Ухвала суду № 106739368, 13.10.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/3135/20

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого Баб`юка П.М., розглянувши за правилами письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 у справі №500/3135/20 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 27.09.2022 звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області) на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 у справі №500/3135/20, в якій просив:

1. Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, при виконанні рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №500/3135/20, яке набрало законної сили, щодо визначення суми довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 у розмірі 47 295 (сорок сім тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн та визначення суми недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 107 636 (сто сім тисяч шістсот тридцять шість) 89 копійок;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №500/3135/20, та провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі не менше встановленого висновком експерта від 28.06.2022 №1221/21-22, із подальшим встановленням розміру недоплати довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 , у розмірі не менше встановленого Висновком експерта від 28.06.2022 №1221/21-22.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд установив наступне.

Обставини, які свідчать про вжиття позивачем заходів щодо виконання рішення суду.

Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, як суддя у відставці, та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, що судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, 28.02.2020 позивач вкотре звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки №93 від 27.02.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області. Однак, відповідач своїм листом від 27.04.2020 відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що суддям у відставці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Таким чином, оскільки змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

20.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив: (1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №93 від 27 лютого 2020 року; (2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області №93 від 27 лютого 2020 року з врахуванням раніше виплачених сум; (3) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення довічного грошового утримання за один місяць.

Рішенням суду від 23.11.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.04.2020 №353/03-09 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 28.02.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою №93 від 27.02.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

17.08.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66540364 про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою від 27.02.2020 №93, виданої ТУ ДСА у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

01.09.2021 листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надісланим на адресу Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), вказано, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2020, ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення від 18.01.2021 та здійснено ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою від 27.02.2020 №93, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. При цьому, нарахована сума заборгованості в сумі 107636,89 грн за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 внесена до Реєстру судових рішень фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Наголошено на тому, що довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується органами ПФУ за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на це, ГУ ПФУ в Тернопільській добровільно виконало рішення суду від 23.11.2020 у справі №500/3135/20 до відкриття виконавчого провадження.

10.11.2021 представник позивача звернувся до Тернопільського відділення Київського НДІСЕ із клопотанням про проведення судово-економічної експертизи на підставі пункту 10 статті 20 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно із вказаним клопотанням, представник позивача просив суд провести судово-економічну експертизу матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , на вирішення якої поставити наступні запитання:

« 1. Чи підтверджується розмір довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області?

2. Який розмір довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , має бути визначений у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-рп/2020 та наданими документами?».

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.06.2022 №1221/21-22 встановлено наступне:

« 1. За результатами проведеного дослідження встановлено, що не підтверджується розмір довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , що визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області;

2. Розмір довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , має визначений у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-рп/2020 та наданими документами підтверджується в сумі 85 131,00 грн. Недоплата довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з лютого 2020 року по червень (включно) 2022 року складає 1 103 115, 11 грн».

30.08.2022 представником позивача подано на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) адвокатський запит із вимогою надати інформацію про стан виконання виконавчого листа №500/3135/20, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 26.01.2021.

Листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 05.09.2022 №6256/04.1-24 «Щодо результатів розгляду адвокатського запиту», виконавчий документ повернено стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснювалось частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідно рішення. Таким чином, виконавчий документ необхідно повернути стягувачу.

Наведене стало підставою для звернення до суду із заявою в порядку, що передбачений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Релевантні норми права та судова практика, які стосуються питання порушеного у заяві.

Із змісту частин першої, шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. №1404-VIII (із змінами, надалі в тексті – «Закон №1404»), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно із частиною п`ятою статті 37 Закону №1404, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Частина перша статті 12 Закону №1404, визначає, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Стаття 129-1 Конституції України, визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 р. у справі №420/18920/21 зазначив, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 р. у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Процесуальним законодавством визначено декілька видів судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Цей правовий висновок є превалюючим у судовій практиці Верховного Суду та послідовно застосовується, зокрема в останніх постановах КАС ВС від 27.07.2022 у справі №686/2636/17, від 18.05.2022 у справі №480/2378/21.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.05.2022 у справі №360/940/20, дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Позиція суду з приводу поданої заяви.

Підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, є такі обставини: (1) судове рішення, яке ухвалене судом в користь позивача є невиконаним; (2) позивачем вжито всіх, передбачених законом заходів для виконання рішення суду; (3) суб`єкт владних повноважень вчинив протиправні дії, допустив протиправну бездіяльність, прийняв протиправні рішення в ході виконання рішення суду, ухваленого в користь позивача, що знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням такого рішення.

В поданій заяві адвокат Кметик В.Я., просив суд: (1) визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, при виконанні рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №500/3135/20, яке набрало законної сили, щодо визначення суми довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 у розмірі 47 295 (сорок сім тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн та визначення суми недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 107 636 (сто сім тисяч шістсот тридцять шість) 89 копійок; (2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №500/3135/20, та провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі не менше встановленого висновком експерта від 28.06.2022 №1221/21-22, із подальшим встановленням розміру недоплати довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 , у розмірі не менше встановленого Висновком експерта від 28.06.2022 №1221\21-22.

Тож, заява представника позивача містить дві вимоги в задоволенні яких адвокат вбачає можливість виконання ухваленого судового рішення.

Основоположним питанням, яке повинен встановити суд під час розгляду заяв поданих в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень вчинених саме на виконання судового рішення.

Рішення (дії/бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, є протиправними тоді, коли вони не відповідають критеріям правомірності, які передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із матеріалів справи №500/3135/20 вбачається, що матеріально-правовою вимогою позивача до ГУ ПФУ в Тернопільській області, відносно якої останній просив суд ухвалити судове рішення, відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (предмет позову) було:

(1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №93 від 27 лютого 2020 року;

(2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області №93 від 27 лютого 2020 року з врахуванням раніше виплачених сум.

Підставою позову в даній справі, є обставини, які засвідчували факт відмови ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 відповідно до довідки ТУ ДСА в Тернопільській області від 27.02.2020.

Рішення суду від 23.11.2020 ухвалено визнанті протиправним рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 27.04.2020 №353/03-09 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 28.02.2020 та зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити позивачу, як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно із довідкою №93 від 27.02.2020, виданою ТУ ДСА у Тернопільській області, з урахуванням фактично виплачених сум.

Таким чином, як зміст позовних вимог (предмет позову), так і ухвалене рішення суду, не стосувались визначення суми довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 у розмірі 47 295 (сорок сім тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн та визначення суми недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 107 636 (сто сім тисяч шістсот тридцять шість) 89 копійок, а також зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №500/3135/20, та проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі не менше встановленого висновком експерта від 28.06.2022 №1221/21-22, із подальшим встановленням розміру недоплати довічного грошового утримання позивачу, у розмірі не менше встановленого Висновком експерта від 28.06.2022 №1221/21-22.

Одночасно, підстава позову у даній справі не стосувалась, як Висновку експерта від 28.06.2022 №1221/21-22, так і обставин, які в ньому наведені.

Це означає, що питання визначення грошового еквіваленту щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судом не вирішувалось.

Суд у судовому рішенні зобов`язав здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання. Разом з тим, питання визначення грошового розміру довічного грошового утримання відносилось до дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Тож, питання, які ставить перед судом представник позивача не стосувались підстави позову, предмету позову (змісту позовних вимог) та змісту ухваленого рішення.

Крім цього, суд нагошує, що питання визначення конкретного грошового еквіваленту розміру довічного грошового утримання судді у відставці належало до виключних повноважень відповідача. При цьому, суд не ставить під сумнів право позивача на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, а лише констатує той факт, питання правомірності визначення конкретного розміру таких виплат не може бути предметом розгляду цієї заяви за таких обставин. Більше того, суд не ставить під сумнів право позивача на отримання виплат довічного грошового утримання у визначеному ним (позивачем) розмірі, оскільки вказані питання можуть бути предметом дослідження в окремому судовому провадженні.

Посутнісній аналіз наведених норм права, правових висновків Верховного Суду, обставин справ дає підстави суду дійти наступного висновку.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Тому, коли під час виконання рішення суду між сторонам виникає спір, то основоположним є встановлення фактичних та юридичних обставин публічно-правового спору, з яких висновується право особи на застосування певного способу захисту порушених прав, а також фактів, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Тобто, необхідно установити, чи є спір тотожним з тим спором, стосовно якого судом ухвалено рішення, виконання якого, на даному етапі, із застосуванням різноманітних правових механізмів, домагається позивач. Саме тоді, важливо встановити, факти та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Така правова діяльність суду завжди здійснюється з урахуванням того, що не вважається зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичний формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної ним заяви, проте були названі ним інакше. Коли тотожність обставин знаходить своє підтвердження, то це свідчить про наявність в особи права скористатись способом захисту своїх прав, які стосуються етапу виконання рішення суду, що передбачені статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, якщо тотожність підстав виникнення спірних правовідносин не підтверджується, тобто між тими ж сторонами під час виконання рішення суду виникає новий спір, з приводу обставин, які не становили підставу звернення до суду, а також щодо яких особа бажає обрати інший спосіб юридичного захисту. В такому випадку, особа має право на звернення до суду в загальному порядку відповідно до юрисдикційної приналежності спору.

З огляду на те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається наявність спору, який виникає з ГУ ПФУ в Тернопільській області стосовно порядку обчислення та розміру довічного грошового утримання судді у відставці (тоді, коли раніше спір стосувався проведення перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці), то заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Суд роз`яснює, що позивач має право звернутись до суду для отримання визначеного законом способу судового захисту на загальних підставах з урахуванням юрисдикційної приналежності спору.

Керуючись статтями 241, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 у справі №500/3135/20 – залишити без задоволення.

Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала оскарженню не підлягає.

Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.