Рішення № 106756245, 14.10.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник», вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська область, 09800,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Протащук Наталії Ігорівни, АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 206196,13 грн.

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" звернулось з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Протащук Наталії Ігорівни заборгованості у сумі 155663,44 грн., пені у сумі 14009,71 грн., штрафу у сумі 31132,69 грн., інфляційних нарахувань у сумі 4238,81 коп., 3% річних у сумі 1151,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №117 від 31.05.2016.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2022 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/318/22 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2022 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 17.06.2022, надіслану судом відповідачу, із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Фізичної особи-підприємця Протащук Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 ) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/318/22.

Крім того, відповідача було повідомлено про наявне позовне провадження шляхом надсилання ухвали від 17.06.2022 на електронну адресу відповідача - nprotaschuk@gmail.com.

Такий спосіб повідомлення учасників судового процесу є належним та таким, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №761/14537/15-ц від 13.07.2022.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Протащук Наталією Ігорівною (відповідача, покупець) укладено договір поставки №117, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати товар, а покупець зобов`язується прийняти поставлений товар та оплатити його.

Постачальник постачає товар покупцю в один з робочих днів тижня, за вибором покупця. Постачальник має право на дострокову поставу товару. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем (п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно із п. 4.1, 4.2 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за отриману продукцію згідно накладнйх. Плата за партію товару здійснюється з відстрочкою 14 календарних днів.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.01.2018. Якщо договір не поновлено або не розірвано, його дія продовжується (п. 7.1 , 7.2 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 350381,91грн., що підтверджено видатковими накладними: №1187 від 28.02.2020 на суму 14283,33 грн., №1677 від 30.03.2020 на суму 23284,10 грн., №3421 від 18.07.2020 на суму 12411,37 грн.,№5153 від 13.10.2020 на суму 13872,76 грн., №5533 від 29.10.2020 на суму 25576,13 грн., №5950 від 17.11.2020 на суму 18378,14 грн., №276 від 21.01.2021 на суму 11502,17 грн.,№442 від 02.02.2021на суму 15196,57 грн.,№782 від 16.02.2021 на суму 15765,33 грн.,№1159 від 09.03.2021 на суму 22308,65 грн.,№1643 від 30.03.2021 на суму 17335,64 грн., №1903 від 13.04.2021 на суму 12123,65 грн., №2261 від 29.04.2021на суму 11988,46 грн.,№2680 від 25.05.2021 на суму 12002,21 грн., №3018 від 10.06.2021на суму 20701, 49 грн., №3343 від 25.06.2021 на суму 13855,00 грн.,№3822 від 20.07.2021 на суму 14014, 15 грн., №4243 від 10.08.2021 на суму 18897,03 грн., №4560 від 26.08.2021 на суму 11154,44 грн., №4982 від 16.09.2021 на суму 7545, 54 грн., №5693 від 20.10.2021 на суму 20800, 42 грн., №5322 від 01.10.2021 на суму 17669, 19 грн. (а.с. 9-30).

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 194718,47 грн, що підтверджено прибутково-касовими ордерами (а.с. 38-43).

Решта заборгованості у сумі 155663,44 грн. відповідачем сплачена не була.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 67 від 13.12.2021 про сплату боргу у розмірі 155663,44 грн. Разом з претензією відповідачу було направлено акт звірки розрахуків для підписання та направлення позивачу (а.с. 32-35) докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 36-37).

Відповідачем відповіді на претензію та доказів оплати заборгованості не надано.

Заборгованість у сумі 155663,44 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 5.4 договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф від простроченої суми проплати у розмірі 20% , а також пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення.

З посиланням на п. 5.4 договору та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення на суму 14009,71 грн., 3% річних на суму 1151,48 грн., інфляційні нарахування на суму 4238,81 грн. за період з 15.11.2021 по 12.02.2022, а також штраф у розмірі 20% від простроченої суми проплат у сумі 31132,69 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 3-4).

Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати одержаного за договором поставки №117 від 31.05.2016 товару.

Договір поставки №117 від 31.05.2016, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору поставки №117 від 31.05.2016, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на підставі видаткових накладних на загальну суму 350381,91грн. та факт часткової оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 194718,47 грн.

Сума заборгованості склала 155663,44 грн.

Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано. Факт отримання товару за договором на підставі видаткових накладних відповідач не заперечує. Товар повернутий позивачеві не був.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 155663,44 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 5.4 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення на суму 14009,71 грн., 3% річних на суму 1151,48 грн., інфляційні нарахування на суму 4238,81 грн. за період з 15.11.2021 по 12.02.2022, а також штраф у розмірі 20% від простроченої суми проплат у сумі 31132,69 грн.

Як встановлено судом, відповідальність за порушення строків оплати товару у вигляді пені та штрафу було погоджено сторонами у п. 5.4 договору.

Суд зазначає, що одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №913/686/19.

За таких обставин нарахування позивачем до сплати відповідачу пені та штрафу є правомірним.

Наданий позивачем розрахунок вказаних вище нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Протащук Наталії Ігорівни, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник», вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська область, 09800, код 36178864, заборгованість у сумі 155663,44 грн., пеню у сумі 14009 грн. 71 коп., штраф у сумі 31132 грн. 69 коп., 3% річних у сумі 1151 грн. 48 коп., інфляційні нарахування у сумі 4238,81 грн. та судовий збір у сумі 3092 грн. 95 коп. коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 14.10.2022.

Суддя М.О. Демидова