Рішення № 106742873, 30.09.2022, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1425/21

30 вересня 2022 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 року адвокат Гайтанюк М.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту.

Представник позивача просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №00785-02/2020 від 03.02.2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 та стягнути із відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати по справі, а саме 908 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

В судове засідання 30.09.2022 року представник позивача не прибула, натомість надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, поданий позов підтримала та просила його задоволити з підстав, наведених у ньому, а також зазначила, що не заперечує щодо заочного розгляду даної справи.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» в судове засідання 30.09.2022 року повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Крім того, про час і місце слухання справи вказаний відповідач повідомлений належним чином, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки представник ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» не повідомив, заяви про слухання справи у їх відсутності не поступало.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судові засідання неодноразово не з`являлася. Зокрема, в судове засідання, призначене на 06.08.2021 року остання не прибула, натомість надіслала на адресу суду заяву, в якій просила відкласти його у зв`язку із зайнятістю в іншій справі в Сумському районному суді Сумської області.

Разом з тим, в прохальній частині своєї заяви про відкладення судового засідання, представник просила «… про результати розгляду справи повідомити за адресою для листування: 79000, м.Львів, а/с №45».

В подальшому представник ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання також не прибула, проте надіслала на адресу суду заяву від 20.08.2021 року, в якій просила здійснювати розгляд справи за відсутності їхнього представника, зазначивши, що ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» по даній справі є неналежним відповідачем, оскільки право вимоги до ОСОБА_1 повернуто кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», відповідно до Акту повернення права вимоги до договору відступлення прав вимоги №ІКК-1 від 04.12.2020 року.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог, та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В судовому засіданні встановлено, що в березні місяці 2020 року на адресу позивача ОСОБА_1 , а саме - АДРЕСА_1 від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» надійшло повідомлення про візит інспекторів, роз`яснення щодо повістки про виклик до суду та зразок повістки про виклик до суду, що підтверджується їх копіями, долученими до матеріалів справи (а.с.13, 14, 15).

Із вказаного повідомлення вбачається, що між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 03.02.2020 року було укладено кредитний договір №00785-02/2020.

Проте, як стверджує позивач ОСОБА_1 , вказаного кредитного договору вона не оформляла і коштів не отримувала, оскільки з 2016 року проживає та працює в США, приїжджаючи в Україну тільки на 1 місяць. В черговий раз ОСОБА_1 поїхала до США в лютому 2019 року і в 2020 році в Україну взагалі не поверталася. Наведена обставина підтверджується копією її паспорта для виїзду громадян України за кордон (а.с.16-20).

В зв`язку з наведеним, позивач 20.04.2020 року звернулася з повідомленнями про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до ГУНП в Івано-Франківській області та прокуратури Івано-Франківської області, надіславши відповідні повідомлення на офіційні електронні адреси даних установ, що підтверджується копіями відповідних повідомлень та інформацією з електронної пошти ОСОБА_1 про їх надіслання від 20.04.2020 року (а.с.21-22, 23-24, 25).

Також, 12.05.2020 року представником позивача до ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» надіслано адвокатський запит з проханням надати інформацію про те: 1) на підставі яких документів ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 03.02.2020 року уклала кредитний договір за №00785-02/2020 з особою, що представилася ОСОБА_1 ; 2) в який спосіб - особистої явки позичальника чи в режимі on-line було укладено вказаний вище договір; 3) якщо договір №00785-02/2020 від 03.02.2020 року з особою, яка представилася ОСОБА_1 було укладено on-line, - які засоби зв`язку при цьому було використано позичальником, зазначивши їх: номер - для телефону, чи електронну пошту, якщо було використано її; 4) яким чином було проведено перевірку особи позичальника та його документів; 5) на чиє ім`я, на який саме рахунок, в якому банку та коли було переказано кредитні кошти;

Крім того представник позивача просила надати копію заяви-анкети позичальника на отримання кредиту та копію кредитного договору за №00785-02/2020 від 03.02.2020 року (а.с.27-28, 29).

Із відповіді на вказаний адвокатський запит вбачається, що станом на 20.05.2020 року загальна сума заборгованості за кредитним договором №00785-02/2020 від 03.02.2020 року становить 3158,00 грн., те що сума боргу фіксована; що ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» підтверджує факт оформлення кредитного займу клієнтом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2020 року №00785-02/2020 на загальну суму 1000 грн.; що повна перевірка даних особи була проведена через Українське бюро кредитних історій (УБКІ) після подачі на сайті відповідача ТОВ «ІНВЕСТРУМ»: www.zecredit.com.ua заявки на оформлення кредиту громадянкою ОСОБА_1 : що без отриманого одноразового цифрового ідентифікатора підписання договору не відбувається, що одноразовий цифровий підпис надходив на телефон, який закріплений в базі УБКІ за громадянкою ОСОБА_1 : НОМЕР_1 ; що оформлення кредиту на сайті компанії (http://zecredit.com.ua/) було проведено через IP адрес - НОМЕР_2 ; що для оформлення кредиту копія паспорту та ідентифікаційного податкового номеру не потрібні; що карта, на яку було проведено виплату коштів має номер: 4868-19хх-хххх-0823; що інформацію щодо повного номеру карти, на яку проведено перерахунок коштів, можна дізнатися після офіційного запиту до платіжної системи - Platon (сайт - platon.ua) (а.с.43).

Із отриманої стороною позивача від відповідача ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» копії договору про надання фінансового кредиту №00785-02/2020 від 03.02.2020 року вбачається, що 03.02.2020 року між ТОВ «ФК«ІНВЕСТРУМ» і ОСОБА_1 укладено договір фінансовою кредиту, за яким Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 1000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором; що кредит надається на 14 днів, тобто до 16.02.2020 року; що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству проценти 3,65% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,01% (процентів) за добу, що процентна ставка - фіксована; що кредит Клієнту надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом, що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (а.с.44-50).

Як з`ясовано судом, в грудні 2020 року на адресу позивача ОСОБА_1 надійшло повідомлення-вимога від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» по кредитному договору №00785-02/2020, з якого вбачалося, що у зв`язку з невиконанням нею зобов`язань по договору даному, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» відступило право вимоги по ньому - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке здійснює стягнення боргу через суд і виконавчі служби. Також із зазначеного повідомлення вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимагає повернення коштів від позивача в розмірі 3158,00 грн. до 30.12.2020 року, і роз`яснено, що в іншому разі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розпочне процедуру примусового стягнення заборгованості, що підтверджується копіями повідомлення-вимоги по кредитному договору №00785-02/2020, повідомлення від 04.12.2020 року ТОВ ФК «ІНВЕСТРУМ» (а.с.31, 32).

Разом з тим, суд констатує наступне:

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦУ України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому за змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію».

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 3, 4, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205, 640 ЦК України, тощо.) Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Частиною 1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як з`ясовано в ході судового розгляду та не спростовано на переконання суду стороною відповідача, позивач ОСОБА_1 вказаного кредитного договору не укладала, оскільки жодних заявок на сайті відповідача ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» про отримання кредиту не залишала, жодних анкет не заповнювала, нікого на оформлення такого кредиту не уповноважувала, не робила жодних дій, які б підтверджували її наміри щодо отримання позики у відповідача ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», не вела жодної переписки з даною фінансовою компанією, не спілкувалася з її представниками з приводу отримання коштів у позику.

Судом перевірено, що оспорюваний кредитний договір №00785-02/2020 від 03.02.2020 року було укладено без участі позивача, без волі останньої, без її відома та із встановленою неналежним чином особою. Як вбачається із матеріалів справи, про існування такого договору позивач дізналася лише після надходження вимоги від відповідача - ТОВ ФК «ІНВЕСТРУМ» про погашення заборгованості за кредитним договором №00785-02/2020 від 03.02.2020 року, яке працівником відділу поштового зв`язку було вручено члену її родини.

Позивач жодних карток у банку для отримання коштів від ТОВ «ФК«ІНВЕСТРУМ» не оформляла і коштів від ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» не отримувала. Також позивачу невідомо про те, кому належить картка з номером 4868-19хх-хххх-0823, в якому банку її відкрито і на чиє ім`я, де і в кого вказана картка знаходилася станом на 03.02.2020 року, в кого вона знаходиться на даний час, хто і коли знімав з неї грошові кошти, надані відповідачем ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ».

Крім того, мобільним номером: НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 не користується орієнтовно з 2016 року, а станом на 03.02.2020 року взагалі перебувала за межами України, тому жодних sms-повідомлень із цифровим підписом від відповідача ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» на вказаний номер не отримувала і яка особа його отримала - позивачу невідомо.

Як зазначено вище, з лютого місяця 2019 року позивач ОСОБА_1 проживає та працює в США і в 2020 році в Україну не приїжджала, що підтверджується копією її паспорта для виїзду громадян України за кордон. Судом перевірено, що позивач повернулася на не тривалий час лише в червні 2021 року. Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 з 2016 року регулярно їздить в США і тривалий час номером телефону НОМЕР_1 не користувалася, очевидно його було передано іншій особі.

Таким чином, оскільки станом на 03.02.2020 року ОСОБА_1 перебувала за межами території України, в США, вона не могла використати номер телефону українського оператора6 НОМЕР_1 і отримати sms-повідомлення з одноразовим цифровим підписом.

Як вбачається із матеріалів справи, власником ІР - адреси, що вказана відповідачем ТОВ ФК «ІНВЕСТРУМ» у відповіді на адвокатський запит представника позивача, з якої 03.02.2020 року здійснено дії щодо отримання фінансового кредиту, є особа, що іменується як - ОСОБА_2 , і комп`ютер з такою ІР-адресою знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується інформацією з відповідного сайту (а.с.29-30).

Також встановлено, що інформація про ОСОБА_1 разом з її паспортними даними та РНОКПП знаходилася в Українському бюро кредитних історій у зв`язку з тим, в 2013 році остання отримувала кредит в АТ КБ ПриватБанк», який в повному обсязі був нею погашений в 2015 році.

Крім того, із витребуваної в ході розгляду справи інформації щодо досліджуваних в ній обставин, з`ясовано наступне:

Згідно наданих Державною прикордонною службою України відомостей, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 02.02.2019 року о 09 год. 05 хв. в черговий раз виїхала за межі території України, пункт пропуску - «Бориспіль-D», а в`їхала в Україну тільки - 05.06.2021 року о 18 год. 09 хв., пункт пропуску - «Львів». Лист ДПС України за №91-43403/0/15-21-Вих від 09.11.2021 року (а.с.134).

Таким чином, судом достовірно перевірено, що на момент укладення договору про надання фінансового кредиту №00785-02/2020 від 03.02.2020 року, позивач ОСОБА_1 знаходилась за межами території України.

Листом ПрАТ «Київстар» роз`яснено, що телекомунікаційні послуги за телефонним номером НОМЕР_1 надавались та надаються на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар», знеособлено (анонімно). Відповідно, немає можливості встановити користувача вказаного телефонного номеру у період часу з 02.02.2020 року по 04.02.2020 рік.

На виконання ухвали суду надано інформацію про трафік та адреси розташування базових станцій ПрАТ «Київстар», що забезпечували надання телекомунікаційних послуг за номером мобільного телефону НОМЕР_1 в період часу з 02.02.2020 року по 04.02.2020 року, яка міститься в матеріалах справи.

Також зазначено, що у ПрАТ «Київстар» немає технічної можливості встановити фактичне місцезнаходження (локалізацію) абонента та мобільного терміналу відносно телекомунікаційних веж, які забезпечують зв`язок.

Телекомунікаційним обладнанням оператора зв`язку, в межах технічних можливостей, можуть фіксуватися лише цифрові територіальні ідентифікатори базових станцій (LAC та CID), що обслуговують з`єднання абонентів у певний період часу, та оператор має можливість встановити лише адресу розташування такої базової станції за умови отримання інформації про з`єднання абонента.

Установлення місцезнаходження (перебування) мобільного терміналу (телефонного апарату) активованого в мережі мобільного оператора може здійснюватися органами досудового розслідування та виключно в рамках оперативно-розшукових заходів, в порядку ст.268 КПК України, що мають винятковий і тимчасовий характер та можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства (а.с.136-139).

Відповідно до відповіді ТОВ «Платежі Онлайн» за №-46/11/21 від 17.11.2021 року, на сьогоднішній день товариство як оператор послуг платіжної інфраструктури надає операційні, інформаційні та інші технологічні послуги супроводження грошових переказів через Сервіс Platon і має лише технічну можливість для проведення операцій по яких банки-еквайри зараховують кошти на карткові рахунки клієнтів.

Із метою забезпечення найвищого рівня безпеки проведення платежів, технологія карткових рахунків у Сервісі Platon побудована таким чином, що в ній міститься лише перші шість та останні чотири цифри номеру карти, що не дає можливості у повному обсязі ідентифікувати транзакцію (а.с.141-142).

Згідно повідомлення ТОВ «Українське бюро кредитних історій» за №2399 від 24.11.2021 року, діяльністю даного товариства є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію, не надає фінансових послуг і не є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

У зв`язку з вищезазначеним бюро ідентифікацію ОСОБА_1 та її телефону не здійснювали і до сайту www.zecredit.com.ua будь-якого стосунку немає. Взаємодія з ТОВ «ФК Кредит-Капітал» здійснювалась у рамках договору, сторонами якого є користувач і бюро і предметом якого є врегулювання питань надання та отримання інформації, що складає кредитну історію.

Також з огляду на те, що оскаржувана кредитна угода з ФК Кредит-Капітал була оформлена в лютому 2020 року, методи віддаленої ідентифікації з використанням даних з бюро та otp-паролю не могли бути використані, оскільки «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», яке затверджене Постановою НБУ №107, почало діяти з 01.01.2021 року (а.с.153).

Відповідно до наданої АТ «АКБ «КОНКОРД» інформації, зазначена в ухвалі суду про витребування доказів платіжна картка, випущена в тарифному пакеті «Х-Card» (Viza Classic Prepaid), який передбачав, що банк-емітент надає платіжну картку без фізичного (матеріального) носія, в цьому випадку особа може не надавати документи, які можуть її ідентифікувати, прізвище, ім`я по батькові та РНОКПП, платіжні картки закріплюються за конкретним номером мобільного телефону користувача мобільного оператора України.

Таким чином, ідентифікація клієнта відбувається за номером мобільного телефону користувача мобільного оператора України.

АТ «АКБ «КОНКОРД» надано суду відомості щодо повного номера банківської картки, яка є неперсоналізованою.

Вказано, що кошти враховувались на транзитному банківському рахунку НОМЕР_3 . Реєстрація здійснювалась за телефоном НОМЕР_1 .

Інформації про точний час доби, коли саме проведено платіж від ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» на банківську картку - не зафіксовано.

Операцій зняття готівкових коштів із зазначеної картки не проводилося. Кошти перераховані на картку НОМЕР_4 (JSC CB PRIVATBANK) (а.с.169).

Враховуючи зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мала наміру укладати кредитний договір, не зверталася до ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» з відповідною заявою на укладення договору про надання фінансового кредиту, не підписувала договору про надання фінансового кредиту №00785-02/2020 від 03.02.2020 року, не отримувала та не використовувала кредитні кошти, а тому є підстави для визнання недійсним вказаного договору про надання фінансового кредиту.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, встановлені обставини не спростовані в судовому засіданні стороною відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги представника позивача щодо стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесених останньою судових витрат по справі, а саме 908 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , із відповідачів ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 , слід стягнути 908 грн. 00 коп. сплаченого судового збору за пред`явлення позову до суду, по 454 грн. 00 коп. з кожного.

Щодо посилання представника ТОВ «Фінансова компавнія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про те, що ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» по даній справі є неналежним відповідачем, оскільки право вимоги до ОСОБА_1 повернуто кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», відповідно до Акту повернення права вимоги до договору відступлення прав вимоги №ІКК-1 від 04.12.2020 року, суд звертає увагу, що на момент звернення до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів, позивачу не було відомо про вказану обставину, а тому на переконання суду позов ОСОБА_1 підлягає до повного задоволеня.

На підставі ст.ст.6, 202, 203, 205, 207, 215, 216, 626, 628, 638, 639, 640, 1046, 1051, 1054, 1055 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», та керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту - задоволити.

Визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №00785-02/2020 від 03.02.2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 .

Стягнути із ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ», код ЄДРПОУ 42201361, місцезнаходження: м.Київ, Ярославська, 6 та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , - 908 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, по 454 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

складено 10.10.2022 року.