Рішення № 106755572, 03.10.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом: ОСОБА_1 ;

до відповідача-1: громадської організації "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА";

до відповідача-2: ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ШКОЛИ М. КИЄВА З ПЛАВАННЯ;

про: визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання повонити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу.

Суддя Балац С.В.

в.о. секретаря судового засідання Просов В.М.

Представники:

позивача: М`яготіна О.Д.;

відповідача-1: Черевко В.М.;

відповідача-2: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до громадської організації "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА" (далі - відповідач-1) та ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ШКОЛИ М. КИЄВА З ПЛАВАННЯ (далі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання поновити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані неправомірним звільненням позивача, що призвело до звернення до господарського суду м. Києва з наступними позовними вимогами:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України";

2) зобов`язати відповідача-1 поновити негайно ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання;

3) стягнути з відповідача-2 на користь позивача недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42.079,45 грн.;

4) стягнути з відповідача-2 на користь позивача компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22.404,25 грн.;

5) стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн. за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням.

Ухвалою господарського суду від 20.07.2021 № 910/11337/21 вказану позовну заяву повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 ухвалу від 20.07.2021 № 910/11337/21 скасовано.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11337/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11.07.2022.

В підготовчому засіданні 11.07.2022 суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 08.08.2022.

До господарського суду надійшла заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності.

До господарського суду надійшла заява відповідача-2 про розгляд справи без участі представника останнього.

В підготовчому засіданні 08.08.2022 суд на місці ухвалив:

- продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів;

- закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.09.2022.

В судовому засіданні 05.09.2022 оголошено перерву до 03.10.2022.

В судовому засіданні 03.10.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноважених представників позивача та відповідача-1 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженням відповідача-1 від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 " припинено повноваження позивача ( ОСОБА_1 ), як директора відповідача-2, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України".

Позивач зазначає наступне.

Аналіз норм статутів відповідачів свідчить про перевищення головою відповідача-1 повноважень, які надані статутом для звільнення керівників підприємств, установ, організацій, а вищий орган відповідача-1 ("конференція", п. 38 статуту відповідача-1), не наділений повноваженнями (п. 40 статуту відповідача-1) створювати виконавчий орган, встановлювати його компетенцію та склад.

Під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КзПП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи, процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Листом міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 09.10.2009 № 5.1/12784 роз`яснено, що у керівництва спортивних шкіл та осіб, уповноважених приймати на роботу директорів таких шкіл, відсутні правові підстави для розірвання трудових відносин, укладених з працівниками спортивних шкіл до 26.11.2008 року, з посиланням на вимоги, встановлені постановою КМУ від 05.11.2008 № 993, оскільки визначені у пунктах 31, 40, 42, 46, 48 постанови вимоги не розповсюджуються на осіб, які вже працювали на момент її прийняття (звільнення уповноваженим органом). Лист підготовлено на підставі статті 58 Конституції України та рішення КСУ від 09.02.1999 № 1-рп/99.

Державна служба молоді та спорту України листом від 23.01.2012 № 5.2/486 зазначила, що у керівництва спортивної школи та осіб уповноважених приймати на роботу, відсутні правові підстави для розірвання трудових відносин, укладених з працівниками спортивних шкіл до 26.11.2008 року, з посиланням на вимоги, встановлені постановою КМУ від 05.11.2008 № 993.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього (статутні документи відповідача-2 не передбачають створення виконавчого органу).

Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством.

У зв`язку з цим відсторонення відповідно до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності.

Відповідно до статуту відповідача-1, голова товариства не є уповноваженим органом у розумінні ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, йому не надано повноваження утворювати виконавчий орган товариств, де відповідач є засновником.

Відповідач-1 не мав законних підстав використати застосовану норму (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України) для припинення повноважень, з подальшим звільненням позивача з посади директора відповідача-2 по наступним причинам:

- статутними документами відповідача-2: не встановлено коло посадових осіб, директор є учасником навчально-тренувальної та спортивної роботи; не встановлено процедуру обрання/призначення виконавчого органу; не встановлено процедури надання повноважень та припинення повноважень виконавчого органу; не встановлено строк повноважень виконавчого органу; не встановлено процедуру створення виконавчого органу в розумінні ст. 97, 99 ЦПКУ;

- статутними документами відповідача-1: не встановлено коло посадових осіб відповідача-2, які є у них в підпорядкуванні; не встановлено процедури надання та припинення повноважень виконавчих органів, де відповідач є засновником/власником; не надано голові товариства повноваження про надання та припинення повноважень виконавчим органам підпорядкованих відповідачу-2; не встановлено процедури обрання (створення) виконавчих органів підпорядкованих відповідачу-2.

Приймаючи до уваги вказані вище обставини позивач звернувся до господарського суду з наступними позовними вимогами:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 " на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України";

2) зобов`язати відповідача-1 поновити негайно ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання;

3) стягнути з відповідача-2 на користь позивача недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42.079,45 грн.;

4) стягнути з відповідача-2 на користь позивача компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22.404,25 грн.;

5) стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн. за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Пунктом 40 постанови КМУ від 05.11.2008 № 993 "Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу" визначено, що безпосереднє керівництво спортивною школою здійснює директор, який призначається на посаду (звільняється з посади) засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) зазначено, що 01.06.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13.05.2014, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого частину першу статті 41 КзПП України доповнено пунктом 5 такого змісту "5) припинення повноважень посадових осіб".

Розпорядженням голови громадської організації "МІСЬКЕ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА" в м. Києві від 29.02.2008 № 11 позивача призначено на посаду директора відповідача-2 з 06.03.2008.

Жодних зауважень, або заперечень з приводу призначення позивача на зазначену посаду на підставі вказаного розпорядження (підписаного головою громадської організації) матеріали справи не містять та від позивача не надходило.

Розпорядженням відповідача-1 від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 " припинено повноваження позивача ( ОСОБА_1 ), як директора відповідача-2, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України" (далі - оспорюване розпорядження). Тобто, відповідач-1 діяв відповідно до вказаних вище доповнень до частини першої статті 41 КзПП України.

Відхиляючи доводи позивача про неправомірність прийняття відповідачем-1 оспорюваного розпорядження суд враховує загальні засади цивільного законодавства, зокрема, добросовісність (п. 6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України) - як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення так і доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium покладено все той же принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Очевидно, що дії позивача, який був призначений головою відповідача-1 без заперечень зі сторони позивача, а згодом останній заявляє, що оспорюване розпорядження, яке також підписане головою відповідача-1 є неправомірним суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Пунктом 60 статуту відповідача-1 визначено, що голова товариства приймає на роботу та звільняє з роботи директорів ДЮСШ, заснованих і підпорядкованих товариству, укладає та розриває, відповідно до законодавства контракти з ними.

Таким чином, приймаючи оспорюване розпорядження відповідач-1 (в особі голови) діяв на підставі повноважень наданих статутом останнього, що водночас, не потребує згоди на прийняття такого рішення керівних органів відповідача-1 (конференція, рада, президія ради), або прийняття такого рішення виконавчим органом/власником/засновником.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження задоволенню не підлягає, оскільки прийняття такого рішення відповідачем-1 прямо передбачено положеннями статуту останнього.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 поновити негайно позивача на посаді директора відповідача-2 та про стягнення з відповідача-2 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн. за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження у задоволенні якої судом відмовлено.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача недоплаченої суми вихідної допомоги у розмірі 42.079,45 грн. та компенсації за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22.404,25 грн. задоволенню не підлягають, оскільки подані позивачем документи в обґрунтування зазначених позовних вимог (довідки нарахування сум заробітної плати), за висновками суду, не є допустимими та належними, оскільки підписані особою "головним бухгалтером", яка не має відношення до відповідачів, а суми, зазначені в таких довідках не обгрунтовані жодними доказами, що, також, не дає можливість суду здійснити власний розрахунок таких сум.

Заява відповідача-1 про застосування судом позовної давності судом відхилена, оскільки, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 02.06.2021 у справі № 754/245/20 визначено, що оскаржувані правовідносини не відносяться до трудових, а містять всі ознаки корпоративного спору у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи в розумінні ст. 99 ЦПКУ.

Таким чином, припинення повноважень посадової особи не є трудовим спором, відтак строки, встановлені приписами статті 233 КзПП у даному спорі застосовані бути не можуть, а строк загальної трирічної позовної давності позивачем не пропущений.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 жовтня 2022 року

Суддя С.В. Балац