Рішення № 106735634, 12.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» (вул. Михайла Грушевського, 214, м. Кам?янське, Дніпропетровська обл., 51912, код ЄДРПОУ 08562967), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні – невиплату в день звільнення (31.07.2022) ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов?язати Державну установу «Кам?янська виправна колонія (№ 34)» здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№ 34)» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на користь ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку – залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 160/11900/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 10.08.2020 по 31.07.2022 року позивач працювала в Державній установі «Кам?янська виправна колонія (№34)» на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. Наказом Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» від 29.07.2022 року № 117/ОС-22 «Про особовий склад», ОСОБА_1 31.07.2022 року звільнено зі служби (за власним бажанням). При звільненні, з позивачем не проведено повний розрахунок, а саме, не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за не отримане речове майно особистого користування відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». 26.07.2022 року, тобто перед звільненням зі служби, позивач засобами поштового зв?язку направила керівництву Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» заяву про виплату у зв?язку зі звільненням зі служби грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Станом на час подання позовної заяви виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

16.09.2022 року до суду надійшов відзив Державної установи «Кам??янська виправна колонія (№34)», в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи свої доводи наступним. Згідно з пунктом 29 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби; норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року, своєчасно не отримане речове майно особистого користування не видається і за нього не виплачується грошова компенсація особам, які звільняються із служби протягом трьох років після присвоєння їм першого спеціального звання. 10.08.2020 згідно з наказом начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34) № 148/ОС-20, ОСОБА_1 було прийнято на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки та присвоєно первинне звання рядовий внутрішньої служби. 29.07.2022 згідно з наказом начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34) № 117/ОС-22, ОСОБА_1 було звільнено з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки за її ініціативою. Вислуга років для виплати грошової допомоги при звільненні склала 01 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 21 (двадцять один) день. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнилася зі служби після присвоєння їй першого спеціального звання через 01 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 21 (двадцять один) день, у позивача не виникло право на грошову компенсацію за нестримане речове майно.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» № 148/ОС-20 від 10.08.2020 ОСОБА_1 прийнято на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки та присвоєно первинне звання рядовий внутрішньої служби.

Наказом начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34) № 117/ОС-22 від 29.07.2022 сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено по пункту 7 частини 1 ст. 77 Закону Украі?ни «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки за і?і? ініціативою. Вислуга років для виплати грошовоі? допомоги при звільненні складає 01 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 21 (двадцять один) день.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати на її користь грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення, звернулась до суду із позовною заявою.

Розглядаючи даний спір по суті заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження (далі – Закон № 2713-IV).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту – Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 578 особам, які звільняються із служби через службову невідповідність, за порушення дисципліни, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення, речове майно особистого користування не видається, а вартість виданих предметів, строк носіння яких не закінчився, утримується із зазначених осіб з урахуванням зносу.

Своєчасно не отримане речове майно особистого користування не видається і за нього не виплачується грошова компенсація особам, які звільняються із служби протягом трьох років після присвоєння їм першого спеціального звання.

З аналізу наведеної норми вбачається, що особам, які звільняються із служби протягом трьох років після присвоєння їм першого спеціального звання, грошова компенсація за не отримане речове майно не виплачується.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що первинне звання рядового внутрішньої служби ОСОБА_1 присвоєно 10.08.2020 року, що підтверджено наказом начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» № 148/ОС-20.

За власним бажанням ОСОБА_1 звільнено наказом начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34) № 117/ОС-22 від 29.07.2022. Вислуга років для виплати грошовоі? допомоги при звільненні складає 01 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 21 (двадцять один) день.

Отже, позивач звільнилась зі служби через 1 рік 11 місяців 21 день після присвоєння їй першого спеціального звання, тобто у період (протягом трьох років), за який передбачено, що грошова компенсація за неотримане речове майно не виплачується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо встановлених підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позовних вимог, довів правомірність своїх дій.

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна