Постанова № 10675827, 26.04.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10           Справа №15/421-04нр. Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І. , при секретарі судового засідання Ю.В.Литвиненко , розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технічний центр

Радіосистеми”, м. Суми

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

прокурор: Черненко О.М.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 000289302/0/59262 та № 0002892302/0/59263 від 23.11.2004р., за якими йому визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 136544,91 грн. та з ПДВ у розмірі 88003,00 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача і просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2005р. № 15/421-04 були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр Радіосистеми» і визнані недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми - № 0002892302/0/59262 та № 0002892302/0/59263 від 22.11.2004р., загальна сума донарахувань разом з штрафними санкціями складає 327 315,99 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2008 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задоволено частково. Рішення господарського суду Сумської області від 08.11.2004р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.05р. скасовано, а справу передано до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.11.2008 року по даній справі відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до нового розгляду .

Керуючись ст. 121 Конституції України , ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» , ст. 60 КАС України , у справу вступив прокурор для представництва державних інтересів .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.09.2008 р. провадження у справі № АС15/421-04 було зупинено у зв’язку з призначенням судової експертизи до одержання результатів експертизи.

02.07.2009 року до господарського суду Сумської області з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл. Професора М. С. Бокаріуса надійшло повідомлення 2793 від 01.06.2009 року про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи та повернуто матеріали справи № АС15/421-04.

В зв’язку з тим , що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі, господарський суд поновив провадження у адміністративній справі № АС15/421-04.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.10.2009 року розгляд адміністративної справи № АС 15/421-04 було зупинено за клопотанням відповідача в зв‘язку з призначенням вдруге судово-економічної експертизи.

До господарського суду Сумської області 25.01.2010 року надійшов лист №9829 від 18.01.2010 року Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз ім. залуженого професора М.С.Бокаріуса про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи та повідомлення № 9829 про неможливість надання висновку.

В зв’язку з тим , що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі, господарський суд поновив провадження у адміністративній справі № АС15/421-04.

В процесі розгляду справи Зарічний районний суд м. Суми надіслав лист, в якому повідомляє, що кримінальна справа № 1-108/05 відносно Кострубіна О. І., розглянута. Згідно постанови суду від 12.04.2005 року Кострубіна О. І. звільнено від кримінальної відповідальності та закрито криміналу справу у зв’язку із зміною обстановки.

Прокуратура Сумської області надала суду для долучення до матеріалів справи постанову Зарічного районного суду від 02.04.2005р. у кримінальній справі по обвинуваченню Кострубіна О. І. за ч. 2 ст. 367 КК України.

Позивач 26.04.2010 року надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день в зв’язку з його участю в іншому судовому засіданні Харківському апеляційному адміністративному суді та для підготовки додаткових пояснень і підготовки клопотання про призначення експертизи .

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги всі пояснення ( письмові та усні) представників сторін і прокурора, суд встановив:

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи на інший день не підлягає задоволенню , оскільки згідно ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку , але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі щодо нового розгляду даної справи відкрито 06.05.2008 року і, таким чином , розгляд справи триває вже майже два роки , чому своєю поведінкою сприяє саме позивач .

Представник позивача не з’являвся в судові засідання 26.05.2008 року , 24.06.2008 року, 31.07.2008 року .

В судовому засіданні 11.09.2008 року за участю представників обох сторін було призначено судову експертизу , проти призначення якої не заперечував представник позивача , та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи .

18.09.2008 року матеріали даної справи були направлені в експертну установу в м. Харків .

25.09.2008 року позивач подав заяву про апеляційне оскарження ухвали про зупинення провадження у даній справі , а 08.10.2008 року апеляційну скаргу , у зв’язку з чим суд вимушений був витребувати матеріали справи з експертної установи .

28.11.2008 року матеріали справи повернуті експертною установою були направлені з апеляційною скаргою позивача до Харківського апеляційного адміністративного суду .

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 року апеляційну скаргу позивача залишено без розгляду ( не поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження) .

Після повернення справи з Харківського апеляційного адміністративного суду 18.03.2009 року її було знову направлено до експертної установи .

За клопотанням експертів суд ухвалою від 21.04.2009 року витребував від сторін додаткові матеріали , необхідні для надання висновку. Всі ті матеріали , що витребовувалися , повинні були бути у позивача , але він проігнорував ухвалу суду і жодного з витребовуваних документів не подав .

01.07.2009 року з ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса була повернути справа з повідомленням про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи .

02.07.2009 року провадження у справі було поновлено .

Представник позивача був в судовому засіданні 16.07.2009 року, але не зявився в судові засідання 31.08.2009 року та 28.09.2009 року , у зв’язку з чим розгляд справи відкладався.

21.10.2009 року позивач подав суду додаткові матеріали відповідно до ухвали суду від 21.04.2009 року з листом датованим 27.04.2009 року ( т.3, а.с. 98) .

21.10.2009 року суд вдруге призначив судово-економічну експертизу .

Експерти знову просили надати додаткові матеріали , а також просили оплатити рахунок за проведення експертизи .

Додаткові матеріали надані не були , а рахунок не сплачено, у зв’язку з чим з повідомленням від 18.01.2010 року про неможливість надання експертного висновку матеріали даної справи були повернуті до господарського суду Сумської області .

29.01.2010 року представник позивача заявив усне клопотання про необхідність витребуванню від прокуратури відомостей стосовно кримінальної справи № 04310004, порушеної щодо директора позивача Кострубіна О.І. , посилаючись на те , що постанови по тій кримінальній справі немає у позивача та його директора Кострубіна О.І.

У зв’язку з цим клопотання представника позивача розгляд справи було відкладено на 02.03.2010 року .

Запити господарського суду до прокуратури м. Суми та до Зарічного районного суду м. Суми щодо отримання інформації по кримінальній справі для вручення їх адресатам отримав представник позивача 11.02.2010 року .

Доказів вручення цих запитів прокуратурі м. Суми та Зарічному районному суду м. Суми представник позивача суду не подав , в судове засідання 02.03.2010 року не зявився без будь-яких пояснень.

02.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 18.03.2010 року і представник позивача знову не зявився в судове засідання без пояснення причин , але позов не було залишено 18.03.2010 року без розгляду , оскільки змінився склад суду .

18.03.2010 року були зроблені запити до прокуратури м. Суми та до Зарічного районного суду , які були відправлені судом поштою.

29.03.2010 року інформація була отримана від Зарічного районного суду м. Суми про звільнення Кострубіна О.І. від відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

06.04.2010 року від прокуратури надійшла копія постанови Зарічного районного суду м. Суми від 02.04.2005 року, якою закрито провадження у кримінальній справі по обвинуваченню Кострубіна О.І. за п. 2 ст. 367 КК України у зв’язку зі зміною обстановки , звільнивши його від кримінальної відповідальності , оскільки злочин втратив суспільну небезпеку . Прийнято до уваги , що Кострубін О.І. раніше не судимий, а в даний час ( станом на 02.04.2005 року ) звільнився з посади директора .

В постанові зазначено , що Кострубін О.І. з 12.03.1996 року постійно займав посаду директора позивача. Одночасно постійно виконував обов’язки головного бухгалтера .

В період з 01.01.2000 року по 01.01.2003 року Кострубін О.І., будучі службовою особою ТОВ « ТЦ Радіосистеми» в силу відсутності належної освіти недбало ставився до виконання своїх службових обов’язків і в порушення вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив суми прибутку , що підлягають оподаткуванню. Вказані необережні дії Кострубіна О.І. потягли за собою недонарахування та недоплату до бюджету податку на прибуток в 2000-2002 роках на загальну суму 49594,50 грн.

Внаслідок вказаних порушень відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 1984/79/23-213/1/21127420/12133 від 19.03.2003 року до ТОВ « ТЦ Радіосистеми» застосовані штрафні санкції на суму 11860,10 грн., які в повному обсязі сплачені підприємством .

Таким чином , перевіривши відомості щодо кримінальної справи за вказівкою Вищого адміністративного суду України , яка міститься в постанові від 12.03.2008 року ( т.2, а.с. 170) , господарський суд з’ясував , що вона не має суттєвого значення при вирішенні даного спору , оскільки стосується інших порушень , які не є предметом розгляду у даній справі, але водночас ця постанова характеризує діяльність позивача та одночасно його директора , а також головного бухгалтера та співзасновника Кострубіна О.І., який в силу відсутності належної освіти недбало ставився до своїх службових обов’язків.

В судовому засіданні 08.04.2010 року представник позивача в черговий раз заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових обґрунтувань по справі .

08.04.2010 року суд відклав розгляд справи на 26.04.2010 року , тобто, на достатній строк для надання представником позивача додаткових обґрунтувань у справі .

При цьому суд не визнавав явку представника позивача обов’язковою , не зобов’язував його подати будь-які додаткові пояснення та обґрунтування , а лише надав йому можливість за його ж клопотанням подати додаткові обґрунтування , якщо він вважає за потрібне їх подати .

Представник позивача не скористався можливістю надати свої додаткові обґрунтування на протязі 18 днів ( у період з 08.04.2010 року по 26.04.2010 року ), в судове засідання 26.04.20010 року в черговий раз не з’явився , бездоказово пославшись на свою зайнятість в іншій справі , та замість додаткових обґрунтувань подав 26.04.2010 року клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових пояснень щодо ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.03.2008 року , а також підготовки клопотання про призначення судово-економічної експертизи .

Вищевикладене свідчить про зловживання представником позивача своїми процесуальними правами, про спрямованість дій на затягування строку розгляду справи, яка відповідно до ст. 122 КАС України має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку , але не більше двох місяців .

Представник позивача на протязі надто тривалого розгляду даної справи мав більш ніж достатньо часу для надання будь-яких обґрунтувань та пояснень , для надання матеріалів у необхідному для проведення експертизи обсязі, але цього не зробив .

Тому , суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами та з урахуванням усіх наданих представниками сторін пояснень і обґрунтувань (у тому числі усних) за період з 06.11.2008 року по 26.04.2010 року .

22 листопада 2004 року Державною податковою інспекцією в м. Суми (відповідачем) були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002892302/0/59262 та № 0002892302/0/59263, якими позивачеві визначено суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 195311,49 грн., у тому числі основного платежу 136544,91 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 58766,58 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 132004,50 грн., у тому числі основного платежу 88003,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 44001,50 грн.

Підставою для прийняття вищезгаданих податкових повідомлень – рішень стали результати проведеної відповідачем комплексної планової документальної перевірки позивача відносно дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні господарської діяльності за період з 01.01.2003 року по 30.06.2004 року , відображені в Акті перевірки від 10.11.2004 року № 194/23-213/1/21127420.

Перевіркою встановлено, що розбіжності між даними Декларації та даними перевірки виникли за рахунок порушення п.5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), а саме:

Позивачем завищено валові витрати за 2003р. в розмірі 33 200,0 грн. на суму завищення убутку балансової вартості покупних товарів, матеріалів товарів в результаті невірного відображення залишків товарів та матеріалів на складах, так за даними податкової декларації зазначений залишок станом на 01.01.2003 р. складає 52,4 тис. грн., а відповідно до бухгалтерських документів повинен складати 11,3 тис. грн.

Тобто, позивач невірно переніс суму залишків товарів та матеріалів на складах з декларації про прибуток підприємства за 2002 рік в декларацію за прибуток за 1 квартал 2003р., що призвело до невірного ведення убутку (приросту) балансової вартості покупних товарів в 2003 році.

Чинним податковим законодавством передбачено порядок виправлення помилок допущених в податковій декларації, зокрема, п.5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181- III передбачає право платників податків подати уточнений розрахунок у будь-який момент з дня виявлення помилки, або зазначити уточнені показники у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Відповідно до п.3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990р. до функцій ДПА України відноситься затвердження форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків.

Наказом ДПА України № 143 від 29.03.03р. були затверджені форми та порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємства в яких передбачені рядки код. 0.5. «Коригування валових витрат» та код 0.6. «Скориговані валові витрати», таким чином в разі якщо позивач хотів скористатися своїм правом на виправлення помилок минулих податкових періодів, він повинен був заповнити відповідні рядки податкової декларації, але позивач збільшує свої валові витрати в поточному податковому періоді чим порушує п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181- III.

В абзаці 2 підпункту «з» пп. 4.4.2. п.4.4. ст.4 вищевказаного Закону зазначено : «Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податку має право подати податковий звіт за іншою формою якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складання».

Таким чином, якщо позивач намагався виправити помилки іншим способом ніж це передбачено наказом ДПА України (заповнення інших рядків), то ТОВ «Радіосистеми» повинно було надати відповідні письмові пояснення, щодо заповнення окремих рядків податкової декларації. Оскільки позивач не надав відповідних пояснень і як вбачається з податкових декларацій завищив валові витрати «за 2003 рік, то у відповідності до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181- III позивач не має право оскаржувати самостійно задекларовані суми податкового зобов'язання за 2002 рік.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 04310004, зробленим Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 440 від 30.12.2004р., підтверджуються проведені донарахування стосовно завищення валових витрат за 2003 рік.

Актом перевірки від 10.11.2004 року, встановлено завищення позивачем валових витрат в II кварталі 2004 рік в сумі 12000 грн. 00 кой, по акту здавання-прийняття виконаних робіт за договором №7 від 01.01.2004 р..

Згідно договору № 7 від 01.04.2004р. супроводження прикладних програмних засобів Приватний підприємець Кострубін Олександр Іванович (м. Суми, код 2475908692), який одночасно є директором та співзасновником ТОВ «ТЦ Радіо системи» (позивача) надає ТОВ «ТЦ Радіо системи» (позивачеві) послуги по супроводженню програмних засобів. Вартість робіт згідно кошторису №1 від 01.2004р. склала 12000,0 тис. грн.

Позивач відніс вартість вищевказаних робіт на валові витрати в 2 кварталі 2004 р. в сумі 12 000,0 тис. грн. згідно «акту здавання - прийняття від 30.04.2004р.», чим порушило норми п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, так як програмні засоби, по яких проводив супроводження Приватний підприємець Кострубін О.І. не знаходяться на балансі позивача.

Таким чином, позивач відніс до складу валових витрат послуги отримані від приватного підприємця на супроводження програмного продукту (нематеріального активу), який не знаходиться у власності позивача (відсутній на балансі підприємства), а також за відсутності іншого договору або правовстановлюючого документу, щодо законного володіння або використання у власній господарській діяльності даного програмного продукту позивачем.

Посилання позивача на п.5.1. Закону України Закону України від 22.05.1997р. -№283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірним, оскільки витрати на ведення господарської діяльності повинні підтверджуватися відповідними первинними документами, а такі документи у позивача відсутні.

Також перевіркою встановлено завищення валових витрат за 2003р. на загальну суму 271639,37 грн. та 1 півріччі 2004р. на загальну суму 180372,37 грн., яке виникло внаслідок того, що позивач щомісячно включив до складу валових витрат суми витрат по актам виконаних робіт по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку від ТОВ «Цифрові мережі» (м. Суми, код 31651467), факт надання яких не підтверджується зустрічною перевіркою ТОВ «Цифрові мережі», що суперечить нормам п. п 5.2.1. Закону України Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, відповідно до якого, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст.9 (абзац 4) вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Позивач порушив пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, тобто, позивачем порушено норми Закону щодо оподаткування операцій з пов'язаними особами «Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання», а також п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 , згідно якого «положення п.п.7.4.2 поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками». Згідно Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. № 1280-ІУ (Закону України «Про зв'язок» від 16.05.1995р. №165/95 - ВР), позивач - є оператором телекомунікацій – суб'єктом господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж. Згідно довідки про результати зустрічної перевірки з питань взаємовідносин позивача та ТОВ «Цифрові мережі», співзасновником якого є той же Кострубін О.І., від 04.11.2004р. №193/23-213/2/31651467 було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифрові мережі» згідно Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28.06.1999р. №746/99) в періоді, що перевірявся сплачувало єдиний податок суб'єкта малого підприємництва за ставкою 6%.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифрові мережі» укладено договір з позивачем за № 2 від 01.01.2003р. про забезпечення технологічного процесу надання послуг зв'язку, згідно якого позивач є оператором зв'язку, а ТОВ «Цифрові мережі» - Підрядником. Предметом вищевказаного договору є: Підрядник виконує роботи по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку споживачам. Оператор сплачує Підряднику за роботи.

Умови оплати по договору такі: Оператор сплачує Підряднику за роботи щомісяця частку доходів у розмірі 15 % від загальної вартості послуг, наданих протягом місяця споживачам.

На виконання умов вищевказаних договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифрові мережі» надано позивачеві Акти приймання передачі виконаних робіт по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку споживачам.

За результатами зустрічної перевірки було встановлено, що ТОВ «Цифрові мережі» не відображає в бухгалтерському обліку виробництво робіт по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку.

Згідно п. З ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 - XIV зі змінами та доповненнями, інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. ТОВ «Цифрові мережі» в бухгалтерському обліку користується спрощеним Планом рахунків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291. Підприємство Згідно спрощеного Плану рахунків, використовує для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку тільки рахунки класу 8 «Витрати за елементами» рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи» , 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати». Ці витрати підприємство повинно було щомісяця списувати у кореспонденції:

з рахунком 23 «Виробництво» - у частині витрат на виробництва продукції (робіт, послуг) і загально виробничих витрат;

з відповідними субрахунками рахунку 79 «Фінансові результати» - у частині адміністративних, збутові та інших витрат операційної діяльності та щодо податку на прибуток.

Але в бухгалтерському обліку ТОВ «Цифрові мережі» відсутній рахунок 23 «Виробництво», а рахунки класу 8 напряму списуються на рахунок 79.

Тобто, у ТОВ «Цифрові мережі» відсутнє формування собівартості вищевказаних робіт.

Також відсутня технічна документація технологічного процесу з надання послуг зв'язку, відсутній перелік обладнання, яке використовується в тому чи іншому виді робіт, також відсутнє списання матеріалів на виконані роботи та використаний робочий час працівників, які виконували будь - які роботи, та взагалі відсутні будь - які документи (крім актів виконаних робіт та податкових накладних), які свідчили про наявність необхідності певних робіт та їх виконання, що передбачено нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України 31.12.1999р. №318, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000р. № 27/4248.

В актах виконаних робіт присутній тільки запис: «роботи по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку», а конкретні види роботи в розрізі собівартості робіт та закладеною рентабельністю, що формує їх вартість, відсутні. Згідно п.п.2.2.1 договору № 2 від 01.01.2003р. про забезпечення технологічного процесу надання послуг зв'язку та наданим протоколам позивач та ТОВ «Цифрові мережі» фактично щомісяця розподіляють «частку доходів від загальної вартості послуг зв'язку, наданих споживачам» до оподаткування податком на прибуток.

Слід зазначити, що забезпечення технологічного процесу з надання послуг зв'язку є функцією оператора телекомунікацій, який згідно п.1 ст.1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. № 1280-ІУ «має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацією мереж загального користування». До того ж цей вид діяльності (надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку) згідно п.3 ст. 42 вищевказаного Закону підлягає ліцензуванню. У ТОВ «Цифрові мережі» ліцензії відсутні.

Таким чином, факт виконання робіт по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифрові мережі» позивачеві не підтверджується зустрічною перевіркою.

Директору позивача Кострубіну О.І. було надано лист Управління податкової міліції ДПА у Сумській області №16086/10/26-504 від 27.10.2004р., в якому містилося питання щодо обґрунтування рівня договірних цін між позивачем та ТОВ «Цифрові мережі». На момент написання акту відповіді не було отримано. Згідно письмового пояснення директора позивача Кострубіна Олександра Івановича УПМ ДПА в Сумській області від 10.11.2004р. він не може надати реальну вартість робіт та визначити звичайні ціни на виконані роботи.

Таким чином, позивачем були порушені норми пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, відповідно до якого : «У разі коли платник податків придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються».

З урахуванням порушення, викладеного в п.2.2.2 Акту перевірки від 10.11.2004 року (завищення валових витрат на виробництво послуг зв'язку), підприємство не мало підстав щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по виконаних роботах згідно актів приймання передачі виконаних робіт по забезпеченню технологічного процесу надання послуг зв'язку споживачам від ТОВ «Цифрові мережі».

Зважаючи на все вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог , а тому в задоволенні позову має бути відмовлено позивачеві повністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.71, 86, 94,158 -163 КАС України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову відмовити .

2.          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя