Рішення № 10672137, 29.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/24529.07.10 За позовом Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»

До Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української

Православної Церкви

Про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками

Головуючий суддя Сівакова В.В.

Судді Бойко Р.В.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача Сидорченко М.О. –по дов. № б/н від 15.07.2009

Від відповідача          не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»до Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви про:

- зобов‘язання Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви звільнити земельну ділянку площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельну ділянку площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані в користування СВАТ «Київська овочева фабрика»;

- зобов‘язання Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви відновити стан земельної ділянки площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельної ділянки площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані у користування СВАТ «Київська овочева фабрика», який існував до порушення прав, шляхом знесення Свято-Троїцьким Китаєвським чоловічім монастирем Української Православної Церкви встановленої капітальної огорожі на земельній ділянці площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельній ділянці площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 порушено провадження у справі № 2/245.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 судом, за заявою позивача, вжито заходи забезпечення позову.

Постановою від 02.10.2009 Київський апеляційний господарський суд частково скасував ухвалу від 27.07.2009 про забезпечення позову.

Постановою від 29.12.2009 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову від 02.10.2009 Київського апеляційного господарського суду.

18.06.2010 представник позивача звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відвід судді Домнічевої І.О.

18.06.2010 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про призначення колегіального розгляду справи № 2/245.

22.06.2010 суддя Домнічева І.О. звернулась до В.о. Голови суду із заявою про зміну складу суду для розгляду справи № 2/245.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі № 2/245 заяву про відвід судді Домнічевої І.О. залишено без задоволення; розгляд справи № 2/245 доручено здійснювати колегіально у наступному складі суду: головуюча суддя Ващенко Т.М., судді Сівакова В.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/245 від 29.06.2010 розгляд справи було призначено на 08.07.2010.

Засідання суду 08.07.2010 не відбулось, оскільки представником відповідача 08.07.2010 до суду подано клопотання про відвід судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 2/245 заяву про відвід судді Ващенко Т.М. залишено без задоволення проте, в зв‘язку з відпусткою судді Ващенко Т.М, змінено склад суду у наступному складі : Сівакова В.В. (головуюча суддя), судді Бойко Р.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/245 від 13.07.2010 справу було призначено до розгляду на 22.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/245 від 22.07.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 29.07.2010.

Відповідач в судове засідання не з‘явився. Проте, відповідачем до відділу діловодства суду 29.07.2010 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв‘язку з неможливістю направити в судове засідання представників обізнаних з матеріалами справи № 2/245, оскільки настоятель монастиря досі знаходиться на стаціонарному лікуванні, а юридичні консультанти що представляють інтереси монастиря також досі перебувають у відпустці за межами Києва.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечує.

Розглянувши подане клопотання суд вважає що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вправі відкласти розгляд справи лише в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи позов надійшов на адресу суду 22.07.2009. Отже, строк вирішення спору закінчений, клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

До того ж згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що нез‘явлення відповідача в судове засідання та неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи спрямоване на штучне затягування судового процесу, та розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідач у поданому 25.05.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне. Відповідно до статутних документів відповідач є неприбутковою релігійною організацією, котра як структурний підрозділ УПЦ, входить до складу Київської єпархії. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»відповідач має переважне право на передачу йому культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель. На виконання Указу Президента України від 04.03.1992 № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», розпорядження Президента України від 22.06.1994 № 53/94-рп «Про повернення релігійним організаціям культового майна», Указу Президента України від 21.03.2002 № 279/2002 «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу PCP стосовно релігій та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій», Постанови KM України від 14.02.2002 року № 137 «Про умови передачі культових будівель - визначних пам'яток архітектури релігійним організаціям», наказом міністерства аграрної політики України від 24.05.2002 № 144 було ліквідовано Київський державний науково-виробничий учбовий комбінат і передано цілісно-майновий комплекс в безоплатне користування Відповідачу. Акт приймання-передачі ЦМК від 04.07.2002. Таким чином, відповідач набув право і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування ЦМК. На території Монастиря розташовується 18 об'єктів культурної спадщини. Згідно ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»межі та режими зон охорони пам'яток визначаються науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Крім того, рішенням Київського міськвиконкому від 25.06.1984 № 569 «Про затвердження меж охоронної зони археологічного заповідника «Китаєво»встановлені та затверджені охоронні зони радіусом 50м. навколо: городища (площею 1 га), селища (посаду, площею 30 га) та могильника, що налічував 400 курганів». Відповідачем було замовлено у Головному управлінні охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації проект зон охорони комплексу пам'яток архітектури Китаївської пустині та пам'ятки археології національного значенім Китаївського городища і курганів. Таким чином, відповідно до зазначеного рішення Київського міськвиконкому, а також проекту зон охорони чітко визначено межі пам'ятки археології національного значення, які перебувають під охороною держави. В ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»зазначено, що зони охорони належать до категорії земель історико-культурного призначення. Відповідно до ст. ст. 24, 32 цього ж Закону зазначено особливий режим використання земель, що передбачає: на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток......... забороняється містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Постановою від 02.10.2009 Київського апеляційний господарський суд зазначив, що вважає доведеним той факт, що на території спірних земельних ділянок знаходиться древній чернечий цвинтар. Це підтверджується цілою низкою нормативних документів, які, безпосередньої наведені у постанові (постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 27.07,1965 року, рішення Київської міської ради № 920 від 16.07.1979 та розпорядження Київської міської держадміністрації № 979 від 17.05.2002, проект уточнення меж та визначення зони охорони архітектурного заповідника). Цими ж нормативними документами засвідчується той факт, що землі, на які було накладено арешт, відносяться до територій археології національного значення та е архітектурним заповідником.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2004 року № 1140/2550 «Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика»земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва»Сільськогосподарському сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика»(надалі –«Позивач») було передано в довгострокову оренду строком на 15 років земельні ділянки в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, загальною площею 59,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд за рахунок частини земель, право користування якими оформлено відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.1997 № 1282 «Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі»та посвідчено державними актами на право постійного користування землею від 08.09.1997 № 79-4-00010, від 08.09.1997 № 79-4-00009, від 08.09.1997 № 79-4-00007, від 08.09.1997 № 79-4-00008, у тому числі: ділянки загальною площею 26,43 га (ділянка N 1 - площею 4,82 га, ділянка N 3 - площею 21,61 га) - в урочищі Китаєво; ділянку № 2 площею 9,50 га - в урочищі Болгарське; ділянку № 4 площею 23,13 га - в урочищі Самбурки.

Постановами Господарського суду міста Києва від 17.04.2006 у справах № 30/291-А та № 30/293-А, які набрали законної сили, договір оренди земельної ділянки площею 215 472 кв. м., кадастровий номер 8000000000:79:090:0001 та договір оренди земельної ділянки площею 47 647 кв. м., кадастровий номер 8000000000:79:089:0003, розташованих в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва (надалі разом по тексту –«земельні ділянки»), визнано укладеними в редакції, викладеній у вищенаведених постановах суду, а також п. 3. визначено, що земельні ділянки вважаються переданими в оренду з моменту набрання постановами законної сили.

03 липня 2006 року вищенаведені договори оренди земельних ділянок зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно за № 79-6-00429 та за № 79-6-00430.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, вищезазначені договори оренди земельних ділянок набрали чинності з моменту їх реєстрації –03.07.2006.

Таким чином, судом встановлено, що Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Київська овочева фабрика»є належним землекористувачем земельних ділянок в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, основним правом орендаря, відповідно до закону та договору є право здійснювати використання об’єкту оренди (земельних ділянок) відповідно до умов договору для провадження орендарем господарської або іншої діяльності, яка не суперечить закону та умовам договору.

Пунктом 2.1. зазначених договорів оренди передбачено, що цільове призначення земельних ділянок є –для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд.

Відповідно до пункту 5.2. вказаних договорів оренди обмеження та сервітути щодо земельних ділянок на день підписання цього договору відсутні.

20.07.2007 позивач звернувся, як орендар земельних ділянок, до Київської міської ради з проханням (клопотанням) надати згоду на зміну цільового призначення Земельних ділянок та розробку відповідної проектної документації, переведення Земельних ділянок до категорії громадської та житлової забудови із внесенням відповідних змін до діючих договорів оренди Земельних ділянок (чи їх переукладення).

На підставі ст.ст. 20, 120, 123, 124 Земельного кодексу України та рішення Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві», позивачу було надано за підписом Київського міського голови згоди на розроблення документації із землеустрою Д-3205 та Д-3209 від 15.08.2007 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок під будівництво та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу.

Надалі, на підставі вищенаведених згод на розроблення документації із землеустрою та укладених договорів із позивачем, ТОВ «Мжкоболоньпроект»(землевпорядна організація) у відповідності із ст.ст. 20, 123, 124, Законом України «Про землеустрій», рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867, розробило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу для будівництва та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво, а також отримало відповідні висновки та погодило ці проекти землеустрою з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовищу, Головним державним санітарним лікарем м. Києва, Управлінням охорони навколишнього природного середовища КМДА, Головним управлінням охорони культурної спадщини та Головним управлінням земельних ресурсів.

Рішеннями Київради № 1321/4154 та № 1325/4158 від 29.11.2007 «Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика»земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва», було затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва, вищенаведені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок СВАТ «Київська овочева фабрика» розроблених ТОВ «Мжкоболоньпроект»(землевпорядна організація), змінено цільове призначення земельних ділянок шляхом віднесення їх до території земель житлової та громадської забудови, внесено відповідні зміни до Генерального плану м. Києва, передано в довгострокову оренду строком на 15 років земельні ділянки із зміненим цільовим призначенням під будівництво та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київради від 28 грудня 2004 року № 1140/2550 «Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика»земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва».

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 19.06.2008 року у справах № 4/262 та № 4/260, які набрали законної сили, договори оренди земельних ділянок із зміненим цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об‘єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва, визнано укладеними в редакції, викладеній у вищенаведених рішеннях суду, а також п. 3 зазначених рішень суду визначено, що земельні ділянки вважаються переданими в оренду з моменту набрання рішеннями суду законної сили.

Як свідчать матеріали справи, а саме акт складений представниками Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика», 15 липня 2009 року, встановлено, що Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви, який розташовується поруч із земельними ділянками, без належного оформлення документів, що засвідчують право користування земельною ділянкою та самовільно без будь-яких дозвільних документів проводить будівельні роботи по встановленню своєї капітальної огорожі на частині земельних ділянках орієнтовною площею 0,6 га, які орендуються позивачем, шляхом зняття верхнього родючого шару ґрунту та залиття бетоном фундаменту під спорудження огорожі.

В матеріалах справи наявні акти обстеження земельної ділянки № 202/8 і № 203/8 та акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1330/8 і № А1331/8, складені Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві 06.08.2009 згідно яких встановлено, що станом на 06.08.2009 Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир самовільно зайняв частину земельних ділянок площами 0,30 га та 0,35 га (кадастрові номера 79:090:0001 та номер 79:089:0003), зводиться бетонний паркан, розміщено будівельну техніку, знято грунт, ділянки вкриті щебенем.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним Законом, який регулює орендні відносини щодо земельних ділянок, є Закон України «Про оренду землі».

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Отже, основним правом орендаря, відповідно до закону та договору є право здійснювати використання об’єкту оренди (земельної ділянки) відповідно до умов договору для провадження орендарем господарської або іншої діяльності, яка не суперечить закону та умовам договору.

Частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 16.01.2008 землекористувачем земельних ділянок в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва є позивач.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для володіння та користування земельними ділянками.

Припис абзацу 1 статті 27 Закону України «Про оренду землі»забезпечує орендареві захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно абзацу 2 статті 27 Закону України «Про оренду землі»орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Частинами 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався з приводу незаконного та самовільного зайняття частини земельних ділянок до правоохоронних органів (копії листів залучені до матеріалів справи), в тому числі і до Київдержземінспекції.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, згідно частини 2 статті 212 Земельного кодексу України, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки

Відповідно до частини 3 статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикції судів поширюються на всі правовідносини що виникають у державі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування земельними ділянками безпідставно та неправомірно користується вказаними земельними ділянками.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Недоплачені позивачем при зверненні з позовною заявою до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 (сто дев‘яносто сім) грн. підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов‘язаних з розглядом цивільних та господарських справ» (далі - Постанова № 361) розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005, викладено в редакції:

У господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:

-          для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;

-          для інших позивачів - у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, з урахуванням статті 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у 2009 році становив з 01.07.2009 до 13.08.2009 (винесення постанови про інший розмір витрат) - 315 грн.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Проте, позивач в якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подав квитанцію від 20.07.2009 про сплату витрат лише в розмірі 118 грн., тоді як позивач звернувся з позовом до суду - 22.07.2009.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при подачі позовної заяви державне мито в розмірі 170 (сто сімдесят) грн. підлягає поверненню частково з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов‘язати Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви (м. Київ, вул. Китаївська, 32, 15, код ЄДРПОУ 26080901) звільнити земельну ділянку площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельну ділянку площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані в користування СВАТ «Київська овочева фабрика».

3. Зобов‘язати Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви (м. Київ, вул. Китаївська, 32, 15, код ЄДРПОУ 26080901) відновити стан земельної ділянки площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельної ділянки площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані у користування СВАТ «Київська овочева фабрика», який існував до порушення прав шляхом знесення Свято-Троїцьким Китаєвським чоловічім монастирем Української Православної Церкви встановленої капітальної огорожі на земельній ділянці площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельній ділянці площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

4. Стягнути з Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви (м. Київ, вул. Китаївська, 32, 15, код ЄДРПОУ 26080901) на користь Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»(м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, код ЄДРПОУ 00849304) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п‘ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»(м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, код ЄДРПОУ 00849304) в доход Державного бюджету України 197 (сто дев‘яносто сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Повернути Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика»(м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, код ЄДРПОУ 00849304) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп., що перераховано квитанцією від 20.07.2009. Квитанція від 20.07.2009 залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 2/245.

Головуюча суддя

Судді Сівакова В.В.

Бойко Р.В.

Літвінова М.Є. Рішення підписано 02.08.2010.