Рішення № 106738454, 13.10.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року Справа № 480/1452/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі №480/1452/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборнпром", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №480/1542/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборнпром", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позовні вимоги було задоволено, зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 28.10.2021 № 710918280701, № 71101828070, № 711318280701, № 711818280701, № 711718280701, № 712818280709 та № 712018280709.

03.10.2022 представником позивача до суду було подано заяву про остаточний розмір витрат на правничу допомогу та докази на підтвердження понесених позивачем витрат на суму 14526,31 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2022 зазначену заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2022 об 11 год. 00 хв., проте, у зв`язку з повітряною тривогою у м. Суми та Сумській області, судове засідання 11.10.2022 не відбулось.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, з огляду на наведене, фіксування судового засідання по справі не здійснювалось, заява розглянута в письмовому провадженні.

Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат пов`язаних із прибуттям до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3, статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Відповідно до частини 2 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, склад та розмір судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи зміст заяви про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду та додані документи суд вбачає, що до складу заявлених позивачем витрат віднесено добові представника позивача - 2000 грн. та витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту - 12526,31 грн.

При цьому, із довідки про вартість транспортних витрат, суд вбачає, що позивачем до вартості витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту включено: заробітну плату водія, добові водію, витрати на пальне.

Разом з тим, суд зазначає, що добові на відрядження працівникам позивача, як і заробітна плата водія, в силу приписів статті 135 КАС України, не відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, відтак не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вартості пального, суд зазначає, що в підтвердження позивачем надано видаткову накладну №РН-000483 від 21.06.2022, згідно якої ДП «Авіакон» отримало від ТОВ ВТФ «Дайна» бензин автомобільний в кількості 4160 л.

Суд вважає, що вказана видаткова накладна не є доказом понесених позивачем витрат на пальне в зв`язку із прибуттям до суду, оскільки позивачем не надано будь-якого документу в підтвердження отримання пального (із зазначенням дати такого отримання та кількості пального) водієм чи іншою відповідальною особою для переїзду до м. Суми для участі у судовому засіданні. Також не надано будь-яких звітів щодо фактично витраченого водієм пального.

Оскільки обов`язок доказування складу та розміру понесених позивачем судових витрат покладається на нього, суд доходить висновку, що позивач не довів понесення ним витрат внаслідок прибуття до суду.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви представника Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду по справі № 480/1452/22 – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Воловик