Рішення № 10673215, 22.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.10                                                                                 Справа № 14/228

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух», м. Луганськ

До Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 8880 грн.

Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача –Петраков О.В., директор.

від відповідача –Савін С.М., довіреність № 1-1/801 від 19.04.10.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5000 грн., пені у сумі 3035 грн., інфляційних нарахувань у сумі 845 грн., за договором від 08.01.09 № 2.

Відповідач не заперечив проти наявності основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Сторонами у справі укладений договір від 08.01.09 № 2.

На підставі цього Договору позивач зобов'язаний передати у власність відповідача товар в номенклатурі, кількості та за цінами, визначеними у специфікації.

Пунктом 2.2 договору визначений обов’язок відповідача оплатити отриманий товар по мірі надходження. Оплата проводиться як 100% передплата на рахунок позивача.

Позивачем було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною від 09.01.09 № 33 на суму 15000 грн.

Товар був оплачений частково, згідно платіжного доручення № 22 від 08.01.09 на суму 10000 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості у сумі 5000 грн., пені у сумі 3035 грн., інфляційних нарахувань у сумі 845 грн.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав своє зобов’язання щодо поставки товару, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 2.2 договору визначений обов’язок відповідача оплатити отриманий товар по мірі надходження. Оплата проводиться як 100% передплата на рахунок позивача.

Дане формулювання містить фактично один спосіб розрахунку –по мірі надходження. Решта формулювання, з урахуванням побудови речень та лексичного значення, визначає порядок здійснення платежу.

Тому суд дійшов висновку, що оплата повинна здійснюватись у момент передачі товару.

Оскільки товар повністю не оплачений і строк на його оплату минув, позовні вимоги про стягнення 5000 грн. боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становить 845 грн. за період січень 2009 року –березень 2010 року включно. Дана сума також підлягає стягненню на користь позивача, оскільки оплата здійснена несвоєчасно та не в повному обсязі.

Крім того, позивачем з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України заявлено до стягнення пеню 3035 грн.

У задоволенні даних позовних вимог слід відмовити частково з наступних підстав.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме –за невиконання зобов’язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобов’язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

За договором у відповідача перед позивачем відсутній обов’язок виконати зобов’язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов’язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

У договорі у пункті 3.1 сторони визначили розмір пені –0,01% від простроченої суми.

Пеня нарахована від цього відсотка за період з 10.01.09 до 10.07.09 (шість місяців, як передбачено законом) складає 91 грн.

Дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

В решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч, вул.Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімвибух», м. Луганськ, вул. Челюскінців, 92 «А», ідентифікаційний код 35306986 борг 5000 грн., інфляційні нарахування у сумі 845 грн., пеню 91 грн., витрати на сплачене держмито 68 грн. 14 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 157 грн. 65 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.          В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –26.07.10.

Суддя                                                             Є.А.Лісовицький