Рішення № 106729052, 22.09.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3027/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 87029,79 грн за кредитним договором № б/н від 18 листопада 2008 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 18 листопада 2008 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою позичальника підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банком на підставі договору про надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом в розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування, а позичальнику надано у користування кредитну картку. Надалі розмір кредитного ліміту збільшився до 2400 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. В процесі користування кредитним рахунком позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, порушуючи таким чином умови договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 19 жовтня 2018 року по 19 квітня 2019 року. Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 4 березня 2021 року банком була направлена претензія кредитора до Другої рівненської державної нотаріальної контори та 2 квітня 2021 року отримана відповідь Першої рівненської державної нотаріальної контори. Відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. 22 липня 2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 18 листопада 2008 року становить 87029,79 грн, яка складається з: 668,13 грн - заборгованість за тілом кредита; 1677,64 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 84684,02 грн - нарахована пеня.

Ухвалою від 23 березня 2022 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами від 23 березня 2022 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

12 травня 2022 року суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову мотивує тим, що є донькою ОСОБА_4 . Після смерті батька подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь своєї рідної сестри ОСОБА_5 і ця заява була прийнята нотаріусом, яким заведено спадкову справу, а значить являється неналежним відповідачем у справі. У заяві позичальника від 2008 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При укладенні договору з ОСОБА_4 АТ КБ «Приватбанк» не дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Остання операція по рахунку (поповнення карткового рахунку на 100 грн) була здійснена ОСОБА_4 28 березня 2014 року. Для позивача перебіг строку позовної давності розпочався 28 березня 2014 року. Тому до вимог позивача про стягнення боргу за кредитним договором від 18 листопада 2008 року має бути відмовлено ще й з підстав пропуску позовної давності.

У відзиві на позовну заяву, отриманому судом 12 травня 2022 року. Відповідач ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову покликається на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 12 вересня 1992 року по 2 серпня 2011 року. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 2 серпня 2011 року шлюб між ними було розірвано. У зв`язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_4 19 жовтня 2018 року вона не знаходилася у шлюбі зі спадкодавцем і не являється спадкоємцем після його смерті за законом при наявності спадкоємців першої черги, враховуючи відсутність заповіту на її ім`я, являється неналежним відповідачем у справі. У заяві позичальника від 2008 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При укладенні договору з ОСОБА_4 АТ КБ «Приватбанк» не дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Остання операція по рахунку (поповнення карткового рахунку на 100 грн) була здійснена ОСОБА_4 28 березня 2014 року. Для позивача перебіг строку позовної давності розпочався 28 березня 2014 року. Тому до вимог позивача про стягнення боргу за кредитним договором від 18 листопада 2008 року має бути відмовлено ще й з підстав пропуску позовної давності.

16 травня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову мотивує тим, що є сином померлого ОСОБА_4 та прийняв спадщину після його смерті. У заяві позичальника від 2008 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по простроченому тілу кредита, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач посилається, серед іншого, на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Проте позивач жодним чином не надає підтверджень, що саме ці витяги розумів ОСОБА_4 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Договірні правовідносини виникли між банком та фізичної особою-споживачем банківських послуг. При укладенні договору з ОСОБА_4 АТ КБ «Приватбанк» не дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Остання операція по рахунку (поповнення карткового рахунку на 100 грн) була здійснена ОСОБА_4 28 березня 2014 року. Більше жодних операцій по картковому рахунку до самої смерті ОСОБА_4 не здійснював. Для позивача перебіг строку позовної давності розпочався 28 березня 2014 року з дати здійснення ОСОБА_4 останньої операції по картковому рахунку. Тому до вимог позивача про стягнення боргу за кредитним договором від 18 листопада 2008 року має бути відмовлено ще й з підстав пропуску позовної давності.

У відповіді на відзив, отриманій судом 9 червня 2022 року, представник позивача зазначає, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, підписом якої підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ними і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксований в декількох документах: заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі, що не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, що вказує на вчинення двостороннього кредитного договору. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 12 років. Позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, тобто знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Вищевказаний закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Окрім того, підписавши анкету-заяву позичальник підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. З момену підписання позичальником анкети-заяви між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умови кредитування). З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що позичальнику було встановлено кредитний ліміт, та вбачається, що позичальник користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З виписки про рух коштів вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Укладний між банком і позичальником договір ніким не оспорений, а отже, є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 1 травня 2009 року в розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менше 30 грн, що затверджен наказом СП-2009-289 від 7 квітня 2009 року. Надалі наказом СП-2013-6500941 від 28 січня 2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн, яка нараховується щомісячн у разі виникнення прострочки кредиту на суму від 100 грн. 19 вересня 2013 року наказом СП-2013-6776448 від 19 вересня 2013 року внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення прострочки протягом одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн; у разі виникнення прострочк другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн. Згідно умов договору, а саме п.9.12 Умов і Правил, договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

24 червня 2022 року суд отримав заперечення на відповідь на відзив, в якиз відповідач ОСОБА_1 , серед іншого, вказує, що банк нарахував пеню в розмірі 84684,02 грн при розмірі кредитного ліміту 300 грн. Позивачем було нараховано суму пені, яка в 282 рази перевищує тіло кредиту, що свідчить про порушення умов кредитного договору в односторонньому порядку з боку позивача. На сайті банку дійсно викладені «Умови та правила надання банківських послуг», розміщені за адресою https://privatbank.ua/terms/, але станом на 18 листопада 2008 року. Також присутній архів договорів. Найбільш рання редакція цього договору від 1 вересня 2013 року. Це не той договір, до якого відбулося приєднання 11 лютого 2011 року. Більше того, є всі підстави вважати, що 18 листопада 2008 року на сайті АТ КБ «Приватбанк» були відсутні «Умови та правила надання банківських послуг». Розміщувати договори банк почав починаючи лише з 1 вересня 2013 року. Докази, надані позивачем, підписано невідомою особою без вказання посади, прізвища, імені та по батькові та не завірено печаткою. Виписка про рух коштів по рахункам не підписана посадовими особами позивача. Тому не можуть являтися належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують отримання людиною кредитних коштів. Клопоче про виключення анкети-заяви від 18 листопада 2008 року із числа доказів.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у своїх запереченнях зазначили ті ж доводи, що викладені в запереченнях відповідача ОСОБА_1 .

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідачі в запереченнях на відповідь на відзив просять розгляд справи провести у їх відсутності.

За положеннями ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 18 листопада 2008 року ОСОБА_4 підписав заяву про оформлення на його ім`я кредитки «Універсальна. 55 днів пільгового періоду» з бажаним кредитним лімітом 500 грн, базова процентна ставка за кредитом 2,5 % на місяць на залишок заборгованості. Своїм підписом у заяві ОСОБА_4 підтвердив отримання кредитної картки № НОМЕР_1 та ПІН.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 отримав кредитні картки: 18 листопада 2008 року № НОМЕР_1 терміном дії 12/11; 22 вересня 2010 року № НОМЕР_2 терміном дії 04/14.

18 листопада 2008 року на видану ОСОБА_4 картку № НОМЕР_1 встановлений кредитний ліміт в розмірі 500 грн. Надалі кредитний ліміт 16 серпня 2011 року збільшений до 2400 грн, про що свідчить довідка АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_4 (договір б/н).

За наданим позивачем розрахунком заборгованість за договором № б/н від 18 листопада 2008 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_4 , станом на 31 жовтня 2018 року становить 87029,79 грн та складається з заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 668,13 грн, заборгованості за простроченими відмотками в сумі 1677,64 грн та пені в сумі 84684,02 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

4 березня 2021 року позивач направив Другій рівненській державній нотаріальній конторі претензію кредитора з проханням включити кредиторські вимоги АТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 87029,79 грн, а аткож повідомити інформацію про спадкоємців та видані свідоцтва про право на спадщину.

Листом № 317/01-16 від 19 березня 2021 року Перша рівненська нотаріальна контора повернула без розгляду претензію кредитора № SAMDN50OTC001577668 від 26 лютого 2021 року до спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 липня 2021 року позивач направив відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 листи-претензії про обов`язок сплатити заборгованість перед банком в повному обсязі.

Доказів вчинення відповідачами дій щодо погашення боргу матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч.1 ст.608 ЦК України).

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст.1281 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

В постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року № 640/6274/16-ц зазначено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: коло спадкоємців, які прийняли спадщину; чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч.2 та ч.3 ст.1282 ЦК, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків. Встановлених статтею 1259 цього кодексу (ст.1258 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За положеннями ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовити від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.6 ст.1273 ЦК України).

За правилами ч.2 та ч.3 ст.1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

19 квітня 2019 року Першою рівненською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 136/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя не склав заповіту, спадкування здійснюється за законом.

На день смерті ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується наявною в спадковій справі адресною карткою м.Рівне № 13583 від 25 лютого 2019 року.

В матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_6 (доньки спадкодавця) від 16 квітня 2019 року про відмову від частки у спадщині на користь доньки спадкодавця ОСОБА_5 , яка зареєстрована в реєстрі за № 2374.

Враховуючи, що у встановлений для прийняття спадщини строк ОСОБА_6 не відкликала відмову від прийняття спадщини, вона вважається такою, що не прийняла спадщину, а отже, не є правонаступником у спірних правовідносинах та належним відповідачем у справі.

Згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 2 серпня 2011 року у справі № 2-3721/2011 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірваний.

Оскільки на момент смерті боржника ОСОБА_3 не перебувала з ним у шлюбі та беручи до уваги відсутність заповіту на її ім`я, вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Враховуючи, що після смерті ОСОБА_4 наявні спадкоємці першої черги за законом, факт проживання відповідача ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання спадкодавця на час відкриття спадщини не впливає на черговість права на спадкування. Відтак, відповідач ОСОБА_3 також є неналежним відповідачем у справі.

ОСОБА_2 (син спадкодавця) 24 квітня 2019 року подав до Першої рівненської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 136/2019. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 є правонаступником у спірних правовідносинах.

На підставі ч.4 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину неповнолітня донька боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак вимоги до неї позивачем не пред`явлені.

Суд також встановив, що про смерть позичальника ОСОБА_4 позивач дізнався 13 травня 2020 року, про що свідчить засвідчена 13 травня 2020 року співробітником банку копія паспорта ОСОБА_3 , якою надано банку свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

З претензією кредитора до Другої рівненської державної нотаріальної контори АТ КБ «Приватбанк» звернувся 4 березня 2021 року, до спадкоємців позичальника - 22 липня 2021 року, з позовом до суду - 22 лютого 2022 року, тобто у всіх випадках з пропуском передбаченого ч.2 ст.1281 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) шестимісячного строку.

Положення ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Сплив визначених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковими зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Враховуючи, що позивач, як кредитор спадкодавця ОСОБА_4 , позбавлений права вимоги до відповідачів, оскільки пред`явив свої вимоги до спадкоємців з пропуском строків, встановлених ст.1281 ЦК України, у задоволення позову належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в позові Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_6 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач – ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складене 30 вересня 2022 року.

Суддя