Рішення № 106738417, 13.10.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 р. Справа № 480/5166/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії від 05.07.2022 року № 183450021843, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву від 28.06.20212 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу виникнення права на призначення пенсії - 13.07.2022 року, зарахувавши в стаж для призначення пенсії з:

19.03.1981 року по 05.08.1986 року - в “Уральському науково-дослідному та проектному інституті будматеріалів “Уралниистромпроект”;

24.11.1986 року по 24.09.1988 року - в Сумській пересувній механізованій колоні № 28 тресту № 1 Сумиоблагродорстрой;

03.10.1988 року по 20.01.1989 року - Сумський лікеро-горілчаний завод;

28.08.1989 року по 09.01.1995 року - Сумський Червонозоряний рафінадний завод;

24.03.1987 року по 23.03.1990 року - догляд за дитиною до 3 років;

27.06.1991 року - по 26.06.1994 року - догляд за дитиною до 3 років;

10.04.1995 року по 03.09.1995 року - безробітна в Сумському міському центрі зайнятості;

04.09.1995 року по 10.02.2000 року - орендне підприємство Сумський лікеро-горілчаний завод;

14.02.2000 року по 31.12.2004 року - приватне підприємство «Равена»;

01.01.2005 року по 31.12.2005 року - робота у приватного підприємця за трудовим договором;

01.01.2006 року по 16.03.2007 року - приватне підприємство «Равена»;

01.04.2007 року по 31.05.2007 року - товариство з обмеженою відповідальністю «Доміна»;

04.12.2007 року по 30.06.2010 року - приватний підприємець, відповідно до сплачених внесків ЄСВ;

01.07.2010 року по 31.03.2012 року - приватний підприємець, відповідно до сплачених внесків ЄСВ;

02.04.2012 по час виникнення права на призначення пенсії - 13.07.2022 та на цей час - робота у приватного підприємця за трудовим договором.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області є протиправним, оскільки будь-яких підстав не враховувати наявну у неї трудову книжку та всі записи, наявні у ній, у територіального органу Пенсійного фонду України не було. Так, як вбачається з титульної сторінки трудової книжки НОМЕР_1 , виписана вона 20.03.1981 року, до укладення шлюбу, коли позивач мала дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , всі особисті відомості, в тому числі прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, були записані вірно, відповідали даним паспорту та свідоцтву про народження. Проте, допущена помилка в свідоцтві про укладення шлюбу в частині написання по-батькові « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 » жодним чином не впливає на записи в трудовій книжці, не спростовує їх, не свідчить про неналежність трудової книжки НОМЕР_1 , виписаної 20.03.1981 року позивачу ОСОБА_1 .

Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

При цьому, оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.07.2022 року №183450021843 не містить жодних зауважень щодо записів в трудовій книжці в розділі «сведения о работе», які б могли бути підставою для їх неврахування, вирішуючи питання про призначення пенсії.

Ухвалою суду від 12.08.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, вказаною ухвалою суду в ГУ ПФУ в Сумській області витребувано додаткові докази у справі, які в подальшому на виконання вимог ухвали суду були надані відповідачем-1 (а.с.47-63). Однак, відзиву на позовну заяву ГУ ПФУ в Сумській області надано не було.

Відзив на позовну заяву було подано ГУ ПФУ в Тернопільській області (а.с.32-34). Так, представник у відзиві вказав, що згідно пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” від 12.08.1993 №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт належності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Відповідно до наданих до заяви документів позивачу не враховано до стажу трудову книжку НОМЕР_2 , виписаної 20.03.1981 року, оскільки на першій сторінці трудової книжки по батькові зазначено “ ОСОБА_4 ” не відповідає по батькові “ ОСОБА_3 ” згідно свідоцтва про укладання шлюбу. Отже, зарахувати до страхового стажу спірні періоди та призначити пенсію за віком з 13.07.2022 року підстав немає. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що після досягнення 60 років, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області через територіальний підрозділ - Сумське об`єднане управління ПФУ, із заявою від 28.06.2022 про призначення пенсії за віком (а.с.57-58). При цьому, до такої заяви позивач додала, у т.ч. копії, паспорту, РНОКПП, трудову книжку, довідки ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб (а.с.15, 58-59).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 05.07.2022 №183450021843 (а.с.19, 62 зворот) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Так, у рішенні вказано, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, а саме - прізвище, ім`я, по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища. ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, закреслюється колишнє прізвище або ім`я. по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

За доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_2 , дата заповнення 20.03.1981р., оскільки на першій сторінці трудової книжки по батькові зазначено « ОСОБА_4 » (російською мовою) не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » (російською мовою) згідно свідоцтва про укладання шлюбу.

При цьому, у рішенні вказано, що стаж для визначення права на призначення пенсії за віком становить 26 років 04 місяці 05 дні, а страховий стаж - 23 роки 09 місяців 19 днів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Суд встановив, що позивач досягнула 60 річного віку 12.07.2022. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття нею встановленого законом 60-річного віку, її загальний страхований стаж повинен був становити не менше 29 років.

Так, з копії трудової книжки позивача (а.с.10-14, 50-55) судом встановлено, що позивач:

з 19.03.1981 по 05.08.1986 - працювала в “Уральському науково-дослідному та проектному інституті будматеріалів “Уралниистромпроект”;

з 24.11.1986 по 24.09.1988 - працювала в Сумській пересувній механізованій колоні № 28 тресту № 1 Сумиоблагродорстрой;

з 03.10.1988 по 20.01.1989 - працювала в Сумському лікеро-горілчаному заводі;

з 28.08.1989 по 09.01.1995 - працювала Сумському Червонозоряному рафінадному заводі;

з 10.04.1995 по 03.09.1995 - перебувала на обліку як безробітна в Сумському міському центрі зайнятості;

з 04.09.1995 по 10.02.2000 - працювала в орендному підприємстві «Сумський лікеро-горілчаний завод»;

з 14.02.2000 по 31.12.2004 - працювала в приватному підприємстві “Равена”;

з 01.01.2005 по 31.12.2005 - працювала у приватного підприємця ОСОБА_5 за трудовим договором;

з 01.01.2006 по 16.03.2007 - працювала в приватному підприємстві “Равена”;

з 01.04.2007 по 31.05.2007 - працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю “Доміна”;

з 02.04.2012 працює у ФОП ОСОБА_6 по трудовому договору.

Крім того, у період з 24.03.1987 по 23.03.1990 та з 27.06.1991 по 26.06.1994 перебувала у відпустках по догляду за дитиною до 3 років, а у період з 04.12.2007 по 30.06.2010 та з 01.07.2010 по 31.03.2012 була зареєстрована як приватний підприємець (а.с.20, 49 зворот, 63).

При цьому, ГУ ПФУ в Тернопільській області в оскаржуваному рішенні та у відзиві, як на підставу для відмови у врахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу та, як наслідок, відмови у призначення пенсії, посилається на те, що на першій сторінці трудової книжки позивача по батькові зазначено “ ОСОБА_4 ” (російською мовою), що не відповідає по-батькові “ ОСОБА_3 ” (російською мовою) згідно свідоцтва про укладання шлюбу.

Однак, суд не може погодитися з такими доводами ГУ ПФУ в Тернопільській області з огляду на наступне.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін “страховий стаж” визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, до 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон України “Про пенсійне забезпечення”), відповідно до ч.1 ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

На момент внесення записів за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.11 Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкції № 58).

Також відповідно до приписів Інструкції № 162 та п. 13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування спеціального стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Крім того, згідно із п.2 Порядку від 12.08.1993 №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Поряд з цим, у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а Верховний Суд наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Натомість у цій справі матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про п е р і о д роботи позивача, в книжці є посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, записи не містять виправлень, підчисток.

При цьому, допущена помилка в свідоцтві про укладення шлюбу в частині написання по-батькові “ ОСОБА_3 ” замість “ ОСОБА_4 ” жодним чином не впливає на записи в трудовій книжці, не спростовує їх, не свідчить про неналежність трудової книжки НОМЕР_1 , виписаної 20.03.1981 року позивачу ОСОБА_1 .

Посилання представника відповідача у відзиві на п. 26 Порядку від 12.08.1993 №637 суд також не приймає до уваги, оскільки відповідно до вказаного пункту якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Тобто у цьому випадку необхідність встановлення в судовому порядку факту приналежності трудової книжки даній особі виникає саме у випадку якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження (а не свідоцтвом про одруження, на яке посилається відповідач-2).

У цій справі відповідачем-2 не наведено в чому саме ім`ям, по батькові або прізвище позивача, що зазначене у трудовій книжці не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Згідно паспорту позивача по-батькові в паспортних даних вказується саме “ ОСОБА_4 ” (російською мовою) (а.с.8), так само як і у трудовій книжці позивача « ОСОБА_4 ».

Крім іншого, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Тим паче, що недоліків в оформленні трудової книжки позивача судом встановлено не було.

Отже, не взяття до уваги даних належним чином оформленої трудової книжки позивача відповідачем-2 при прийнятті оскаржуваного рішення є протиправним.

Крім того, в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області вказано, що стаж для визначення права на призначення пенсії за віком становить 26 років 04 місяці 05 дні, а страховий стаж - 23 роки 09 місяців 19 днів.

Однак, при цьому, відповідач-2 у рішенні не вказує, який саме стаж позивача враховано до страхового, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV відповідно до поданої нею заяви, а який не враховано та з яких підстав (у випадку не зарахування). Досліджені матеріали справи такі відомості також не містять.

За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності врахування чи неврахування страхового стажу необхідного для призначення позивачу пенсії за віком.

За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 05.07.2022 № 183450021843 є необґрунтованим, прийняте без урахування Порядку від 12.08.1993 №637 та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та призначити позивачу пенсію згідно Закону №1058-ІV, з урахуванням періодів роботи позивача, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У цій справі судом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 05.07.2022 №183450021843 позивачу було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, без зазначення конкретних періодів зарахованого стажу позивача до страхового, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV відповідно до поданої нею заяви, та без зазначення окремо не зарахованих періодів трудової діяльності позивача із вказівкою на підстави такого не зарахування (у випадку не зарахування).

За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності врахування чи неврахування страхового стажу необхідного для призначення позивачу пенсії за віком.

Враховуючи, що без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у призначенні пенсії, зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію згідно Закону №1058-ІV може бути необґрунтованим, а тому заява позивача підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення про зобов`язання призначити пенсію за умови не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, у зв`язку з чим позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію згідно Закону №1058-ІV з урахуванням періодів роботи задоволенню не підлягають як передчасно заявлені.

При цьому суд зауважує, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про призначення пенсії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаних норм, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Відтак, суд, з огляду на вказане та на положення ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, як орган, що прийняв протиправне рішення (а не ГУ ПФУ в Сумській області, як просить позивач), повторно розглянути заяву позивача від 28.06.2022 про призначення пенсії за віком згідно Закону №1058-ІV та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суд.

Під час повторного розгляду заяви позивача від 28.06.2022 про призначення пенсії ГУ ПФУ в Тернопільській області має врахувати дані зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 20.03.1981, що належить ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, враховуючи, що саме рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, вбачається стягнути саме з зазначеного відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань суму судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції у розмірі 992,40грн. (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.07.2022 №183450021843 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.06.2022 про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2022.

Суддя І.Г. Шевченко