Рішення № 10671425, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/20421.07.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 75979,06 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Цурка Н.О.,

від відповідача Мазурок О.І.

СУТЬ СПОРУ :

у травні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 153-8128-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10 серпня 1999 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом грудня 2009-квітня 2010 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 травня 2010 р. 68968,04 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 2376,88 грн., три проценти річних з простроченої суми 591,59 грн., пеню 4042,55 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позов визнав частково у розмірі 45638,60 грн., в іншій частині проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 1999 р. між сторонами у справі було укладено договір № 153-8128-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію до належного відповідачу будинку по вул. Володимирській, 85/40-А у м. Києві, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 221 Гкал/рік, а останній - щомісячно оплачувати вартість спожитої теплової енергії на умовах договору.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 1999 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів та вартості теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу у спірний період, яка визначена згідно наданих ними розрахунків у розмірі 68968,04 грн.

Спір між ними виник під час визначення розміру проведених за спожиту теплову енергію оплат.

Як пояснив позивач, одержана протягом грудня 2009-квітня 2010 років теплова енергія відповідачем оплачена не була.

Суд критично оцінює надані з цього приводу докази, оскільки вони суперечать іншим зібраним у справі доказам та встановленим обставинам.

Поданим відповідачем платіжним дорученням № 1234 від 3 грудня 2009 р. стверджується факт оплати ним спожитої за договором теплової енергії у розмірі 39556,40 грн.

З матеріалів справи слідує, що одержані кошти в указаному розмірі позивачем були повністю зараховані в рахунок оплати теплової енергії, поставленої до 1 грудня 2009 р.

Поясненнями відповідача, поданим ним зустрічним розрахунком вартості фактично спожитої теплової енергії та здійснення оплат за теплову енергію, платіжними дорученнями №№ 117 від 3 лютого 2009 р., 503 від 28 квітня 2009 р., 1234 від 3 грудня 2009 р., обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії за грудень 2008-березень 2010 років стверджується, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість відповідача по оплаті одержаної від позивача теплової енергії становила 16226,95 грн.

Таким чином, із суми проведеного у грудні 2009 року платежу позивач був вправі зарахувати 16226,95 грн. в рахунок оплати енергії, поставленої до 1 грудня 2009 р., а залишок у розмірі 23329,45 грн. підлягає зарахуванню в рахунок оплати енергії, поставленої у спірний період.

Доводи позивача щодо існування у відповідача заборгованості на суму проведеного у грудні 2009 року платежу є безпідставними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При визначенні розміру сальдо розрахунків на 1 грудня 2009 р. позивач виходив з того, що за період грудня 2008-листопада 2009 років відповідачем було спожито теплової енергії вартістю 44857,59 грн., яка була оплачена відповідачем платіжними дорученнями №№ 503 від 28 квітня 2009 р., 1234 від 3 грудня 2009 р.

При цьому, вартість поставленої енергії протягом грудня 2008-лютого 2009 років позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008-лютого 2009 років, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р. Отже, вартість поставленої протягом грудня 2008-листопада 2009 років теплової енергії становить 21528,15 грн.

Посилання позивача на те, що проведеною оплатою у розмірі вартості теплової енергії, визначеної за завищеними тарифами, відповідач визнав правомірність його дій, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 45638,59 грн. боргу (68968,04-23329,45), а також з урахуванням фактичного розміру прострочених сум 1572,78 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 391,45 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2674,95 грн. передбаченої п. 7 додатку № 4 до договору пені.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 45638,59 грн. боргу, 1572,78 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 391,45 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2674,95 грн. пені, 502,77 грн. витрат по оплаті державного мита, 156,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар