Рішення № 10673218, 20.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.10                                                                                 Справа № 19/151.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу „Інформаційно-обчислювальний центр”, м.Лисичанськ Луганської області

до Державного підприємства „Первомайськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу „Автобаза”, м.Первомайськ Луганської області

про стягнення 4775 грн. 28 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Козлова А.О., довіреність № 3/21-80 від 07.07.2010;

від відповідача –Деміденко К.П., довіреність № 01/4-10-696 від 04.01.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про визнання списання заборгованості в сумі 6516,49 грн. у зв”язку зі спливом терміну позовної давності неправомірним та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4775,28 грн.

У судовому засіданні 08.07.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва.

Відповідач у відзивах № 02/158 від 15.06.2010 та № 02/193 від 07.07.2010 проти позову заперечує та просить застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 08.07.2010 представник позивача подав заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2353,14 грн., 3% річних в сумі 450,42 грн. та інфляційні витрати в сумі 1971,72 грн.

Дана заява була розглянута судом, встановлено, що вона не суперечить чинному законодавству, на підставі чого була прийнята судом до розгляду.

Також представник позивача 20.07.2010 надав заперечення на відзив відповідача, в якому відхиляє доводи відповідача посилаючись на акт звірення розрахунків станом на 01.06.2007 та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Державним відкритим акціонерним товариством "Інформаційно-обчислювальний центр" Дочірнім підприємством Державної холдінгової компанії "Лисичанськвугілля" (Відкрите акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" –правонаступник) (позивач, виконавець) та Державним відкритим акціонерним товариством "Автобаза" Дочірнім підприємством Державної холдінговою компанією "Первомайськвугілля" (Державне підприємство "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Автобаза" –правонаступник) (відповідач, замовник) 07.05.2002 був укладений договір № 025 за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт (інформаційно-обчислювальних послуг), зазначених у додатках № 1 до договору.

Відповідно до п.3.1 договору платежі виконавцю за виконані інформаційно-обчислювальні роботи здійснюються через відділення банку по рахунках, пред"явлених виконавцем протягом 5 банківських днів.

Як вбачається з п.5.1 договору строк дії договору встановлюється з 01.05.2002 по 31.12.2002. Умов щодо пролонгації зазначений договір не містить. Додаткових угод стосовно подовження терміну дії зазначеного договору, сторони не надали.

На виконання умов договору позивач виконав роботи у повному обсязі за період з липня по грудень 2002 року та за межами дії договору за період з січня по лютий 2003 року.

Відповідач в свою чергу своєчасної оплати не здійснив, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 2353,14 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач за період з 01.07.2002 по 20.05.2010 нарахував відповідачу інфляційні витрати в сумі 1971,72 грн. та 3% річних у сумі 450,42 грн.

Відповідач в свою чергу просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не надав доказів виставлення рахунків, тобто неможливо встановити передбачений договором строк оплати, але позивач звертався до відповідача з претензію № 2 від 13.04.2005 з вимогою сплатити заборгованість, яку останній визнав у своїй відповіді № 02/263 від 18.11.2005, але оплати не здійснив (а.с.44-45), то ж перебіг позовної давності почався з 24.11.2005.

Позивач звернувся до суду 21.05.2010, дата згідно поштового штемпеля на конверті (а.с.83), тобто з пропуском загальної позовної давності, встановленою ст.257 Цивільного кодексу України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Посилання позивача на підписаний між сторонами акт звірення розрахунків станом на 01.06.2007, як на вчинену відповідачем дію, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а тому перериває перебіг позовної давності, не приймається судом до уваги, оскільки даний акт не підписаний керівником відповідача, а факт визнання боргу має беззаперечно свідчити про намір боржника погасити борг.

Акт звірки взаємних розрахунків, наданий позивачем у підтвердження переривання позовної давності, за своєю правовою природою є бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік господарських операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), він не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу в розумінні ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, підписаний з боку відповідача головним бухгалтером та представником без зазначення прізвищ та без посилання на довіреності, які б визначали їх повноваження. Тобто даний акт не свідчить про визнання відповідачем свого боргу та, відповідно, не перериває перебіг позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

          Статтею 266 Цивільного кодексу України зазначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином, позивачем був пропущений передбачений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, а враховуючи те, що відповідачем у відзивах на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності, то у задоволенні позову слід відмови.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 134 грн. 00 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 20.07.2010 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, б.1, код 32359108, в особі Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр", Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Маліновського, б.1, код 26349237 зайве сплачене за платіжним дорученням № 73 від 13.04.2010 державне мито в сумі 134 грн. 00 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 26.07.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                А.С.Кулешова