Рішення № 10675242, 04.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2010 р. Справа № 20/81

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Приватної фірми «РОМАН»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша»

про стягнення в сумі 34615 грн. 65 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Джимурат В.М. (дов. б/н від 06.05.2010р.).

Від відповідача: Яковлєв Ю.В. (дов. № 500 від 29.06.2005р.).

Від третьої особи: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «РОМАН»(надалі –Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс»(надалі –Відповідач) на свою користь збитки в розмірі 34615 (тридцять чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 65 коп., а також судові витрати по справі. Ухвалою суду від 15 червня 2010 року (а.с. 57) за клопотанням Відповідача (а.с. 55) залучено в якості третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша»(надалі –Третя особа).

6 липня 2010 року в господарський суд надійшла заява Позивача про зменшення позовних вимог (а.с. 64-65) в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки завдані пошкодженням вантажу в розмірі 7919 (сім тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 58 коп., а також судові витрати по справі.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав вказаних у: позовній заяві (а.с. 2-5); заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 64-65); обґрунтуванні позовних вимог (а.с. 86-88).

Відповідач та представники Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві (а.с. 53-54).

Третя особа письмових пояснень з приводу позову не подала. Про дату, час та місце розгляду справи Третя особа належним чином повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 82). Водночас, Третя особа у своїх клопотаннях (а.с. 61, 83) просила суд: проводити слухання справи без участі Третьої особи; надати Третій особі копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Третьої особи, оскільки: Позивачем подано доказ направлення вказаних у клопотанні матеріалів Третій особі (а.с. 101-102); частина 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість у сторони (якою є Третя особа) скористатися своїм правом зняти копії (робити витяги) з матеріалів справи та ознайомитися з ними (чого за півтора місяця Третьою особою зроблено не було), і не передбачає обов’язку суду самостійно знімати дані копії та направляти їх стороні; 20 серпня 2010 року закінчується тримісячний строк вирішення спору (з урахуванням ухвали про продовження строку [а.с. 77]), а з 9 серпня 2010 року суддя Василишин А.Р. буде знаходитися у відпустці.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються його вимоги, давши оцінку предмету позову та доказам з огляду на предмет позову, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 14 травня 2009 року по 21 травня 2009 року, на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної А№0007563 (а.с. 14-15), Відповідач здійснив перевезення вантажу, зокрема меду бджолиного в кількості 71 бочки, вагою 21000 кг. по маршруту: м. Кіровоград –м. Вадо-Лігуре (Італія). Факт проведення перевезення не заперечується Відповідачем і стверджується наявними у справі доказами. Перевезення проводилося Відповідачем на автомобілі з д.н. ВК7724АК з причепом д.н. ВК4284ХХ.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на наявність зауважень у представника Відповідача щодо розміщення вантажу, тощо.

Як вбачається з договору № 3/AR/2009 від 2 березня 2009 року (а.с. 89-94), додатку № 1 до договору № 3/AR/2009 від 2 березня 2009 року (а.с. 95) та рахунку-фактури № 23 від 2 квітня 2009 року (а.с. 21): вартість однієї тонни меду визначено в 1660 Євро з урахуванням вартості тари; вартість однієї тари (бочки) 15 Євро.

20 травня 2009 року вказаний вантаж було доставлено Відповідачем до місця розвантаження –м. Вадо-Лігуре (Італія).

При відкритті транспортного засобу виявлено розлитий мед з декількох бідонів. При фізичному контролі проведено завішування тари і констатовано ушкодження двох бідонів і як наслідок –втрата рідини (меду). Дане підтверджується аудиторським звітом від 20 травня 2009 року (а.с. 22-23), протоколом № 10-79 від 21 травня 2009 року (а.с. 24-25) та листом від 11 червня 2009 року (а.с. 26-27).

В абзаці 3 аудиторського звіту від 20 травня 2009 року (а.с. 22-23) вказано, що: при відкритті транспортного засобу виявлено розлитий мед з декількох бідонів як наслідок неочікуваного різкого гальмування в ході перевезення по автомагістралі з України в Італію. В абзаці 3 протоколу № 10-79 від 21 травня 2009 року (а.с. 24-25) вказано, що: водій Відповідача зробив заяву про те, що під час перевезення він змушений був різко гальмувати внаслідок дорожньої пригоди, в результаті чого могло статися переміщення (здвиг) об’єкту перевезення.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 307 Господарського кодексу України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу дії частини 2 статті 218 Господарського кодексу України: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 2 статті 308 Господарського кодексу України: відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Як вказано вище у даному судовому рішенні, при прийнятті вантажу до перевезення водієм (представником) Відповідача не подано жодних зауважено щодо розміщення вантажу, якості упакування, тощо. Відтак, після прийняття вантажу до перевезення, відповідальність за збереження вантажу виникла у Відповідача.

Разом з тим, при прийнятті вантажу було виявлено ушкодження двох бідонів і як наслідок –втрата меду. В абзаці 3 протоколу № 10-79 від 21 травня 2009 року (а.с. 24-25) вказано, що: водій Відповідача зробив заяву про те, що під час перевезення він змушений був різко гальмувати внаслідок дорожньої пригоди, в результаті чого могло статися переміщення (здвиг) об’єкту перевезення. Даним, на думку господарського суду, підтверджується вина водія Відповідача в ушкодженні двох бідонів і як наслідок –втраті меду (відповідно –підтверджується вина Відповідача).

          Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України: збитками є трати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України: законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Аналогічні норми містяться і в Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 1 серпня 2006 року № 57-V.

Так, згідно частини 1 статті 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів: «при принятии груза транспортер обязан проверить –точность указаний, сделанных в накладной относительно числа грузовых мест, а также их разметки и номеров; внешнее состояние груза и его упаковки»(рос.).

Відповідно до частини 2 статті 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів: «если транспортер не имеет достаточной возможности проверить правильность указаний, упомянутых в пункте 1 настоящей статьи, он должен сделать обоснованные оговорки в накладной. Он должен также мотивировать все могущие им быть сделанными оговорки относительно внешнего состояния груза и его упаковки. Эти оговорки не имеют обязательной силы для отправителя, если последний определенно не указал в накладной, что он их принимает»(рос.).

Однак, як вказано вище у даному судовому рішенні, при прийнятті вантажу до перевезення водієм (представником) Відповідача не подано жодних зауважено щодо розміщення вантажу, якості упакування, тощо.

Водночас, згідно статті 10 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів: «Отправитель несет ответственность перед транспортером за ущерб и повреждения, причиненные лицам, оборудованию или другим грузам, а также за расходы, вызванные неисправной упаковкой груза, если при внешней или известной транспортеру в момент принятия груза неисправности транспортером не было сделано относительно этого надлежащих оговорок.»(рос.).

Пороте, як вказано вище у даному судовому рішенні: в абзаці 3 протоколу № 10-79 від 21 травня 2009 року (а.с. 24-25) вказано, що: водій Відповідача зробив заяву про те, що під час перевезення він змушений був різко гальмувати внаслідок дорожньої пригоди, в результаті чого могло статися переміщення (здвиг) об’єкту перевезення. Даним, на думку господарського суду, підтверджується вина водія Відповідача в ушкодженні двох бідонів і як наслідок –втраті меду (відповідно –підтверджується вина Відповідача). Відповідно, даним спростовується можливість пошкодження упаковки (бідонів) під час прийняття вантажу Відповідачем у Позивача.

В силу ж дії частин 1-3 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів: «транспортер несет ответственность за полную или частичную потерю груза или за его повреждение, происшедшее в промежуток времени между принятием груза к перевозке и его сдачей, а также за просрочку доставки. Транспортер освобождается от этой ответственности, если потеря груза, его повреждение или просрочка с доставкой произошли по вине правомочного по договору лица, вследствие приказа последнего, не вызванного какой-либо виной транспортера, каким-либо дефектам самого груза или обстоятельствами, избегнуть которых транспортер не мог и последствия которых он не мог предотвратить. Транспортер не может ссылаться для сложения с себя ответственности ни на дефекты автомобиля, которым он пользуется для выполнения перевозки, ни на вину лица, у которого был нанят автомобиль, или агентов последнего.»(рос.).

Однак, жодним наявним у матеріалах справи доказом не підтверджується факту того, що причиною пошкодження були неправомірні дії чи бездіяльність Позивача. Поряд з цим, докази надані Позивачем підтверджують вину саме Відповідача.

Поряд з цим, суд не погоджується з розміром збитків, визначених Позивачем.

Як вказано вище у даному судовому рішенні, з договору № 3/AR/2009 від 2 березня 2009 року (а.с. 89-94), додатку № 1 до договору № 3/AR/2009 від 2 березня 2009 року (а.с. 95) та рахунку-фактури № 23 від 2 квітня 2009 року (а.с. 21) вбачається, що: вартість однієї тонни меду визначено в 1660 Євро з урахуванням вартості тари; вартість однієї тари (бочки) 15 Євро.

Водночас, як вбачається з розрахунку Позивача наведеного в заяві (а.с. 64-65), Позивач двічі нарахував Відповідачу збитки за тару: перший раз при розрахунку ціни товару (яка визначена по наявних у справі матеріалах з урахуванням тари); та другий раз коли до ціни товару (з урахуванням тари) додав вартість тари.

Судом, з урахуванням вищевказаного, здійснено перерахунок розміру збитків.

В рахунку-фактурі № 23 від 2 квітня 2009 року вказано загальну ціну товару (34860 Євро) з урахуванням тари, ціну тари (15 Євро) та кількість тари 71 бочка.

При множенні ціни тари на її кількість судом отримано суму загальної вартості тари (1065 Євро).

Для отримання ціни меду без урахування тари, від ціни товару з урахуванням тари (34860 Євро) суд відняв отриману суму вартості тари (1065 Євро) – отримавши результат 33795 Євро. Таким чином, за 21 тонну меду без врахування вартості тари Позивач мав отримати кошти в сумі 33795 Євро. Відповідно: ціна тонни меду без урахування тари – 1609,29 Євро.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що в ушкоджених бочках (2, 71) знаходилося 439,5 кг. меду. З розрахунку ціни меду без урахування тари (1609,29 Євро) загальна вартість розлитого меду склала (1609,29 Євро / 1000 кг Х 439,5 кг) –707,28 Євро.

Дві пошкоджені бочки (15 Євро Х 2) –30 Євро.

Таким чином, сума збитків складає 737,28 Євро, що за курсом Національного банку України на 21 травня 2009 року складає 7687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 18 коп..

З урахуванням усього вищевказаного у даному судовому рішенні, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 7919 (сім тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 58 коп. збитків підлягають частковому задоволенню в розмірі –7687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 18 коп..

Доводи Відповідача, висвітлені в пункті 1 відзиву (а.с. 53-54), щодо того чи є Позивач юридичною особою, спростовані наданим Позивачем витягом з ЄДР (а.с. 99-100). Доводи Відповідача, щодо не звернення Позивача до Відповідача з вимогою до пред’явлення позову (з посиланням на частину 2 статті 925 Цивільного кодексу України), спростовуються імперативним характером даних норм (відповідно до частини 1 статті 925 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 315 Господарського кодексу України). Доводи відповідача щодо не передачі Позивачем Відповідачу ушкоджених бочок суд вважає безпідставними, адже утилізація пошкодженого товару проводилася територіальним відділенням Італійської митниці за погодженням з вантажоотримувачем, а не Позивачем. Інші доводи Відповідача є безпідставними, та спростовуються усім вказаним вище у даному судовому рішенні.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (державне мито з розрахунку мінімальної межі в 102 грн., адже після уточнення позовних вимог їх сума є меншою 10200 грн.).

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс», 33027, м. Рівне, вул. Київська, 64-А, код 03567150 на користь Приватної фірми «РОМАН», 35006, м. Кіровоград, вул. Пашутінська, 22, кв. 37, код 13760103 –7687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 18 коп. заборгованості, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 01 коп. витрат по держмиту та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 07 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог (стягнення збитків в розмір 232 грн. 40 коп.) –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити сторонам по справі.

Повний текст рішення оформлено та підписано 06.08.2010р.

Суддя