Ухвала суду № 106736205, 12.10.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/23209/22

категорія 112030500

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з первинним встановленням 3 групи інвалідності відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4, Закону України «Про Національну Поліцію», Законом України «Про Державну кримінально виконавчу службу»;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із первинним встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок отримання травми пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4, Закону України «Про Національну Поліцію», Законом України «Про Державну кримінально виконавчу службу».

Перевіривши адміністративний позов на відповідність вимогам ст.ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 4 та п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, ч.4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач оскаржує дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо відмови в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з первинним встановленням групи інвалідності. Проте в порушення наведених норм позивачем не було надано надано жодного доказу щодо відмови йому у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з первинним встановленням групи інвалідності. На підтвердження обставин викладених у позові було надано лише листи щодо направлення поданих позивачем документів на доопрацювання.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, відповіді на його звернення.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «<…> правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.».

З матеріалів справи вбачається, що заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з первинним встановленням групи інвалідності було подано ще в 2021 році, оскільки вперше на доопрацювання документи позивача було повернуто у квітні 2021 року.

Водночас, дії щодо з`ясування причин невиплати зазначеної допомоги позивач почав вчиняти лише у липні 2022 року.

Застосовуючи запропонований Судовою палатою у справі №240/12017/19 правовий підхід до обчислення строків звернення до суду, суд зазначає, що отримання адвокатом позивача листа у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується із початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через півтора року після звернення із пакетом документів щодо призначення йому та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з первинним встановленням групи інвалідності.

Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- обгрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та належних доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом;

- доказів щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням групи інвалдіності.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя М.С. Токарева