Рішення № 10675225, 03.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2010 р. Справа № 20/92

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишин А.Р. розглянувши справу

за позовом підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсель»

про стягнення в сумі 112 082 грн. 00 коп..

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсель»(надалі Відповідач) на свою користь заборгованість по договору суборенди частини нежитлового приміщення від 12 березня 2010 року (а.с. 12-14; надалі Договір) в загальній сумі 85100 (вісімдесят пять тисяч сто) грн. 00 коп. та пеню в розмірі 26982 (двадцять шість тисяч девятсот вісімдесят два) грн. 00 коп..

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав. Відповідач в судове засідання тричі не зявився. Поштові відправлення (а.с. 26, 30-31, 36), які направлялися Відповідачу за його юридичною адресою вказаною у витягу з ЄДР (а.с. 37-38), повернені відділенням Укрпошти.

З даного вбачається, що Відповідач не повідомляв орган реєстрації (державного реєстратора) про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, Відповідач, не повідомивши орган реєстрації про зміну свого місцезнаходження порушив частину 4 статті 83 Господарського кодексу України, а тому господарський суд вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 12 березня 2010 року Позивач та Відповідач уклали Договір, згідно пункту 1.1 якого: Позивач передав, а Відповідач прийняв у платне строкове користування (суборенду) частину нежитлового приміщення торгового центру на цокольному поверсі, загальною площею 525,6 квадратних метри, яке розташоване за адресою: м. Рівне, вул. С.Петлюри, 22.

Обєкт оренди передано Позивачем Відповідачу актом прийому-передачі від 12 березня 2010 року (а.с. 15).

Згідно пункту 4.1 Договору: суборендна плата за користування обєктом суборенди встановлюється в грошовій формі; розмір суборендної плати в місяць за 525,6 квадратних метри складає березень 2010 року в розмірі 27000 грн.; квітень 2010 року в розмірі 46800 грн.; з травня 2010 року щомісячно 50000 грн..

Відповідно до пункту 4.7 Договору: суборендна плата за Договором перераховується Відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача до 5 числа місяця, в якому надаються послуги суборенди на підставі виставлених Позивачем рахунків.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, за період з березня місяця 2010 року по травень місяць 2010 року (з урахуванням нарахування орендної плати та оплат здійснених Відповідачем) заборгованість по суборендній платі по Договору становить 85100 (вісімдесят пять тисяч сто) грн. 00 коп..

Доказів погашення боргу Відповідач суду не подав.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 85100 (вісімдесят пять тисяч сто) грн. 00 коп. заборгованості ґрунтуються на Договорі та Законі та підлягають до задоволення.

Згідно пункту 7.1 Договору: у випадку несвоєчасної сплати платежів за Договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

В силу дії абзаців 1, 2 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України: штрафні санкції (в силу статті 230 Господарського кодексу України неустойка, штраф пеня) за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Як встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що: у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ж дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач, укладаючи Договір, по суті погодив розмір пені, визначивши з Позивачем розмір пені не в розмірі облікової ставки НБУ, а в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно до розрахунку пені (а.с. 9), за період з 12 березня 2010 року по 31 травня 2010 року включно, сума пені складає 26982 (двадцять шість тисяч девятсот вісімдесят два) грн. 00 коп..

Згідно пункту 7.1 Договору, статті 231, 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 26982 (двадцять шість тисяч девятсот вісімдесят два) грн. 00 коп. пені..

На основі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсель», 33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 22, код 37022889 на користь підприємця ОСОБА_1, 33000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 85100 (вісімдесят пять тисяч сто) грн. 00 коп. заборгованості, 26982 (двадцять шість тисяч девятсот вісімдесят два) грн. 00 коп. пені, 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн. 82 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 05.08.2010р.

Суддя