/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул.Короленка, буд.16 Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (вул.Конєва, буд.4, офіс 505, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34469408) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО