Рішення № 10673123, 22.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.10                                                                                 Справа № 4/147

Розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради", м. Красний Луч Луганської області

до відповідача –Квартирно–експлуатаційного відділу, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Краснолуцький міський воєнний комісаріат, м.Красний Луч Луганської області

про стягнення 76486 грн. 61 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Чорної І.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –Жорник О.І., довіреність № 8 від 11.01.2010;

від відповідача –не прибув;

від 3 особи –не прибув.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 52504 грн. 43 коп. за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, пені в сумі 13531, 10 грн., 3% річних в сумі 1975 грн. 65 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн.

Позивач позові вимоги підтримав.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не прибула, відзив на позовну заяву не надала.

Представник позивача надав до суду доповнення до позовної заяви від 16.06.2010 №б/н, яким надав уточнення суми позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 52504 грн. 43 коп. за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, пені в сумі 13531, 10 грн., 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн.

Представник позивача вимоги викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 16.06.2010 №б/н, здану до суду 17.06.2010, у судовому засіданні підтримав.

Вказана заява про уточнення позовних вимог від 16.06.2010 №б/н, здана до суду 17.06.2010, оцінюється судом, як заява про зміну позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю.

Таким чином, з врахуванням збільшення за заявою позивача про уточнення позовних вимог від 16.06.2010 №б/н, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 52504 грн. 43 коп. за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, пені в сумі 13531, 10 грн., 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в :

Заява про уточнення суми позовних вимог від 16.06.2010 №б/н підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 52504 грн. 43 коп. за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, пені в сумі 13531, 10 грн., 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Міським комунальним підприємством «Міськтеплокомуненерго»(далі –Теплопостачальна організація, позивач) та Краснолуцьким міським воєнним комісаріатом (далі –Споживач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, далі за текстом –третя особа) був укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2004 № 129 (далі - договір від 01.11.2004 № 129) та додаткові угоди до нього.

Відповідно до п.1.1 договору від 01.11.2004 № 129, Теплопостачальна організація зобов’язана поставити Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а Споживач зобов’язаний сплатити за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) на умовах даного договору.

Позивач усі передбачені договором умови стосовно постачання теплової енергії у вигляді гарячої води виконав у повному обсязі.

Згідно п. 6 договору від 01.11.2004 № 129 розрахунки за теплову енергію здійснюються не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Станом на 01.01.2010 за договором від 01.11.2004 № 129, у зв’язку з не повним розрахунком за отриману теплову енергію, заборгованість Краснолуцького міського воєнного комісаріату (третьої особи) складає 10212 грн. 99 коп.

Між Міським комунальним підприємством «Міськтеплокомуненерго»(далі –Теплопостачальна організація, позивач), Краснолуцьким міським воєнним комісаріатом (далі –Споживач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, далі за текстом –третя особа) та Квартирно–експлуатаційним відділом м. Луганська (далі - платник) був укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198 (далі –договір від 15.10.2008 № 198).

Відповідно до п.1.1 договору від15.10.2008 № 198, Теплопостачальна організація зобов’язана поставити Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а Споживач зобов’язаний отримати теплову енергію у вигляді гарячої води, а Платник зобов’язаний сплатити за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) на умовах даного договору.

Позивач усі передбачені договором умови стосовно постачання теплової енергії у вигляді гарячої води виконав у повному обсязі.

Згідно п. 6 договору від 15.10.2008 № 198 розрахунки за теплову енергію здійснюються не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Станом на 01.01.2010 за договором від 15.10.2008 № 198, у зв’язку з не повним розрахунком за отриману теплову енергію, заборгованість Квартирно–експлуатаційного відділу (відповідач) складає 42291 грн. 44 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості за отриману теплову енергію за договором від 01.11.2004 № 129 та за договором від 15.10.2008 № 198 складає 52504 грн. 43 коп.

Рішенням Краснолуцької міської рад № 28 від 05.08.2009 46-ої сесії 5 скликання «Про внесення змін до Статуту Міського комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»було перейменовано Комунальне підприємство "Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради».

Відповідно до п. 7.1.6 договору від 01.11.2004 № 129 позивач нарахував відповідачу за несвоєчасну сплату боргу за отриману теплову енергію пеню у сумі 6077 грн. 80 коп. за період з 11.12.2006 по 31.12.2009.

Згідно з п. 7.1.6 договору від 15.10.2008 № 198 позивач нарахував відповідачу за несвоєчасну сплату боргу за отриману теплову енергію пеню у сумі 7453 грн. 30 коп. за період з 11.01.2009 по 31.12.2009.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно 3% річних за період з 11.12.2006 по 31.12.2009 складають у сумі 889 грн. 43 коп. за договором від 01.12.2004 № 129, за період з 11.01.2009 по 31.12.2009 за договором від 15.10.2008 № 198 у сумі 1090 грн. 73 коп., всього –1980 грн. 16 коп.; інфляційні нарахування за грудень 2006 року, з січня 2007 року по грудень 2007 року, з січня по грудень 2008 року, з січня по грудень 2009 року за договором № 129 від 01.11.2004 у сумі 4822 грн. 03 коп.; з січня 2009 року по грудень 2009 року за договором № 198 від 15.10.2008 у сумі 3653 грн. 39 коп., всього –8475 грн. 42 коп.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 52504 грн. 43 коп. за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, пені в сумі 13531, 10 грн., 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа відзив на позовну заяву не надала.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання за договорами про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2004 № 129 та від 15.10.2008 № 198 по сплаті отриманих від позивача послуг, загальна сума заборгованості за отриману теплову енергію за договорами складає 52504 грн. 43 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконані вимоги договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, у зв’язку з чим за несвоєчасне виконання умов договору позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування.

Сума заборгованості за поставку теплової енергії на загальну суму 52504 грн. 43 коп. нарахована позивачем обґрунтовано, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаємних розрахунків від 16.06.2010, який підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств, відповідачем не оспорений та підлягає стягненню з відповідача.

3% річних за період з 11.12.2006 по 31.12.2009 у сумі 889 грн. 43 коп. за договором від 01.12.2004 № 129, за період з 11.01.2009 по 31.12.2009 за договором від 15.10.2008 № 198 у сумі 1090 грн. 73 коп., загальна сума 1980 грн. 16 коп., інфляційні нарахування за грудень 2006 року, з січня 2007 року по грудень 2007 року, з січня по грудень 2008 року, з січня по грудень 2009 року за договором № 129 від 01.11.2004 у сумі 4822 грн. 03 коп.; з січня 2009 року по грудень 2009 року за договором № 198 від 15.10.2008 у сумі 3653 грн. 39 коп., всього –8475 грн. 42 коп. нараховані позивачем, відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, обґрунтовано, що підтверджено матеріалами справи, тому підлягають стягненню з відповідача.

Як вбачається, за порушення п. 6 договорів № 129 від 01.11.2004 та № 198 від 15.10.2008, позивачем нарахована відповідачу пеня за прострочення платежу у розмірі 13531 грн. 10 коп., у тому числі : пеня за договором № 129 від 01.11.2004 за період з 11.12.06 по 31.12.2009 в сумі 6077 грн. 80 коп.; пеня за договором № 198 від 15.10.2008 за період з 11.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 7453 грн. 30 коп.

Позивач 28.05.2010 звернувся до господарського суду з позовом заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 52504 грн. 43 коп., пені в сумі 13531 грн. 10 коп.., 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), (згідно відмітки господарського суду).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Статтею 256 ЦК України, встановлено, поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. З ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)(скорочена спеціальна позовна давність).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов вищевказаних договорів позивачем направлені №-особі рахунки : № 29 від 30.11.06, №62 від 11.12.06, № 112 від 09.01.07, №162 від 31.01.2007, №182 від 01.03.07, №211 від 03.04.07, № 249 від 23.12.08, № 304 від 04.02.09, №350 від 04.03.09 , № 400 від 02.04.09(а.с.18-23, 28-31).

Таким чином, керуючись п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України, за вимогами, заявленими у позові в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 13531 грн. 10 коп., у тому числі : пеня за договором № 129 від 01.11.2004 за період з 11.12.06 по 31.12.2009 в сумі 6077 грн. 80 коп.; пеня за договором № 198 від 15.10.2008 за період з 11.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 7453 грн. 30 коп., тобто, перебіг строку позовної давності в цій частині позовних вимог, закінчився 10.05.2010( за останнім рахунком № 400 від 02.04.09), згідно п. 6 вищезазначених договорів.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені на загальну суму 13531 грн. 10 коп., у тому числі : пеня за договором № 129 від 01.11.2004 за період з 11.12.06 по 31.12.2009 в сумі 6077 грн. 80 коп.; пеня за договором № 198 від 15.10.2008 за період з 11.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 7453 грн. 30 коп. сплинув (позивачем позовна заява подана 28.05.2010, згідно відмітки господарського суду.

На підставі викладеного, позивач, в порушення вимог ст. ст.256, 258 ЦК України, звернувся з даним позовом в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 13531 грн. 10 коп. після спливу строку позовної давності, що згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 13531 грн. 10 коп. сплинув строк позовної давності на право даної вимоги.

У задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 13531 грн. 10 коп. слід відмовити.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів, які б спростували доводи позивача суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 52504 грн. 43 коп. за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2004 № 129 та за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2008 № 198, 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8475, 42 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача. В решті позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні 22.07.2010 року за згодою представника позивача були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

При подачі позовної заяви позивачем не було сплачене державне мито у встановленому розмірі, а саме недоплачене державне мито у сумі 0 грн. 04 коп., тому державне мито у сумі 00 грн. 04 коп. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України.

Відповідно до ст. ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 629 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 грн. 25 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,44,49, 82,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Квартирно–експлуатаційного відділу, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Оборонна, буд. 32, ідентифікаційний код 07652214, на користь Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради», м. Красний Луч Луганської області, вул. Васильченко, 19, ідентифікаційний код 32163587, заборгованість у сумі 52504 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 1980 грн. 16 грн., інфляційні нарахування в сумі 8475, 42 грн., державне мито у сумі 629 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 грн. 25 коп., наказ видати після набранням рішення законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради», м. Красний Луч Луганської області, вул. Васильченко, 19, ідентифікаційний код 32163587, недоплачене державне мито у сумі 00 грн. 04 коп. в дохід державного бюджету України на р/р 31118095700006, банк – ГУДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –26.07.2010

Суддя                                                                                           Г.М. Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева