Рішення № 106735743, 12.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року Справа№200/4194/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

29 серпня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100% сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100% сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення відповідача від 06.09.2021 № 350 щодо відмови провести перерахунок його пенсії за вислугу років на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України в Донецькій області» від 09.08.2021 року № 33/25-2284 є протиправним та порушує його право на отримання пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 21 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким іншим осіб» їй призначено пенсію.

Позивач зазначає, що 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 1 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови № 704. Позивач зазначає, що вказаний перерахунок був здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з урахуванням розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб № 103 від 21 лютого 2018 року.

Позивач вказує, що вона звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум, але відповідач відмовив у задоволенні її заяви.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права на отримання пенсійних виплат в належному розмірі, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом та просила суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач не погодившись з доводами позивача викладеними у позовній заяві надав до суду відзив, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262.

Вказав, що частиною 4 ст. 63 зазначеного Закону визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794 акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання.

21 лютого 2018 року на виконання ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103.

Пунктом 1 постанови № 103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262 до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.

Виплату перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишилось без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнані протиправними та скасовані пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103.

Оскільки судове рішення набуло чинності 5 березня 2019 року, то, на переконання Відповідача, до означеної дати пункти 1, 2 постанови № 103 є чинними та підлягали застосуванню.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 6 серпня 2019 року по зразковій справі № 160/3586/19.

Також відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 1 квітня 2021 року по справі № 520/42/19, від 12 серпня 2021 року по справі № 200/8751/20-а, від 28 жовтня 2021 року по справі № 400/2600/18, де зазначено, що станом на час виникнення спірних правовідносин (1 січня 2018 року) відповідні норми постанови № 103 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

За таких обставин, на переконання Відповідача, відсутні підстави для виплати позивачу пенсії у розмірі 100% обчисленої суми за період з 1 січня 2018 року по 4 березня 2019 року.

Також Відповідачем зазначено, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 804, яка набула чинності 4 вересня 2019 року, якою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262 до 1 березня 2018 року, [...] здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Зазначає, що вказана постанова підлягає обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду, про що зазначив і Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року по зразковій справі № 240/6263/18.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що управління діяло у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим наголошує на відсутності підстав для задоволення позову.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії. Позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обгрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.

На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 № 341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 90 діб.

Станом на теперішній час військовий стан в Україні триває (Закон України від 15.08.2022 № 2500-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022).

02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Як встановлено судом Позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що з 1 травня 2018 року розмір призначеної Позивачу пенсії було перераховано на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704, постанови Кабінету Міністрів України № 103.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 з 1 січня 2018 року розмір пенсії до виплата склав 2 527,59 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року підвищення склало 1 895,82 грн, з якого виплачується: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 947, 91 грн; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення 1 421,87 грн, з січня 2020 року 100% щомісячно від підвищення 1 895,82 грн., що підтверджується протоколом від 06 квітня 2018 року.

17 січня 2022 року позивач через свого представника, ОСОБА_2 , звернулась до відповідача із заявою, в який просила перерахувати та виплатити їй пенсію з основним розміром пенсії на момент її первинного призначення без обмеження максимальним розміром у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 1 січня 2018 року, здійснивши виплату заявнику суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 січня 2018 року.

Листом від 11 лютого 2022 року № 3635-1530/Д-15/8-0500/22 Відповідач повідомив Позивачу, що в квітні 2018 року проведено перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб». Згідно п. 2 Постанови № 103 підвищення пенсії у розмірі 2780,80 грн. виплачувалось у такому розмірі: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення пенсії; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення пенсії; з 1 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення пенсії.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо відмови виплатити їй пенсію з 1 січня 2018 року в належному розмірі (з врахуванням 100% надбавки), позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у ст. 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

За правилами ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону № 2262-XII (в редакції станом на 1 січня 2018 року) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII).

Отже, законодавцем визначена підстава для перерахунку пенсій, а саме: підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. При цьому визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку таких пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) частину 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ викладено у новій редакції: "Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій".

Таким чином, із прийняттям Закону № 1774-VIII Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Зазначеною постановою були внесені зміни, зокрема, і до п. 1, 2 Порядку № 45, які викладені у новій редакції: "Пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Згідно з п. 2 Постанови № 103 постановлено виплату перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, вказаним рішенням скасовано нормативно-правові приписи щодо виплати підвищених сум пенсій з поетапним підвищенням пенсій.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У рішенні Верховного Суду, прийнятому у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, від 6 серпня 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у зразковій справі № 160/3586/19 (Пз/9901/12/19) зазначено: "… У зв`язку із скасуванням п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що з 5 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що на момент ухвалення рішення у цій зразковій справі дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 5 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, є протиправними.".

14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова № 804), яка набрала чинності 4 вересня 2019 року, якою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі № 640/19133/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"; також визнано вказану постанову протиправною та нечинною повністю.

Отже, Постанова № 804 є нечинною з 31 березня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 640/19133/19.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи зазначене, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, а також у постанові Верховного Суду від 6 липня 2022 року по справі № 440/4978/19.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2022 року по справі № 520/2098/19, серед іншого, зазначено, що: "Перерахунок раніше призначених пенсій визначено частиною 4 ст. 63 цього Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. […] У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. […] При цьому Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею, а обчислення пенсії встановлюється ст. 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону. […] Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення "розміру" перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII. До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України. Абзац 3 ст. 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії ст. 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи наведене, беручи до уваги пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатка 2 Порядку № 45 - є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Отже, з урахуванням вимог ст. 7 КАС України, беручи до уваги встановлення Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 того факту, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суд застосовує норми Закону № 2262-ХІІ, ані норми постанови Кабінету Міністрів України, хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

В постанові від 6 липня 2022 року по справі № 440/4978/19 Верховний Суд покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, та зазначив: "… З огляду на викладене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 1 січня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 1 січня 2018, а не з моменту набрання 5 березня 2019 року законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18.".

На підставі викладено, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії, перерахунок якої здійснено з 1 січня 2018 року, на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням виплати 100% суми підвищення пенсії.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу виплатити перераховану пенсію за вислугу років за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням раніше виплачених сум є протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з Відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача слід стягнути судовий збір в сумі - 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100 % сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100% сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12 жовтня 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров