Рішення № 10675874, 02.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.10           Справа № 15/95-10. за позовом Відкритого акціонерного товариства “ОдесХарчоКомбінат”, м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОФФЕРС”, м. Суми

про стягнення 13 861 грн. 63 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Хлист Р.В., довіреність №22-01/245 від 16.04.2010р.

Від відповідача: не з‘явився.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 13 861 грн. 63 коп. заборгованості по договору про діяльність в якості дистриб‘ютора №26/09-д від 16.02.2009р., у тому числі: 12756 грн. 87 коп. основного боргу, 736 грн. 79 коп. пені, 260 грн. 15 коп. інфляційних витрат, 107 грн. 82 коп. – 3% річних.

На виконання ухвали суду від 08.07.2010р. позивач подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №785923 щодо відповідача, відповідно до якої станом на 28.07.2010р. відповідач знаходиться за адресою: 40034, Сумська область, м. Суми, просп. М.Лушпи, буд. 20, кв. 76, тобто за тією адресою, що зазначена у позовній заяві як юридична адреса відповідача і за якою відповідачу направлялася ухвала про порушення провадження у справі.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у даному судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 12.07.2010р. та 13.07.2010р., ухвала про порушення провадження направлялася як на юридичну, так і на фактичну адресу відповідача), клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача в дане судове засідання не надходило, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 16.02.2009р. був укладений договір про діяльність в якості дистриб‘ютора №26/09-д, за умовами п. 2.1. якого дистриб‘ютор (відповідач) за домовленістю з позивачем отримує передбачений положеннями даного договору комплекс прав та обов‘язків по продажу в регіоні продукції в узгодженому сторонами об‘ємі, маркетинговій, рекламній діяльності з метою розширення ринків збуту продукції позивача.

Відповідно до п. 4.2 договору при проведенні поставки продукції на умовах відстрочки платежу, дистриб‘ютор проводить розрахунки з позивачем в строки, встановлені в додатку №1 до даного договору згідно відгрузочних документів.

Додаток №1 до даного договору передбачає, що умовами оплати є: відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту відгрузки на склад дистриб‘ютора.

Строк дії договору визначений у п. 12.2 договору, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2009р. Договір може бути пролонгований за згодою сторін (п.12.2.1 договору).

Крім цього, до договору про діяльність в якості дистриб‘ютора №26/09-д від 16.02.2009р. сторонами були укладені додаткові угоди № від 01.11.2009р. та №2 від 22.12.2009р.

Так, згідно додаткової угоди №2 від 22.12.2009р. відповідно до п.п. 12.2.1 п. 12 договору сторони дійшли до узгодження про продовження строку дії вказаного договору зі всіма додатками до 31.12.2010р.

Таким чином, по видатковим накладним у грудні 2009 року та у лютому 2010 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 14 739 грн. 02 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів. Заборгованість була оплачена частково, а саме: 24.12.2009р. – 186 грн. 00 коп., 26.01.2010р. – 1796 грн. 15 коп. Тобто, залишок заборгованості відповідач перед позивачем станом на 14.04.2010р. склав 12756 грн. 87 коп.

При цьому, у видаткових накладних №5129 від 25.12.2009р. та №5387 від 11.02.2010р., за якими здійснювалася поставка, вказано, що підставою поставки є договір №26/09-д від 16.02.2009р.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис повноважного представника відповідача та відбиток його печатки. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи (а.с.16-17).

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, 14.04.2010 року позивач направив відповідачу претензію №22-10/239 з вимогою погасити заборгованість. Вказана претензія була отримана відповідачем 16.04.2010р., про що свідчить кур‘єрська квитанція, яка долучена до матеріалів справи.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, оскільки відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 12756 грн. 87 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 12756 грн. 87 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань про діяльність в якості дистриб‘ютора №26/09-д від 16.02.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 736 грн. 79 коп. пені (згідно п. 8.2 договору в разі несвоєчасної оплати за отриману продукцію, за умови відстрочки платежу, дистриб‘ютор сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня, згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за кожний день прострочки платежу).

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 736 грн. 79 коп. передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору про діяльність в якості дистриб‘ютора №26/09-д від 16.02.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 260 грн. 15 коп. інфляційних витрат та 107 грн. 82 коп. – 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 260 грн. 15 коп. інфляційних витрат та 107 грн. 82 коп. – 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОФФЕРС” (40000, Сумська область, м. Суми, просп. М.Лушпи, буд. 20, кв. 76, код 34013007) на користь Відкритого акціонерного товариства “ОдесХарчоКомбінат” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 3, код 00374156) 12756 грн. 87 коп. основного боргу, 736 грн. 79 коп. пені, 260 грн. 15 коп. інфляційних витрат, 107 грн. 82 коп. – 3% річних, 138 грн. 61 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 03.08.2010р.

Суддя