Рішення № 10672088, 14.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/28914.07.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс»про стягнення 73523,95 грн. за участю представників позивача –Іваненко І.П., довіреність № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 року, Цурки Н.О., довіреність № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010 року, відповідача – Зелінської І.О., довіреність №67 від 09.07.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 70304,37 грн. основного боргу, 2588,68 грн. інфляційної складової боргу, 630,90 грн. 3% річних, а загалом 73523,95 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 240766 від 01.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.07.2010 року.

Через канцелярію суду 12.07.2010 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оплатив відповідачу основний борг в сумі 70304,37 грн., і просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солсервіс»(споживач) 01.12.2009 року укладено договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 240766, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010 року (п.4.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (п. 4.3 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов’язаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до п. 10 додатку №2 до договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2009р. по 01.05.2010р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010 р. складала 70304,37 грн.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм), відомостей обліку теплової енергії стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 70304,37 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

Однак, відповідачем після порушення провадження у справі сплачено 70304,37 грн. боргу за спожиту енергію за даним договором у спірний період, що підтверджується платіжним дорученням № 727 від 02.06.2010 року на суму 70304,37 грн., розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору № 240766 та не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 70304,37 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 2588,68 грн. інфляційних сум, 630,90 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Державне мито у сумі 735,24 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс»(04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 16, код 35847183) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 2588 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 68 коп. інфляційної складової боргу, 630 (шістсот тридцять) грн. 90 коп. 3% річних, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 24 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 70304,37 грн.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С.О. Чебикіна