Рішення № 10673246, 20.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.10                                                                                 Справа № 18/85(15/58).

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Української аграрної біржі, м. Київ

до 1-го відповідача – Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ

2-го відповідача – Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ

3-го відповідача – Державного казначейства України, м. Київ

про стягнення 212905 грн.

за участю представників:

від позивача:                              не прибув;

від 1-го відповідача:                    Хаймова Х.О. за дов. від 30.06.2010;

                                        Дашко Т.Г. за дов. 17.06.2010;

від 2-го відповідача:                    Сердець Я.С. за дов. від 31.12.2009;

від 3-го відповідача:                    Сердець Я.С. за дов. від 22.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

-          про стягнення з Державного бюджету України шкоди у розмірі 212905 грн. за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 на користь позивача, як державного агента;

-          про спонукання Державного казначейства України зменшити заборгованість позивача –державного агента перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії (КВК 280, КПКВК 2801440, КФК 0421, КБК 24061300) на розмір заподіяної шкоди в сумі 212905 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 05.05.2009 позивач змінив предмет позову та просив суд:

-          встановити шкоду, завдану неправомірними діями Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, що є правонаступником районного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції, Українській аграрній біржі, як державному агенту, в розмірі 212905 грн. за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139.

-          зобов’язати Державне казначейство України надати підтвердження зменшення заборгованості позивача –державного агента перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії (КВК 280, КПКВК 2801440, КФК 0421, КБК 24061300) на розмір заподіяної шкоди в сумі 212905 грн.

          Позивач заявою від 14.04.2010 № 07032.06/46 знову змінив предмет позову та заявив вимоги про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 212905 грн., як компенсацію шкоди завданої Ленінським ВДВС Луганського МУЮ.

          Листом від 17.05.2010 № 07032.06/51 позивач повідомив, що з урахуванням уточнень позовних вимог (заява від 14.04.2010 № 07032.06/46) позивач не висуває позовних вимог до 3-го відповідача та просить стягнути з Державного бюджету України 212905 грн., як компенсацію шкоди завданої Ленінським ВДВС Луганського МУЮ.

          Завою від 01.07.2010 позивач відмовився від позову в частині вимог до третього відповідача про спонукання надати підтвердження зменшення заборгованості.

          Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість та на пропущення строку позовної давності.

          В судовому засіданні 02.07.2010 було оголошено перерву до 20.07.2010 (14.30).

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

На виконанні у 1-го відповідача (далі –ВДВС) знаходилось зведене виконавче провадження по стягненню з приватного підприємства «Меліса»заборгованості на користь юридичних осіб та державного мита на користь держави, а також виконавчий напис нотаріуса та накази господарського суду Луганської області про стягнення боргу на користь Української аграрної біржі.

03.06.2004 позивач направив ВДВС заяву про примусове виконання наказу господарського суду Луганської області від 10.04.2003 по справі № 18/65 про стягнення з ПП «Меліса»на користь позивача грошових коштів в сумі 26.199.668,08 грн.

У зазначеній заяві були вказані реквізити, на які слід було перераховувати кошти, а саме: код ЗКПО 20055032, , рахунок №31232561800081, банк одержувача: операційне відділення Державного казначейства України, МФО 820172.

В ході проведення виконавчих дій відділом ДВС майно ПП «Меліса» було реалізоване; від реалізації майна боржника на рахунок виконавчої служби надійшли кошти у розмірі 159987,55 грн., з яких на корить держави було перераховано виконавчий збір в розмірі 1582,29 грн. та 1435 грн. витрат на послуги експертів.

Згідно ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»за рахунок виручених від реалізації майна боржника грошових коштів в першу чергу повинні були бути задоволені вимоги, забезпечені заставою (так як стягувалася вартість заставленого майна); тобто вимоги позивача.

Платіжним дорученням від 26.11.2003 № 1027 ВДВС перерахував одержані від продажу майна ПП «Меліса»грошові кошти в сумі 151035,51 грн. на користь відділення Державного казначейства Ленінського району м. Луганська у якості сплати державного мита, стягнутого з ПП «Меліса», ПП СПФ «Агро», ПП «Хімреактив»на рахунок № 31118092800006, код ЄДРПОУ 24046582, банк одержувача: УДК в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013.

Таким чином, 1-й відповідач (ВДВС) перерахував грошові кошти не на той рахунок, який був вказаний позивачем (стягувачем) і не на задоволення тих вимог, які задовольняються у першу чергу.

Разом з цим, вказані кошти (які підлягали до стягнення з ПП «Меліса») повинні були бути зараховані до Державного бюджету на певний вказаний позивачем рахунок у Державному казначействі України у якості погашення заборгованості позивача за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію на підставі постанови КМУ від 15.07.1997 № 753.

Однак, в результаті помилки ВДВС (Державна виконавча служба Луганської області листом від 16.03.2006 № 5-6-808 повідомила позивача, що вказане неправильне перерахування коштів відбулося в результаті помилки) одержані останнім в ході виконавчих дій грошові кошти не були перераховані за призначенням.

Постановою господарського суду Луганської області від 03.06.2003 по справі № 10/37б ПП «Меліса»було визнано банкрутом та 22.06.2004 були закриті виконавчі провадження відносно даного боржника.

Враховуючи, що грошові кошти були перераховані відділом ВДВС не за тими реквізитами, що просив стягувач, останньому, 3-м відповідачем (Державним казначейством України) не була зменшена заборгованість за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію.

На підставі вказаних доводів та ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України позивач заявив вимоги:

-          про стягнення з Державного бюджету України шкоди в розмірі 212905 грн. за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 на користь позивача, як державного агента;

-          про спонукання Державного казначейства України зменшити заборгованість позивача –державного агента перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії (КВК 280, КПКВК 2801440, КФК 0421, КБК 24061300) на розмір заподіяної шкоди в сумі 212905 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 05.05.2009 позивач змінив предмет позову та просив суд:

-          встановити шкоду, завдану неправомірними діями Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, що є правонаступником районного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції, Українській аграрній біржі, як державному агенту, в розмірі 212905 грн. за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139.

-          зобов’язати Державне казначейство України надати підтвердження зменшення заборгованості позивача –державного агента перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії (КВК 280, КПКВК 2801440, КФК 0421, КБК 24061300) на розмір заподіяної шкоди в сумі 212905 грн.

          Позивач заявою від 14.04.2010 № 07032.06/46 знову змінив предмет позову та заявив вимоги про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 212905 грн., як компенсацію шкоди завданої Ленінським ВДВС Луганського МУЮ.

          Листом від 17.05.2010 № 07032.06/51 позивач повідомив, що з урахуванням уточнень позовних вимог (заява від 14.04.2010 № 07032.06/46) позивач не висуває позовних вимог до 3-го відповідача та просить стягнути з 2-го відповідача 212905 грн., як компенсацію шкоди завданої Ленінським ВДВС Луганського МУЮ.

          Завою від 01.07.2010 позивач відмовився від позову в частині вимог до третього відповідача про спонукання надати підтвердження зменшення заборгованості.

Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість та на пропущення строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»у разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.

У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна (ч. 2 ст. 44 Закону).

1-м відповідачем –ВДВС за виконавчими документами про стягнення на користь позивача грошових коштів з ПП «Меліса»здійснювалася реалізація арештованого майна боржника –ПП «Меліса»(сільськогосподарської техніки).

При цьому, вимоги стягувача (позивача) були забезпечені заставою цього майна (що підтверджується залученими до матеріалів справи договором застави від 05.08.1997 та виконавчими написами нотаріуса) і тому, повинні були задовольняться у першу чергу.

В ході продажу відділом ДВС майна ПП «Меліса»на рахунок ВДВС надійшли кошти у розмірі 153987,55 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнано 1-м відповідачем (ВДВС).

У порушення вимог ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»(про першочергове задоволення вимог позивача) відділ ДВС платіжним дорученням від 26.11.2003 № 1027 замість першочергового задоволення вимог позивача, перерахував вказані кошти на певні рахунки УДК в Луганській області у якості оплати державного мита стягнутого з ПП «Меліса», ПП СПФ «Агро»та ПП «Хімреактив».

Доказом неправомірності вищевказаних дій ВДВС є завірена копія платіжного доручення від 26.11.2003 № 1027, а також лист Державної виконавчої служби Луганської області листом від 16.03.2006 № 5-6-808 в якому йдеться про помилковість зарахування цих коштів.

Із одержаних від реалізації майна ПП «Меліса»коштів в сумі 153987,55 грн. було перераховано на користь держави виконавчий збір в сумі 1582,29 грн. та 1435 грн. - витрати за послуги експертів.

Грошові кошти в сумі 150970,26 грн. підлягали перерахуванню на вказані стягувачем рахунки у Державному казначействі України в рахунок погашення заборгованості позивача перед Державним бюджетом України за іноземним кредитом.

Таким чином, в результаті неправильного перерахування грошових коштів позивач залишився боржником на цю суму перед державою (борг позивачу не було зменшено на цю суму).

Таким чином, неправомірними діями ВДВС позивачу завдано шкоду (збитків).

Згідно ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

На даний час неможливо встановити вину конкретного державного виконавця ВДВС в зв’язку з неодноразовими ліквідаціями та створенням органу державної виконавчої служби, який здійснював виконавче провадження.

Однак, вказана шкода (збитки) не підлягають стягненню з ВДВС в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач вказує, що він дізнався про порушення його прав, а саме про помилкове перерахування коштів у розмірі 151035,51 грн., з листа Державної виконавчої служби Луганської області від 16.03.2006 №5-6-808.

Проте, позивач знав про вказану обставину ще раніше, як найменш 11.07.2005.

Так, Українська аграрна біржа, дізнавшись про розгляд господарським судом Луганської області спору у справі № 18/223 за позовом Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції до відділення державного казначейства у Ленінському районі про спонукання перерахування коштів, звернулася до суду з позовною заявою від 11.07.2005 №07032.06/966, за якою заявила про вступ у справу як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору та вимагала зобов’язати відповідача перерахувати спірні кошти на визначений нею рахунок. Ухвалою суду від 13.07.2005 вказана заява була повернута Українській аграрній біржі без розгляду.

За таких обставин позивачем пропущено строк на пред’явлення позову (строк сплив 11.07.2008).

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачами заявлено про застосування позовної давності у відзивах на позов, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Заперечення позивача щодо пропуску ним строку позовної давності, з посиланням на те, що строк переривався пред’явленням ним позовних заяв до суду, відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

До першого відповідача у даній справі –Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції позивач не звертався з позовом, який би розглядався судом по суті.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2006 по справі №15/65 провадження було припинено за п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідача до якого пред’явлено позов –відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська (ідентифікаційний код 25686435), вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідно до рішення про ліквідацію від 09.09.2005.

Дана ухвала оскаржувалася позивачем в апеляційному та касаційному порядках, але залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2006 по справі №19/28ад за позовом Української аграрної біржі, пред'явленого в порядку адміністративного судочинства, до Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ про стягнення 150970,26 грн. провадження у справі було закрито. Ухвала мотивована порушенням позивачем правил підвідомчості спору, а саме такий спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Отже, відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України, повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України, припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що позов пред’явлено до ліквідованого органу, а не до нового органу, що виконує ті ж повноваження, що й ліквідований, та закриття провадження у справі через недотримання позивачем правил підвідомчості спору, свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається.

Якщо після повернення позовної заяви позивач, усунувши допущене порушення, повторно звернувся до господарського суду і позовна заява прийнята та розглянута по суті, то позовна давність переривається в день повторного подання позову.

Однак, позивач повторно не звертався до суду з позовом до першого відповідача усунувши недоліки встановлені при розгляді справ №15/65 та 19/28ад.

Щодо звернення Української аграрної біржі до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного казначейства України про стягнення 150970,26 грн. слід зазначити наступне. Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2007 по справі № 46/368 у задоволенні позову було відмовлено. За результатами оскарження, дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008.

При розгляді вказаного спору суди дійшли висновку суду про те, що Державне казначейство України є неналежним відповідачем у справі.

Отже, орган казначейства не є належним боржником в розумінні ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України. Тому, пред’явлення позову до особи, яка не є боржником відповідно до даної норми, не перериває строк позовної давності.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності при пред’явленні даного позову до суду.

За таких обставин, в позові про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 150970,26 грн. слід відмовити в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

В решті вимог про стягнення коштів (заявлено до стягнення грошові кошти в сумі 212905 грн.) слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

Заявою від 01.07.2010 позивач відмовився від позову в частині вимог до третього відповідача (Державного казначейства України) про спонукання надати підтвердження зменшення заборгованості.

Відмова від позову в частині вимог до 3-го відповідача прийнята судом.

За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог до 3-го відповідача, підлягає припиненню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Клопотання позивача (телеграма від 19.07.2010) про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню в зв’язку з закінченням строку розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В позові до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (1-го відповідача) відмовити.

2.          В позові до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (2-го відповідача) відмовити.

3.          Провадження у справі, в частині вимог до Державного казначейства України, припинити.

4.          Судові витрати покласти на позивача.

20 липня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 26 липня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко