Рішення № 10671072, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/29903.08.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"

до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення заборгованості 25633,64 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Хомутов Г.В. дов. № 13-18 від 05.01.2010 р.

від відповідача не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення заборгованості в розмірі 25 633,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 порушено провадження у справі за № 13/299, призначено розгляд справи на 01.07.2010, сторони зобовязано вчинити дії, надати документи.

В судове засідання, призначене на 01.07.2010, позивач та відповідач не зявилися, повноважних представників не направили, поважних причини неявки господарському суду не повідомили, вимог вказаної ухвали не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2010 розгляд справи відкладено на 15.07.2010.

В судовому засіданні 15.07.2010 представник позивача надав додаткові письмові докази, витребувані ухвалами суду.

Відповідач в судове засідання не зявився, повноважних представників не направив, поважних причини неявки господарському суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал не виконав.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2009 року між ОСОБА_2 (далі страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту № 2814-а/09зп від 23.07.2009 року (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля НОМЕР_1 (надалі автомобіль Nissan).

11.01.2010 року на вул. Лієпайська у місті Бердянську сталось зіткнення а/м ГАЗ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_3 та а/м Nissan д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Nissan був пошкоджений.

Зіткнення відбулось в результаті порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.01.2010, справа № 3-340/10.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу № 3327 від 18.01.2010 року вартість відновлювального ремонту оцінена в сумі 27117,00 грн.

Фактична вартість заподіяної шкоди завданої власнику автомобіля Nissan, з урахуванням витрат на транспортування транспортного засобу до місця ремонту склала 25 016,01 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № Сч-0000040 від 14.01.2010 року, актом виконаних робіт від 14.01.2010 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 076 від 14.01.2010.

За умовами договору страхування позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 25 016,01 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 390 від 28.01.2010 року та № 394 від 28.01.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як передбачено ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 528 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України , встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7287640 від 08.07.2009 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Преамбула Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ст.ст. 35, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно вищезазначеного договору встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділу 2 Полісу) на 510 грн. Отже, згідно полісу № ВА/7287640 від 08.07.2009 року на відповідача було покладено обовязок відшкодувати позивачу спричинену при експлуатації транспортним засобом шкоду в межах 24990,00 грн.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мала до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

05.02.2010 року позивачем на адресу відповідача були направлені Заява про виплату страхового відшкодування № 170-10 від 01.02.2010 року та всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи на загальну суму 24 506,01 грн.

В порушення ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач не відреагував на Заяву № 170-10 від 01.02.2010 року, безпідставно та невмотивовано виплату не здійснив.

Відповідачем, в порушення ст.ст. 32-34ГПК України не надано суду належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування на суму 24 506,01 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 853,35 грн., три проценти річних в розмірі 124,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 149,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виплату страхового відшкодування, а тому з нього підлягає стягненню пеня у сумі 853,35 грн. за обґрунтованим розрахунком позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних в розмірі 124,88 грн. та інфляційних втрат в розмірі 149,40 грн. не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.

Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.

Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Положеннями ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Норма ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обовязку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.

Відповідно до приписів ст.ст. 993, 1191 ЦК та ст.27 Закону України "Про страхування” позивач має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування і в межах фактичних витрат.

Як встановлено, у позивача виникло право вимоги у відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція підтверджена постановою Вищого господарського суду України №13/51 від 25.05.10.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"(01034, м. Київ, вул. Володимироська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19411125) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57 В, код ЄДРПОУ 26183400) 24506,01 грн. - страхового відшкодування, 853,35 грн. - пені та судові витрати в розмірі 253,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 05.08.10