Рішення № 106762078, 14.10.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Чутівської селищної ради Полтавської області від 22.02.2022 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 по Таверівському старостинському округу" у частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва орієнтовною площею 0,6 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ), відповідно до клопотання від 24.01.2022.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем спірним рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки в оренду для городництва, з підстав, що земельна ділянка використовується як громадське пасовище місцевими жителями с. Щасливе Полтавського району Полтавської області. 22.02.2022 одночасно з відмовою позивача у наданні дозволу на розробку землеустрою рішенням 23 сесії 8 скликання Чутівської селищної ради Полтавської області від 22.02.2022 «Про створення пасовищ по Таверівському старостинському округу», яким зокрема надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,0000 га для створення громадського пасовища на території Чутівської селищної ради Таверівського старостинського округу в межах села Щасливе за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Позивач стверджує, що вказані доводи є неприйнятними, оскільки згідно з частиною другою статті 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовищ. Зазначено, що реалізація цього права має відбуватися у повній відповідності з вимогами ЗК України та інших законів з питань землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2022 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,60 га для огородництва із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована в межах Щасливе (Таврійський старостинський округ).

Рішенням двадцять третьої сесії селищної ради VIII скликання від 22.02.2022 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 по Таверівському старостинському округу» відмовлено громадянці ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва орієнтовною площею 0,6000 га в зв`язку з тим, що земельна ділянка (угіддя-пасовища) використовується як громадське пасовище місцевими жителями с. Щасливе (Таврійського старостинського округу) Полтавського району Полтавської області.

Не погодившись з рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частин 1-2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) передбачена статтею 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Згідно із частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У наведених вище заявах позивач ставить питання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою їх передачею у користування (оренду), а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 118 Земельного кодексу України, як вважає позивач, оскільки статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, акти з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймаються на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради виключно у формі рішень та не можуть оформлятися у інший спосіб.

Як вище зазначено, рішенням двадцять третьої сесії селищної ради VIII скликання від 22.02.2022 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 по Таверівському старостинському округу» відмовлено громадянці ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва орієнтовною площею 0,6000 га в зв`язку з тим, що земельна ділянка (угіддя-пасовища) використовується як громадське пасовище місцевими жителями с. Щасливе (Таврійського старостинського округу) Полтавського району Полтавської області.

У цій справі відповідач не надав суду належних доказів, що у достатній мірі б свідчили про створення на жаданій позивачем земельній ділянці пасовища станом на дату розгляду клопотання позивача та прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання відповідача на прийняття Чутівською селищною радою рішення від 22.02.2022 «Про створення громадських пасовищ по Таверівському старостинському округу» суд визнає безпідставними, оскільки прийняття рішення про створення громадського пасовища, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження положення про громадські пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем станом на дату прийняття спірного рішення не надано суду доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення - пасовищ.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

З огляду на відсутність в оскаржуваному рішенні законних мотивів відмови у наданні дозволу, суд доходить висновку про його протиправність, у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва орієнтовною площею 0,6 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ), відповідно до клопотання від 24.01.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки оскаржуване рішення перевірялося судом на предмет законності та обґрунтованості, виходячи із його змісту, та суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та встановлювати наявність/відсутність інших підстав для надання/ненадання дозволу, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку землевпорядної документації задоволенню не підлягає.

Натомість, належним способом захисту прав позивача є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,60 га для огородництва із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована в межах Щасливе (Таврійський старостинський округ).

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 14.03.2022 №14/03, звіту про виконані адвокатом роботи (надані послуги), квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 14.03.202, ордер.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Дослідивши надані позивачем копії документів, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Малофеєвим А.І. правової допомоги позивачу, що полягала у підготовці позовної заяви, супроводі справи у суді першої інстанції.

Визначена позивачем та адвокатом вартість послуг є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.

Відповідачем не спростовано, що відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи, є завищеними тощо; клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не подано.

За таких обставин з урахуванням часткового задоволення позову, понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн та судовий збір у розмірі 496,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Набережна, 9, смт. Чутове, Полтавський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 21047282) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 8 скликання Чутівської селищної ради Полтавської області від 22.02.2022 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 по Таверівському старостинському округу" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва.

Зобов`язати Чутівську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,6 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Чутівської селищної ради (Таверівський старостинський округ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн та 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова