Рішення № 10671863, 28.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/25128.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей"

доПриватного підприємства "Аквафор-Столиця"

простягнення 485 280,13 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Шамраєнко А.В.

від відповідача:Пророченко О.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" (надалі – "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Аквафор-Столиця" (надалі –"Підприємство") про стягнення 485 280,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору постачання б/н від 15.05.2008 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 399 470,57 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 46 097,81 грн., інфляційних збитків у розмірі 29 960,29 грн. та 3% річних у розмірі 9 751,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 09.06.2010 р.

В судовому засіданні 09.06.2010 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 23.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 26.07.2010 р.

В судовому засіданні 26.07.2010 р. оголошено перерву до 28.07.2010 р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав відгук на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що: поставка товару здійснювалася не на підставі договору постачання від 15.05.2008 р., а згідно окремих правочинів, оформлених видатковими накладними; було здійснено повернення товару на суму 9676,80грн., яка не врахована позивачем; та вказував на відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов’язання.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір постачання б/н (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар в асортименті, кількості та за цінами, передбаченими в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікаціями №1 та №2 до Договору (надалі –"Специфікації") сторонами погоджено найменування, ціну та упаковку товару, що поставляється за Договором.

Згідно із п. 4.1 Договору постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними в специфікації, затвердженими сторонами незалежно від об’єму замовленого товару. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору оплата товару покупцем здійснюється в термін не більше 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, що підтверджується датою підписання видаткової накладної. Вид розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі договору поставки або рахунку-фактури.

Із змісту п.п. 6.1, 6.2 Договору вбачається, що поставка здійснюється на умовах EXW (м. Харків, вул. Киргизька, 19). Підтвердженням факту одержання товару є підпис уповноваженої особи у видатковій накладній.

Пунктом 12.1 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов Договору у період з 09.06.2008 р. по 12.12.2008 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 748 684,86 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін накладними №30 від 09.06.2008р., №33 від 17.06.2008 р., №38 від 03.07.2008 р., №39 від 04.07.2008 р., №1, №2 від 01.08.2008 р., №2 від 10.09.2008 р., №1 від 01.10.2008 р., №3 від 13.10.2008 р., №4 від 13.11.2008 р. та №5 від 12.12.2008 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем згідно Договору товар у розмірі 239 352,08 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Також відповідачем частково було повернуто товар позивачу на загальну суму 109862,21грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення).

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 399 470,57 грн. В той же час, відповідач вказує на часткове повернення товару у розмірі 9 676,80 грн. та не заперечує існування заборгованості за Договором у розмірі 389 793,71 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (накладні) підтверджується поставка відповідачу товару за Договором на загальну суму 748 684,86 грн. Вказана обставина не заперечуються відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків від 23.06.2010 р.

Стосовно посилання відповідача на те, що поставка товару здійснювалася не на підставі Договору, а згідно окремих правочинів, оформлених видатковими накладними суд відзначає наступне.

По-перше, поставка спірного товару відбувалася в період дії Договору.

По-друге, поставлений згідно видаткових накладних товар відповідає погодженому сторонами асортименту в укладених на виконання п. 1.1 Договору Специфікаціях.

По-третє, умови п. 1.4 Договору містять посилання на ексклюзивне право реалізації товару, а відповідач у відгуку посилається на неможливість реалізації спірного товару через порушення вказаної ексклюзивності. Тобто, відповідач визнає те, що поставка товару за спірними видатковими накладними здійснювалася саме згідно Договору.

По-четверте, складені відповідачем розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які додавалися до видаткових накладних (повернення) товару місять умови доставки –"Договір від 15.05.2008 р.".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується поставка товару відповідачу на загальну суму 748 684,86 грн. саме за Договором, а відповідачем не доведено зворотнього.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 5.1 Договору, відповідач був зобов’язаний виконати своє грошове зобов’язання по оплаті отриманого за Договором товару на протязі 90 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши на користь позивача 239 352,02 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а також частково відповідачем було повернено товар на суму 90 078,77 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) товару.

01.12.2009 р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору товар становить 419 254,01 грн.

05.02.2010 р. сторонами було підписано акт №1 прийому продукції, з якого вбачається, що відповідачем після складання акту звірки взаємних розрахунків від 01.12.2009 р. було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 19 783,44 грн.

Твердження відповідача про повернення на користь позивача товару на суму 9676,80грн. судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем згідно ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів передачі (повернення) позивачу 26.06.2009 р. саме визначеного в видатковій накладній (повернення) №ВП-0004 від 15.06.2009 р. товару на суму 9676,80 грн.

Вказана накладна не підписана позивачем, а зі змісту експрес-накладної №540270002781 неможливо встановити який саме товар було повернуто позивачу (його якість, кількість, асортимент).

При цьому позивач заперечує факт отримання такого товару (на суму 9 676,80 грн.) від відповідача.

По-друге, умовами Договору не передбачено обов’язку позивача (постачальника) отримувати товар, який передається покупцем (відповідачем). Прийняття раніше поставленого товару, що має наслідком припинення зобов’язання покупця щодо його оплати, є правом постачальника. Доказів реалізації постачальником такого права матеріали справи не містять.

По-третє, зміст правовідносин, які сталися між сторонами в частині повернення товару підтверджує викладений висновок суду стосовно права (а не обов’язку) постачальника отримати раніше поставлений товар, оскільки з видаткових накладних (повернення) (крім накладної ВП-004 від 15.06.2009 р.) вбачається, що такі накладні підписані обома сторонами, що свідчить про їх взаємну волю на повернення (отримання) товару.

По-четверте, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження власного твердження про те, що товар був неякісний.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору товар становить 399470,57 грн., а строк її погашення на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 399 470,57 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Стосовно заперечень відповідача про відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов’язання суд відзначає наступне.

По-перше, з сертифікатів якості та відгуку відповідача вбачається, що зменшення строків придатності спреїв відбулося до моменту передачі кожної партії товару. Тобто, на момент передачі партії товару відповідач був обізнаний (з сертифікату, який додано) про строк придатності товару, проте доказів про існування заперечення в момент передачі товару постачальнику не надав.

По-друге, поставка товару без попереднього замовлення не може бути підставою для звільнення покупця від її оплати, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення постачальника про порушення умови Договору щодо кількості товару згідно ст.670Цивільного кодексу України. Тобто, товар було прийнято відповідачем без зауважень (в т.ч. щодо кількості), що має своїм наслідком обов’язок покупця по оплаті такого товару.

По-третє, доказів продажу позивачем продукції під іншою маркою матеріали справи не містять, при цьому суд відзначає, що наведене (при умові доведення) не є порушенням умов Договору, а відповідачем не доведено причино-наслідкового зв’язку між такими діями позивача та невиконанням умов Договору в частині продажу товару.

Крім цього, суд відзначає, що відповідачем не надано доказів повідомлення постачальника про викладені у відгуку обставини в період з моменту отримання товару до моменту звернення позивача до суду. Подання вказаних заперечень в судовому засіданні, при відсутності доказів вчинення відповідачем дій по урегулюванню спору до звернення позивача до суду, лише свідчить про бажання відповідача уникнути відповідальності за прострочення виконання зобов’язань.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з підприємства заборгованості у розмірі 399 470,57 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 46 097,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.2 Договору в разі прострочення оплати за поставлений товар більш ніж зазначено у п. 5.1 Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості 399 470,57 грн. за період прострочення з 12.03.2009 р. по 12.09.2009 р.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (з 12.03.2009 р. по 12.09.2009 р.), дати часткового погашення заборгованості та часткового повернення відповідачем товару. Тобто, суд виходить із останнього дня виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, переданого за кожною із накладних, та відповідного шестимісячного строку нарахування пені, починаючи із визначеної дати.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 32913,49грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 29 960,29грн. та 3% річних у розмірі 9 751,46 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 12.03.2009 р. по 02.01.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок за визначений позивачем період та враховуючи обставини наведені при розрахунку пені (дати часткового погашення заборгованості та часткового повернення відповідачем товару), суд вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 29 960,29грн. та 3% річних у розмірі 9751,46 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 399 470,57 грн., пені у розмірі 32 913,49 грн., інфляційних збитків у розмірі 29 960,29 грн. та 3% річних у розмірі 9 751,46 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 13 184,32 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аквафор-Столиця" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, кім. 34; ідентифікаційний код 34483616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" (61105, м. Харків, вул.Киргизька, 19, літ. "2Р-1"; ідентифікаційний код 33608589) заборгованість у розмірі 399 470,57 грн., пеню у розмірі 32913,49 грн., інфляційні збитки у розмірі 29 960,29 грн., 3% річних у розмірі 9 751,46грн., державне мито у розмірі 4 720,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,59 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –03.08.2010 р.